Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Стан проведення пенсійної реформи та шляхи її вдосконалення", що додаються.

2. Кабінету Міністрів України до 1 листопада 2011 року проінформувати Верховну Раду України про хід виконання Рекомендацій парламентських слухань на тему: "Стан проведення пенсійної реформи та шляхи її вдосконалення".

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на комітети Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики, з питань соціальної політики та праці, з питань охорони здоров'я.

Учасники парламентських слухань, що відбулися 16 лютого 2011 року, аналізуючи стан проведення пенсійної реформи та шляхи її вдосконалення в своїх виступах, письмових та усних пропозиціях, що надійшли до Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, зазначають таке.

На сьогодні відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні регулюються 29 законодавчими актами. Загальна кількість пенсіонерів, яка підпадає під дію цих актів, становить 13,7 млн осіб.

З прийняттям законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і "Про недержавне пенсійне забезпечення" в 2004 році розпочато впровадження пенсійної реформи, сутність якої полягає в переході до трирівневої пенсійної системи: перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення.

Здійснення пенсійної реформи було спрямовано на:

підвищення рівня життя пенсіонерів;

встановлення залежності розмірів пенсій від сум заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, і страхового стажу;

забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи;

заохочення громадян до заощадження коштів на старість;

диверсифікацію джерел фінансування пенсій за рахунок внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та обов'язкових і добровільних пенсійних накопичень;

створення ефективної та більш дієвої системи адміністративного управління в пенсійному забезпеченні.

Під час реалізації пенсійної реформи вдалося досягти певних позитивних перетворень.

Зокрема, в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування:

установлено мінімальну пенсійну виплату на рівні не нижче ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, що дало змогу виконати в повному обсязі вимоги статті 46 Конституції України;

забезпечено призначення пенсій на підставі даних системи персоніфікованого обліку;

зменшено обсяг пільг зі сплати страхових внесків і законодавчо розмежовано системи сплати податків і страхових внесків;

за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України; за осіб, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; за осіб, які здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також за непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або престарілим;

врегульовано питання щодо пенсійного забезпечення батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу і прийомних батьків шляхом сплати за них внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за рахунок коштів державного бюджету;

до складу правління Пенсійного фонду України включені представники сторін соціального діалогу (по три представники від профспілок та об'єднань організацій роботодавців);

запроваджено єдиний соціальний внесок.

Крім того, законодавчі зміни, впроваджені з 1 січня 2008 року, щодо актуалізації заробітної плати, яка враховується при призначенні (перерахунку) пенсій (виходячи з розміру середньої заробітної плати, з якої сплачувались страхові внески, за 2006 рік - 928,81 гривні), та підвищення вартості року страхового стажу з 1 до 1,2 відсотка, а з 1 жовтня 2008 року - до 1,35 відсотка сприяли відновленню диференціації розмірів пенсій для 8 млн пенсіонерів.

У 2009 році спрощено механізм добровільної участі у пенсійній системі осіб, які працюють за межами України. Зокрема, особи, які виявили бажання брати добровільну участь у пенсійному страхуванні, можуть звернутися до Пенсійного фонду України, в тому числі через мережу Інтернет, або направити необхідні документи поштою.

Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , прийнятим Верховною Радою України 8 липня 2010 року, унормовано питання участі в системі пенсійного страхування (із сплатою страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску) суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування. За період дії зазначеного Закону від 1,2 млн підприємців надійшло більше ніж 1,4 млрд гривень страхових внесків.

Своєчасно та в повному обсязі здійснюється виплата пенсій громадянам України, які постійно проживають у 19 країнах світу, відповідно до укладених Україною міжнародних договорів (тільки за 2010 рік сума виплачених пенсій становила 1282,9 тис. доларів США та 855,6 тис. євро).

Виплата пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими Кабінетом Міністрів України, здійснюється Пенсійним фондом України. Покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату пільгових пенсій здійснюється роботодавцем у таких розмірах:

за працівників, які були зайняті на роботах, передбачених Списком N 2, - у 100-відсотковому розмірі фактичних витрат Пенсійного фонду України;

за працівників, які були зайняті на роботах, передбачених Списком N 1, починаючи з 2004 року, - 20 відсотків розміру фактичних витрат Пенсійного фонду України, та щорічно цей розмір збільшується на 10 відсотків до 100 відсотків (у 2011 році це становить 90 відсотків).

Діючою складовою пенсійної системи є також система недержавного пенсійного забезпечення.

Станом на 30 вересня 2010 року в Україні діє 102 недержавні пенсійні фонди, учасниками яких стали 484,3 тис. осіб. Активи недержавних пенсійних фондів становлять 1057,3 млн гривень, внески до них становлять 887,4 млн гривень.

За період існування недержавних пенсійних фондів загальна сума їх інвестиційного доходу становить 359,2 млн гривень, або збільшилась протягом дев'яти місяців 2010 року на 122,5 млн гривень, або на 51,8 відсотка. Учасникам недержавних пенсійних фондів були здійснені пенсійні виплати на суму 143,8 млн гривень.

Незважаючи на реалізацію більшості положень пенсійного реформування з удосконалення солідарної пенсійної системи та започаткування недержавного пенсійного забезпечення, на сьогодні в Україні склалася складна ситуація з функціонуванням пенсійної системи, оскільки необхідне розв'язання комплексних проблем, пов'язаних з економікою та соціальною сферою. Пенсійна система працює в умовах максимального фінансового напруження, не забезпечуючи при цьому достатньою мірою задоволення потреб пенсіонерів.

У 2010 році дефіцит бюджету Пенсійного фонду України фактично становив 34,4 млрд гривень, а Державним бюджетом України на 2011 рік на покриття дефіциту Пенсійного фонду України виділено 17,8 млрд гривень.

Практично не використовується законодавча норма щодо відстрочки часу виходу на пенсію з подальшим підвищенням її розміру. Дієвість цієї норми могла б стати одним із чинників зменшення дефіциту бюджету Пенсійного фонду України і альтернативою підвищення пенсійного віку.

Суттєво недостатньою є диференціація розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу тих категорій пенсіонерів, основний розмір пенсії яких не перевищує прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність.

Донині зберігаються диспропорції у розмірах пенсій, призначених у різні роки, обумовлені існуючими механізмами обчислення пенсій, а також збереженням для окремих категорій громадян спеціальних пенсійних програм (за професійною ознакою), якими встановлені умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальних.

Не завершено процес розмежування джерел фінансування різних пенсійних виплат (Пенсійний фонд України за рахунок страхових коштів продовжує виплачувати адресну доплату до пенсій, розмір яких нижче прожиткового мінімуму, пенсії за вислугу років).

Потребує правового врегулювання реалізація громадянами України права на отримання пенсії у разі виїзду на постійне місце проживання до країн, з якими Україною не укладено міжнародні договори у сфері пенсійного забезпечення.

Набуває гостроти питання збереження документів про стаж та заробіток, особливо при ліквідації підприємств, установ та організацій. Незбереження таких документів та відсутність відповідної нормативно-правової бази призводять до зменшення рівня пенсійного забезпечення та викликають обурення громадян.

Стан пенсійної системи та перспективи її розвитку великою мірою визначаються демографічною ситуацією.

Для України, як і для більшості країн світу, головною демографічною тенденцією поточного століття є процес старіння населення, що виявляється у зростанні частки осіб похилого віку. Вже нині у пенсійній системі України на 10 платників страхових внесків припадає 9 пенсіонерів. Хоча в останні роки рівень старіння дещо знизився через підвищення народжуваності, в найближчі роки процес старіння населення прискориться (за прогнозними розрахунками, протягом 2011-2015 років середньорічна чисельність наявного населення України буде зменшуватися приблизно на 160 тис. осіб щороку (з 45,73 млн осіб - у 2011 році до 45,09 млн осіб - у 2015 році)).

Крім того, після 2010 року (коли у працездатний вік почне входити покоління громадян, які народилися у період низької народжуваності 90-х років) відбудеться не тільки кількісне скорочення працездатного населення, але і якісне погіршення - старіння його економічно активної частини.

На структуру та динаміку всієї чисельності населення України найближчим часом дуже впливатимуть також демографічні "хвилі", закладені у попередні роки.

Такі демографічні перспективи вимагають пристосування суспільства й економіки до особливостей "старіючого" суспільства, де кількість споживачів перевищує чисельність зайнятого населення. Процеси депопуляції та старіння населення справляють дуже негативний вплив на фінансову спроможність солідарної пенсійної системи.

Водночас за результатами обстежень Державної служби статистики України з питань економічної активності населення чисельність зайнятого населення працездатного віку значно перевищує чисельність платників страхових внесків до Пенсійного фонду України, що свідчить про неефективну державну політику у цій сфері, створення невиправданих преференцій із сплати страхових внесків, а також низький рівень контролю за станом їх сплати. Так, чисельність зайнятого населення працездатного віку у 2000-2005 роках становила 18,5-18,9 млн осіб щорічно, у 2006-2008 роках - понад 19 млн осіб, протягом січня-вересня 2010 року - 18 млн 551 тис. осіб. Лише близько 75 відсотків зайнятого населення сплачують внески до Пенсійного фонду України, що призводить до викривлення показників реального демографічного навантаження, а також зміни акцентів у здійсненні пенсійної реформи, визначенні її шляхів та напрямів.

Важливим показником, який впливає на дієвість пенсійної системи, є стан здоров'я нації. Здорове населення, з одного боку, - це активні учасники трудового процесу, з другого, - це зменшення видатків на виплату пенсій по інвалідності та у зв'язку із втратою годувальника.

Останніми роками спостерігається вкрай негативна тенденція, коли на фоні депопуляції населення в Україні об'єктивно збільшується частка інвалідів.

Кількість працюючих в основних галузях економіки в умовах, що не відповідають санітарним нормам, становить майже 28 відсотків від облікової кількості штатних працівників, тобто кожен четвертий працює в умовах впливу шкідливих і небезпечних виробничих факторів, рівні яких перевищують гранично допустимі. Як результат: майже 17 тис. громадян щорічно стають інвалідами через шкідливі і небезпечні виробничі фактори; від 20 до 40 відсотків усіх втрат працездатності обумовлено захворюваннями, які безпосередньо чи опосередковано пов'язані з незадовільними умовами праці; більше 20 відсотків серед усіх вперше визнаних інвалідами втратили працездатність у віці 45-50 років; протягом 2010 року на підприємствах України понад 1 тис. осіб (або 56,5 відсотка від загальної кількості) померли через раптове погіршення самопочуття.

Ще одним чинником, що негативно впливає на пенсійну систему, є те, що більше половини економічного обороту, а отже, і заробітної плати перебуває в тіньовому секторі економіки, з якої не сплачуються страхові внески до Пенсійного фонду України. Середньомісячна заробітна плата в Україні за 2010 рік становить 2239 гривень, найнижча - у рибальстві, рибництві (1191 гривня), сільському господарстві (1430 гривень) та у діяльності готелів і ресторанів (1455 гривень), середня заробітна плата у будівництві більша від середньої зарплати у сільському господарстві лише на 22,7 відсотка (1754 гривні).

Велика частина роботодавців фіктивно декларує заробітну плату працівників на рівні мінімальної заробітної плати, що є причиною низьких надходжень до Пенсійного фонду України. Так, в Україні близько 120 тис. керівників підприємств одержують заробітну плату на рівні мінімальної.

За дев'ять місяців 2010 року чисельність економічно неактивного населення працездатного віку становить майже 7,8 млн осіб. Усе це - результати відсутності належних робочих місць, що стимулювали б людей до легальної діяльності на ринку праці.

Залишається високим рівень фіскального навантаження на платників страхових внесків (33,2 відсотка - для роботодавців та 2-5 відсотків - для найманих працівників), що також критично впливає на зростання легальної заробітної плати, а отже, й бази справляння страхових внесків.

Ганебним і, на жаль, вже звичним явищем є заборгованість із виплати зарплати та зі сплати страхових внесків. На січень поточного року залишається невиплаченою понад 1,2 млрд гривень зарплати. Тривожним є те, що збільшення заборгованості спостерігалося у 18 регіонах країни, серед яких є і м. Київ, причому серед економічно активних підприємств. Зазначене впливає не тільки на матеріальний стан працюючих громадян, а й на стан надходження страхових внесків до Пенсійного фонду України (заборгованість зі сплати страхових внесків становить понад 2,1 млрд гривень) та розміри пенсій.

У сфері зайнятості населення залишаються актуальними проблеми збалансування попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці, низького рівня кваліфікації осіб, які шукають роботу.

Основною причиною невідповідності якості робочої сили потребам сучасного виробництва є відсутність належної системи професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Основним стримуючим фактором професійної активності жінок залишається відсутність якісної допомоги у вихованні дітей та виконанні домашньої роботи. Відсутність доступної інфраструктури з надання побутових послуг, скорочення мережі дитячих дошкільних закладів та низька якість освітньо-виховних послуг, що в них надаються, недостатнє врахування роботодавцями інтересів працівників з сімейними обов'язками зумовлюють "подвійне" трудове навантаження жінок на ринку праці та в домашньому господарстві.

Залишаються гострими проблеми зайнятості осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, включаючи осіб з інвалідністю.

Ратифікувавши Конвенцію Міжнародної організації праці про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів N 159 та Конвенцію ООН про права інвалідів, Україна взяла на себе зобов'язання щодо вжиття спеціальних позитивних заходів, спрямованих на забезпечення справжньої рівності можливостей для інвалідів, включаючи реалізацію права на працю, шляхом вжиття належних заходів, спрямованих, зокрема, на заборону дискримінації за ознакою інвалідності щодо всіх питань, які стосуються всіх форм зайнятості, розширення на ринку праці можливостей для працевлаштування інвалідів та просування їх по службі, а також надання допомоги в пошуку, отриманні, збереженні та відновленні роботи, заохочення розробки програм професійної та кваліфікаційної реабілітації, збереження робочих місць і повернення на роботу інвалідів.

Водночас бар'єрність транспортної, соціальної, виробничої інфраструктури, недоступність середньої, вищої і професійної освіти для інвалідів, непристосованість робочих місць - все це порушення чинного національного законодавства стосовно інвалідів. На жаль, поки що трудовий стаж українського інваліда - це не забезпечення державою доступності праці для інваліда на рівні здорової людини, а велике досягнення самого інваліда, який героїчно здобуває цей трудовий стаж. Як наслідок, більшість із них отримують пенсійні виплати в мінімальному розмірі та не в змозі задовольнити навіть першочергові потреби (лікування, реабілітація, оздоровлення).

Невтішною є статистика щодо трудової міграції українців. Загальна кількість українців, які сьогодні тимчасово працюють за межами держави, не має сталого статистичного обрахунку. За різними оцінками, йдеться про 3-6,5 мільйона громадян України. Це досить великий трудовий потенціал, який Україна фактично віддала іншим державам. З країни виїздить працездатна частина населення, яка здатна внести найбільший вклад в економіку країни. Міграція громадян України та відсутність дієвих важелів впливу на регулювання міграційних потоків призводять до недостатнього соціального захисту трудящих-мігрантів, ризиків пенсійного забезпечення, відсутності страхових надходжень, а також зменшення працездатного населення на внутрішньому ринку праці.

За період дії Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" недержавні пенсії не стали масовим додатковим видом соціальних гарантій працівників як майбутніх пенсіонерів. Працездатне населення практично не виявляє власної ініціативи щодо участі в недержавному пенсійному забезпеченні, не маючи відповідно довіри та мотивації до цього. З макроекономічної точки зору, нерозвиненість системи недержавних пенсійних фондів позбавляє економіку потужного довгострокового фінансового ресурсу для інвестування.

У системі недержавного пенсійного забезпечення серед вкладників спостерігається тенденція до скорочення або тимчасового припинення сплати внесків на користь учасників, що спричинена нестабільною економічною ситуацією.

Серед основних причин повільного розвитку недержавного пенсійного забезпечення слід виділити:

відсутність розвинутого фінансового ринку і як наслідок - обмежений вибір фінансових інструментів, придатних для інвестування в них пенсійних коштів, відставання розвитку ринку капіталу від потреб інституційних інвесторів. Можливість інвестування пенсійних коштів в акції обмежена внаслідок відсутності законодавчих вимог щодо обов'язкового продажу акцій підприємств, що мають стратегічне значення для економіки України та її безпеки, підприємств-монополістів та підприємств з державною часткою виключно на фондовій біржі, а також незацікавленості емітентів у проходженні процедури лістингу на фондовій біржі;

незахищеність на достатньому рівні міноритарних акціонерів;