Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань "Сучасний стан та актуальні завдання подолання наслідків Чорнобильської катастрофи" (додаються).

2. Кабінету Міністрів України до 1 грудня 2011 року поінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань "Сучасний стан та актуальні завдання подолання наслідків Чорнобильської катастрофи".

3. Апарату Верховної Ради України в установленому порядку забезпечити видання збірника матеріалів за результатами цих парламентських слухань.

4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Учасники парламентських слухань "Сучасний стан та актуальні завдання подолання наслідків Чорнобильської катастрофи", які відбулися 16 березня 2011 року, відзначають, що за час після аварії на Чорнобильській АЕС в Україні:

створено систему державного управління, визначено державну політику у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, у тому числі соціального захисту постраждалого населення;

відселені та евакуйовані десятки тисяч громадян з радіоактивно забруднених територій;

збудовано компактні населені пункти з відповідною інфраструктурою для переселених громадян;

визначено правовий режим зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

під опікою держави знаходяться сотні тисяч постраждалих громадян, які мають відповідні пільги та отримують компенсаційні виплати;

налагоджено дієве міжнародне співробітництво з реалізації міжнародних проектів на майданчику Чорнобильської АЕС.

Нормативно-правова база в частині діяльності зі зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, створення і розвитку системи поводження з радіоактивними відходами, що утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи, є достатньо збалансованою і планомірно вдосконалюється.

Разом з тим ще досі існує ряд проблем, які потребують комплексного підходу до подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та захисту постраждалого населення. Актуальними залишаються проблеми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зокрема, невідкладним завданням є вирішення питань законодавчого вдосконалення системи пенсійного забезпечення; фінансування програми із забезпечення житлом, особливо критичної групи - інвалідів із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; забезпечення путівками на оздоровлення дорослих і дітей, якості надання санаторно-курортних послуг, виплати компенсації вартості санаторно-курортного лікування; забезпечення за рецептами лікарів безоплатними ліками; забезпечення безоплатного харчування потерпілих дітей, які проживають на радіоактивно забруднених територіях, відповідно до фізіологічних норм.

Соціально-психологічне напруження серед населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи, викликає також скорочення фінансування щодо надання спеціалізованої медичної допомоги, забезпечення безоплатними ліками та житлом, відсутність оптимальної та прозорої системи організації оздоровлення.

Різке зростання соціальної напруги серед постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи напередодні 25-х роковин Чорнобильської катастрофи викликав підготовлений Урядом України та внесений на розгляд Верховної Ради України проект закону про гарантії держави щодо виконання рішень суду (реєстр. N 7562), яким передбачається заміна конкретизованих, законодавчо закріплених обсягів соціальних гарантій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на надання і визначення розмірів цих гарантій за рішенням Кабінету Міністрів України.

Аналіз досвіду реалізації положень законодавства з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи свідчить про недостатню наукову обґрунтованість мети діяльності з подолання її наслідків, завдань, що мають бути виконані для її досягнення, шляхів реалізації поставлених завдань, визначених для їх виконання термінів та ресурсів.

Нормативно-правова база з проблем подолання наслідків Чорнобильської катастрофи потребує вдосконалення і адаптації до змін радіаційної ситуації на забруднених територіях. Також залишається законодавчо невизначеною довгострокова перспектива і господарське призначення зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Різниця між встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон) розмірами компенсаційних виплат, доплат та допомог і встановленими постановами Кабінету Міністрів України, які застосовуються на практиці, призводить до загострення соціальних конфліктів. Зокрема, з цієї причини постраждалі масово звертаються до судових органів, вимагаючи виплати недоотриманих ними пенсій і компенсацій. Борги перед "чорнобильцями" постійно зростають.

Залишається невирішеною проблема узгодження норм Закону з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.

Про необхідність вдосконалення законодавчої бази з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи зазначалося у щорічних постановах Верховної Ради України з нагоди роковин катастрофи. Проте жоден із суб'єктів права законодавчої ініціативи не запропонував змін, що підвищували б ефективність соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, забезпечили б його реформування.

Подальший розвиток законодавства має базуватися на науково обґрунтованих сучасних уявленнях про дію іонізуючого випромінювання на організм людини, використанні дозових критеріїв, стану радіаційної ситуації, врахуванні реально отриманих населенням доз опромінення, динаміці стану здоров'я населення при визначенні заходів соціальної підтримки постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Державне управління у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи повинно стати науково обґрунтованим і стабільним. Потрібна така система управління з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, яка б об'єднала всі напрями - соціальний захист і реабілітація населення, яке постраждало внаслідок катастрофи; екологічне оздоровлення радіоактивно забруднених територій; економічне і соціальне відродження населених пунктів; узагальнення наукових даних та створення більш ефективної нормативно-правової бази щодо розв'язання всіх проблем, пов'язаних з подоланням наслідків Чорнобильської катастрофи, дозволивши перейти до нової фази - відродження та розвитку.

Недостатнє фінансування за бюджетною програмою "Радіологічний захист населення та екологічне оздоровлення території, що зазнала радіоактивного забруднення" зумовило зупинення впровадження комплексу протирадіаційних заходів на цих територіях та скорочення чисельності фахівців-радіологів в областях. Через брак коштів протягом 2009-2010 років не проводилася дозиметрична паспортизація населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, що унеможливлює об'єктивну оцінку радіаційної ситуації. Не повною мірою виконуються вимоги Закону щодо опублікування в загальнодержавних та регіональних друкованих засобах масової інформації карт зон радіоактивного забруднення, переліку населених пунктів, віднесених до цих зон, та даних щорічних дозиметричних паспортизацій. Відсутність вільного доступу до такої інформації є одним із чинників збільшення соціально-економічної напруги на забруднених територіях та сприяє зростанню недовіри з боку населення до влади та її діяльності щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, інформаційна політика держави щодо чорнобильських питань та радіаційних ризиків позбавлена системності, не повною мірою стала ефективним інструментом подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Чорнобильська катастрофа є однією з найбільш трагічних подій в історії людства, та разом з тим - це яскравий приклад єднання країн світу перед глобальною загрозою. Зараз, через чверть віку після аварії, остаточне вирішення чорнобильських проблем більше ніж будь-коли залежить від зусиль міжнародної спільноти, її наполегливості та послідовності. Генеральна Асамблея ООН проголосила третє десятиліття після Чорнобильської катастрофи (2006-2016 роки) Десятиліттям реабілітації та сталого розвитку постраждалих регіонів, що передбачає зміцнення міжнародної співпраці та координації зусиль у справі повернення постраждалих громад до нормального життя.

Україна повністю виконує свої міжнародні зобов'язання відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України і Урядами країн "Великої сімки" та Комісією Європейського Співтовариства щодо закриття Чорнобильської АЕС від 20 грудня 1995 року і, за підтримки світової спільноти, фінансує та реалізує на державному рівні весь комплекс робіт щодо зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему.

Рішення про зняття енергоблоків з експлуатації і остаточне закриття Чорнобильської АЕС прийнято достроково до вичерпання проектного ресурсу енергоблоків. Зупинена Чорнобильська АЕС залишається ядерним об'єктом. Щодо безпеки, то вона продовжує перебувати в тому самому правовому і регламентному полі, що і діючі атомні електростанції.

У зв'язку з відсутністю не лише національного, а й світового досвіду в ліквідації наслідків подібних аварій перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему є найбільш складним завданням.

Роботи на об'єкті "Укриття" виконуються відповідно до міжнародного Плану здійснення заходів на об'єкті "Укриття", який діє з 1998 року. Реалізація зазначеного Плану досягла нині найвідповідальнішого етапу. З початку його реалізації країнами-донорами внесено до Чорнобильського фонду "Укриття" понад 966,0 млн євро.

Але на сьогоднішній день Україні не вистачає близько 740 млн євро на завершення чорнобильських проектів. Загальна вартість усього Плану здійснення заходів на об'єкті "Укриття", у тому числі і нового безпечного конфайнмента як його складової, за останніми оцінками, становить близько 1,55 млрд євро, тобто додатково необхідно близько 600 млн євро. Додаткового поповнення на суму 140,0 млн євро потребує також Рахунок ядерної безпеки Європейського банку реконструкції та розвитку (далі - ЄБРР), у першу чергу на завершення будівництва нового сховища відпрацьованого ядерного палива.

Українська сторона у липні 2009 року на Асамблеї країн-донорів Чорнобильського фонду "Укриття" оголосила про свій додатковий внесок до Чорнобильського фонду "Укриття" у сумі 54,0 млн доларів США та законодавчо оформила його у 2010 році. Така заява була схвально сприйнята іншими сторонами, і Україна чекає, що країни-донори зроблять додаткові внески до Чорнобильського фонду "Укриття" та Рахунку ядерної безпеки ЄБРР, кошти з яких будуть спрямовуватися на реалізацію у першу чергу основних міжнародних проектів - спорудження нового безпечного конфайнмента та сховища відпрацьованого ядерного палива.

Українській стороні разом з країнами "Великої сімки" та Європейською Комісією необхідно активізувати роботу з країнами-донорами щодо додаткового наповнення коштами Чорнобильського фонду "Укриття" та Рахунку ядерної безпеки ЄБРР, а також залучення до реалізації Чорнобильських проектів потенційних країн-донорів.

При цьому з урахуванням об'єктивного зростання вартості робіт з будівництва нового безпечного конфайнмента та нового сховища відпрацьованого ядерного палива Українська сторона має і в подальшому брати консолідовану участь у наповненні Чорнобильського фонду "Укриття" та Рахунку ядерної безпеки ЄБРР коштами, необхідними для успішного завершення цих проектів, та проголосити про свій наступний додатковий внесок до цих фондів.

За рекомендаціями Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України прийнято ряд нормативно-правових актів, завдяки яким, а також організації ефективної взаємодії та координації діяльності зацікавлених організацій, за останні роки відбулися позитивні зрушення щодо зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему. Однак обсяги та темпи виконання робіт на майданчику Чорнобильської АЕС досі не можна вважати задовільними. Окремі питання правового характеру у взаєминах із західними і українськими партнерами планомірно вирішуються, але, можливо, не так оперативно.

Затверджена законом Загальнодержавна програма зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему (далі - Програма) почала діяти з січня 2010 року. При цьому обсяги видатків на виконання заходів Програми, визначені державним бюджетом на відповідний рік, не забезпечують виконання заходів Програми у повному обсязі.

Водночас у середньому на 7-10 років затримуються терміни реалізації проектів міжнародної технічної допомоги. Як наслідок, зростає їх вартість, що викликає додаткове навантаження на державний бюджет.