Внаслідок природного скорочення населення та зниження рівня народжуваності зменшується чисельність учнів у загальноосвітніх навчальних закладах. Особливої гостроти ці процеси набули у сільській місцевості, де помітно зменшилася середня наповнюваність класів і шкіл, зросла кількість загальноосвітніх навчальних закладів з малою чисельністю учнів. Так, кожна п'ята загальноосвітня школа I-II ступенів має наповнюваність менше ніж 40 учнів. Це призводить до значного підвищення вартості утримання загальноосвітніх навчальних закладів. Індивідуальне навчання в системі загальної середньої освіти як вимушена форма організації навчально-виховного процесу учнів, які проживають у селах і селищах (коли кількість учнів у класі становить менше ніж п'ять осіб), яке з початку навчального року організовується за індивідуальним навчальним планом, затвердженим місцевим органом управління освітою, не повною мірою забезпечує право громадян на здобуття повної загальної середньої освіти. Кількість годин для організації індивідуального навчання значно менша за сумарно допустиме граничне навантаження учнів, які навчаються за класно-урочною системою, що є порушенням статті 15 Закону України "Про загальну середню освіту". Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування замість організації цілеспрямованої і системної роботи, направленої на забезпечення збалансованого соціально-економічного та культурного розвитку територій, ефективне використання природних, трудових і фінансових ресурсів та переданих з державного бюджету коштів на розвиток освіти висувають як єдиний аргумент необхідність закриття таких шкіл, не беручи до уваги можливі негативні соціально-економічні наслідки своїх дій, а саме: зубожіння села, спонукання сільських жителів працездатного віку залишати місце проживання і шукати роботу та житло в населених пунктах, де є загальноосвітні навчальні заклади тощо. Не вирішуються питання організації підвезення дітей до місць навчання, організації освітянських автотранспортних господарств, у занедбаному стані знаходяться дороги, повільно розвиваються інші форми доступу сільських дітей до якісної освіти. Поспішність і необґрунтованість прийнятих рішень, ігнорування думки мешканців сільських населених пунктів, адміністративний волюнтаризм почасти призводять до соціальних конфліктів, створюють нездорову напругу, породжують численні звернення батьків учнів, сільських територіальних громад, педагогічних колективів щодо випадків безпідставного закриття в селах загальноосвітніх навчальних закладів.