1. Нормативи забезпеченості населення торговельними площами відображають мінімальний розмір торговельної площі всіх видів і типів магазинів незалежно від форм власності та відомчої належності (у кв.м.), який припадає на 1000 чоловік обслуговуваного населення.

2. Нормативи забезпеченості населення торговельними площами є:

індикатором рівня розвитку роздрібної торговельної мережі і доступності населення до торговельних об'єктів;

орієнтиром для перспективного планування роздрібної мережі;

показником раціонального територіального розташування торговельних об'єктів та територіальної оптимізації структури роздрібної мережі.

3. Ці нормативи використовуються при розробці генеральних планів і комплексних програм розвитку територій, при прийнятті рішень щодо вкладання інвестицій у розвиток торгівлі, при розробці державної торговельної політики.

4. Універсальність характеру використання нормативу забезпечується його диференціацією за стандартами обслуговування, регіональними та територіальними особливостями та розміром товарообороту.

5. Порядок розрахунку нормативу забезпеченості населення торговельними площами призначений для місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, контролюючих органів, підприємств торгівлі.

1. Система організації обслуговування покупців на основі поділу товарів за частотою і характером попиту поділяється на:

підсистему стандартного (масового) обслуговування населення;

підсистему індивідуального обслуговування населення.

Підсистема стандартного обслуговування повинна забезпечити населення товарами щоденного, стійкого попиту, до яких належить більшість продовольчих і частина непродовольчих товарів, при мінімумі послуг при їх продажу. При цьому основний критерій якості торговельного обслуговування - мінімум затрат часу на придбання товарів.

Підсистема індивідуального обслуговування повинна забезпечити населення товарами складного асортименту періодичного та епізодичного попиту, при придбанні яких фактор затрат часу не відіграє вирішальної ролі.

Критерієм якості торговельного обслуговування є ширина і глибина асортименту товарів, а також обсяг додаткових торговельних послуг.

Співвідношення нормативів торговельної площі під торгівлю товарами повсякденного попиту та нормативів торговельної площі під торгівлю непродовольчими товарами періодичного та епізодичного попиту повинно становити 40:60, враховуючи частку непродовольчих товарів у товарообороті, ширину асортименту продовольчих і непродовольчих товарів, товарооборотність товарних запасів.

2. Особливості та відмінності підсистем торговельного обслуговування залежать від структури обслуговуючого населення і їх місця проживання.

Підсистема стандартного (масового) обслуговування спрямовується на забезпечення населення, яке в основному проживає в межах площі охоплення магазинів.

Підсистема індивідуального обслуговування не має чітко визначеного радіусу охоплення споживачів.

Через тенденцію придбання значної частини товарів складного асортименту періодичного та епізодичного попиту мешканцями сіл у містах середні по Україні нормативи торговельної площі повинні бути диференційовані для міського і сільського населення шляхом введення поправних коефіцієнтів на "тяжіюче з села до міст" населення.

Норматив торговельної площі для торгівлі товарами повсякденного попиту визначається за формулами:

а) для міст:

б) для сільської місцевості:

Аналогічно визначається норматив торговельної площі під торгівлю непродовольчими товарами періодичного та епізодичного попиту:

а) для міст:

б) для сільської місцевості:

де 0,2 і 0,8 - поправні коефіцієнти, які враховують придбання відповідних товарів мешканцями сіл у містах;

На основі наведених формул розраховано нормативи торговельної площі на 1000 жителів відповідно для міст і сільської місцевості.

3. Зазначені загальнонаціональні нормативи коригуються залежно від регіону (область, район).

Базовими принципами при розрахунку нормативів торговельної площі на 1000 чоловік для окремих регіонів є:

створення сприятливих умов для потенційних покупців при відвідуванні ними магазинів;

урахування досягнутого і прогнозованого рівня економічного розвитку регіонів;

диференціація нормативів торговельної площі по найважливіших центрах торговельного обслуговування;

диференціація нормативів торговельної площі з урахуванням основного і тяжіючого до центрів обслуговування населення;

урахування транспортної і пішохідної доступності центрів тяжіння населення.

З урахуванням різної потреби в торговельній площі окремих регіонів та необхідності забезпечення окупності торговельної мережі коригування загальнонаціональних нормативів торговельної площі для окремих регіонів здійснюється за формулою

Нормативи торговельної площі на 1000 жителів по регіонах України розраховані за даною методикою.