1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Постанова


П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Про стан дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян"
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, N 28, ст.370 )
Верховна Рада України
постановляє:
1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Про стан дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян" (додаються).
2. Кабінету Міністрів України 1 грудня 2009 року проінформувати Верховну Раду України про стан виконання Рекомендацій парламентських слухань на тему: "Про стан дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян".
3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці.
Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 15 січня 2009 року
N 892-VI
Схвалено
Постановою Верховної Ради України
від 15 січня 2009 року
N 892-VI
РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань на тему: "Про стан дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян"
Учасники парламентських слухань на тему: "Про стан дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян", які відбулися 10 грудня 2008 року, зазначили, що Конституція України, проголошуючи Україну соціальною державою, встановлює цілу низку норм щодо соціально-трудових прав громадян, які є нормами прямої дії.
Це право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, право на належні, безпечні та здорові умови праці, право на своєчасне одержання винагороди за працю (стаття 43 Конституції України) , також право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки (стаття 45 Конституції України) тощо.
На виконання і в розвиток норм Конституції України трудові права громадян визначаються Кодексом законів про працю України, законами України, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Крім того, значна частина прав працюючих громадян визначається колективними договорами та угодами, які укладаються між роботодавцями, профспілками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
На даний час в Україні діють Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 роки, близько 80 галузевих угод, 27 регіональних, а також понад 80 тисяч колективних договорів між роботодавцями і профспілками, нормами яких, за даними Міністерства праці та соціальної політики України, охоплюється 9,5 мільйона працюючих громадян, членів їх сімей та непрацюючих пенсіонерів.
Всього в Україні на умовах трудового договору зайнято і підпадає під дію законодавства про працю 20 мільйонів осіб віком від 15 до 70 років, з них 11,3 мільйона - в галузях економіки, в тому числі 3,4 мільйона - в промисловості.
Учасники парламентських слухань зазначили, що протягом 17 років становлення України як незалежної держави система прав у сфері праці зазнала радикальних змін, зокрема: врегульовано нормами права відносини на ринку праці та захист громадян від безробіття, колективні трудові відносини; сформовано в основному блок законодавства, яким регулюються правовідносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування; більш як 45 законами внесено зміни до Кодексу законів про працю України; прийнято значну кількість нових законів (про оплату праці, про зайнятість населення, про охорону праці, про колективні договори і угоди, про відпустки, про порядок вирішення колективних трудових спорів, про професійні спілки, про організації роботодавців); Україна приєдналася до низки важливих міжнародних угод у сфері праці.
Разом з тим, незважаючи на виконану роботу, ситуація щодо дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян, особливо в частині забезпечення гідної праці, залишається однією з найактуальніших проблем в Україні. Це породжує бідність серед працюючих, спричиняє масову трудову міграцію та руйнування трудового потенціалу, втрату конкурентоздатності національної економіки.
Аналіз результатів перевірок, здійснених протягом 2008 року як державними органами, так і профспілковими організаціями, свідчить про те, що майже 90 відсотків перевірених роботодавців порушують вимоги трудового законодавства.
Найчастіше порушуються норми трудового законодавства щодо:
оплати праці - 95506 порушень або 60,2 відсотка від загальної кількості виявлених порушень;
робочого часу і часу відпочинку - 26620 порушень, що становить майже 16,7 відсотка виявлених порушень;
трудових договорів - 13099 порушень, або 8,2 відсотка виявлених порушень;
правил ведення трудових книжок - 9635 порушень;
укладання і виконання колективних договорів - 4854 порушення;
трудової дисципліни - 4184 порушення.
Найбільша частка цих порушень припадає на організації та установи приватної, колективної та комунальної форм власності, а за видами діяльності - на підприємства оптової та роздрібної торгівлі, промислові та сільськогосподарські підприємства.
Як уже зазначалося, найбільш поширеними залишаються факти порушень законодавства про оплату праці. Їх питома вага становить 60,2 відсотка порушень у виявлених в ході перевірок трудового законодавства. Це насамперед факти несвоєчасної або не в повному обсязі виплати заробітної плати.
За даними Державного комітету статистики України, станом на 1 листопада 2008 року заборгованість із виплати заробітної плати становила 1,043622 млрд. гривень, що на 22,9 відсотка більше, ніж на початок жовтня 2008 року.
У жовтні 2008 року заборгованість із виплати заробітної плати за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів збільшилася на 26,4 відсотка і становила на 1 листопада 2008 року 3,949 млн. гривень, у тому числі 3,706 млн. гривень за рахунок Державного бюджету України, а решта - за рахунок місцевих бюджетів.
На 52 відсотках перевірених підприємств - боржників із виплати заробітної плати порушуються вимоги законодавства щодо виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати. А на 56 відсотках підприємств-боржників не проводиться індексація доходів працівників відповідно до законодавства.
Результати перевірок свідчать про те, що на 9 відсотках перевірених підприємств не дотримуються мінімальних гарантій в оплаті праці, майже 15 відсотків роботодавців порушують норми Генеральної, галузевих угод щодо мінімального розміру тарифної ставки робітника першого розряду та 11 відсотків роботодавців порушують міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення в оплаті праці. Найбільше таких порушень виявлено на підприємствах приватної та колективної форм власності.
Проведеними щоквартальними тематичними перевірками стану використання роботодавцями найманої праці без належного оформлення та з виплатою заробітної плати в "конвертах" порушення виявлено у 5071 роботодавця, або 42 відсотків перевірених роботодавців, у тому числі у 2203 фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що становить більше 74 відсотків перевірених. Такі порушення були допущені роботодавцями стосовно 20447 працівників, з них 2825 працівників були допущені до роботи без належного оформлення трудових відносин. При цьому необхідно зазначити, що 98 відсотків порушень виявлено саме у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Рівень заробітної плати більшості працюючих не може забезпечити навіть мінімально необхідні потреби їхніх сімей. Мінімальна заробітна плата ще не досягла рівня прожиткового мінімуму, навіть за умови невідповідності цього соціального стандарту реальній вартості життя. У вересні 2008 року у кожного восьмого працівника нарахована заробітна плата не перевищувала прожиткового мінімуму для працездатної особи, у двох третин вона була нижчою за середній її рівень по країні (1916 гривень).
В ході перевірок з'ясовувався також стан дотримання положень Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок в реалізації: права на працю; права на однакові можливості при прийнятті на роботу; права на вільний вибір професії чи виду роботи; права на просування по службі; права на рівну винагороду за працю, включаючи одержання пільг; права на рівні умови щодо рівноцінної праці, а також на рівний підхід до оцінки якості роботи; права на соціальне забезпечення у разі втрати працездатності, а також права на оплачувану відпустку; права на безпечні умови праці.
У ході тематичних перевірок було перевірено 2193 підприємства, установи, організації, де використовується праця жінок. З них 607 - державних, 517 - колективних, 1069 - приватних.
Порушення законодавства при використанні праці жінок було виявлено на 995 підприємствах, установах, організаціях, що становить 45 відсотків перевірених з цього питання роботодавців.
Учасники парламентських слухань вважають, що одним із основних пріоритетів державної політики є забезпечення промислової безпеки.
Аналіз стану промислової безпеки свідчить, що в Україні у 2008 році збільшилася кількість нещасних випадків із смертельними наслідками.
Протягом першого півріччя 2008 року кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками, порівняно з 2007 роком, збільшилася на 3,9 відсотка, смертельно травмовано 501 особу.
Збільшення кількості нещасних випадків зі смертельними наслідками спостерігається у таких галузях: газовій та вугільній - на 19, на транспорті - на 14, у будівництві - на 12 тощо.
Кількість аварій у першому півріччі 2008 року порівняно з першим півріччям 2007 року також зросла на 8 аварій.
Ситуація погіршується ще й тому, що в останні роки збільшилася кількість працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, в основних галузях економіки вона досягла майже 28 відсотків облікової кількості працівників.
За даними звітності підприємств, більше третини працівників чоловіків та майже 17 відсотків працівників жінок працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам.
Дефіцит безпеки на робочому місці є одним з головних чинників надзвичайно високого рівня передчасної смертності серед населення України, особливо чоловіків. Найбільш небезпечною для здоров'я працівників внаслідок важкої та напруженої праці у шкідливих, а часто й екстремальних умовах, є вугільна галузь.
Не забезпечено належного контролю за дотриманням конституційного права працюючих на відпочинок. Як наслідок, майже 15 відсотків працівників з різних причин не скористалися своїм правом на щорічну оплачувану відпустку. У деяких видах економічної діяльності цей відсоток є значно вищим: у торгівлі - 33,8 відсотка, рибальстві - 30,7 відсотка, готельному та ресторанному бізнесі - 27,8 відсотка, будівництві - 26,5 відсотка, сільському господарстві - 24,8 відсотка, лісовому господарстві - 23,6 відсотка.
Учасники парламентських слухань висловлюють занепокоєння проблемою зайнятості населення і створення умов для повного здійснення громадянами свого права на працю, адже рівень зайнятості в Україні залишається низьким порівняно з рівнем зайнятості у багатьох країнах Євросоюзу. На сьогодні зростання рівня зайнятості в Україні головним чином стримується як через незадовільні умови праці на робочих місцях і низький рівень заробітної плати працівників, так і через невідповідність професійно-кваліфікаційного рівня робочої сили потребам економіки та ринку праці.
Згідно з останніми статистичними даними, кількість незайнятих осіб, які перебувають на обліку в службі зайнятості, тільки в жовтні 2008 року збільшилася на 22,3 тисячі осіб, а тих, хто став на облік саме в жовтні, порівняно з вереснем 2008 року збільшилася на 19 тисяч осіб, а з серпнем - на 59 тисяч осіб. І це не враховуючи працівників, які перебувають у вимушених відпустках або працюють в умовах неповного робочого часу, кількість яких у жовтні становила відповідно 321,5 тисячі осіб, або 2,8 відсотка від усієї кількості працюючих, та 270,6 тисячі осіб, або 2,4 відсотка від усієї кількості працюючих.
В останні роки закріпилася негативна тенденція прихованого звільнення у випадку скорочення штатів або змін в організації виробництва і праці шляхом його підміни звільненням за згодою сторін та за власним бажанням, що свідчить про нереалізовані гарантії захисту працівників від незаконного звільнення. Так, протягом січня - вересня 2008 року кожний п'ятий працівник змінив місце роботи. При цьому переважна більшість працівників (88,3 відсотка) звільнилася за власним бажанням. Обсяги вивільнення працівників становили лише 2,2 відсотка загальної кількості вибулих з секторів економічної діяльності. При збереженні цього явища в умовах фінансової та економічної кризи рівень соціальної захищеності працівників та дотримання гарантій, які встановлені законодавством у зв'язку з вимушеним звільненням, можуть суттєво погіршитися.

................
Перейти до повного тексту