Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань "Сучасний стан та актуальні завдання у сфері попередження ґендерного насильства" (додаються).

2. Кабінету Міністрів України до 1 січня 2008 року проінформувати Верховну Раду України про стан виконання Рекомендацій за підсумками парламентських слухань "Сучасний стан та актуальні завдання у сфері попередження ґендерного насильства".

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Учасниці та учасники парламентських слухань "Сучасний стан та актуальні завдання у сфері попередження ґендерного насильства" (далі - учасниці та учасники парламентських слухань), які відбулися 21 листопада 2006 року, констатували, що на шляху забезпечення прав та основних свобод людини суттєвою перешкодою є насильство. Як правило, найбільше потерпають від насильства жінки.

Найпоширенішим і найбільш складним для протидії є насильство в сім'ї. Насильство в сім'ї або родині притаманне для багатьох держав, незважаючи на їх позитивні здобутки у законодавчій, політичній та практичній сферах.

Проблема подолання насильства над жінками з 1990-х років постійно перебуває в полі зору світової громадськості: було ухвалено Декларацію Організації Об'єднаних Націй про викорінення насильства щодо жінок (1993 рік), Конвенцію ООН про боротьбу з міжнародною організованою злочинністю та Протокол до неї про запобігання, припинення і покарання торгівлі людьми, зокрема жінками і дітьми (2000 рік), Пекінську декларацію і Платформу дій, прийняту в ході 4-ї Всесвітньої конференції з питань жінок (Пекін, 1995 рік) і Резолюцію про нові заходи й ініціативи, направлені на втілення в життя Декларації і Пекінської платформи дій, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН в рамках 23-го надзвичайного засідання (Нью-Йорк, 5-9 червня 2000 року).

Докладає багато зусиль у питанні боротьби з насильством над жінками і Рада Європи. Про це свідчить прийняття Комітетом міністрів низки рекомендацій державам - учасницям Ради Європи: Рекомендація N R(85) 4 про насильство в сім'ї, Рекомендація N R(91) 11 про сексуальну експлуатацію, порнографію і проституцію, а також про торгівлю дітьми і підлітками, Рекомендація N R(93) 2 про медико-соціальні аспекти поганого поводження з дітьми, Рекомендація N R(2000) 11 про боротьбу з торгівлею людьми з метою сексуальної експлуатації.

За останні роки протидія насильству з боку європейського співтовариства вийшла на новий рівень. 30 квітня 2002 року Комітетом міністрів була прийнята Рекомендація (2002)5 щодо захисту жінок від насильства. Вона спрямована на мобілізацію зусиль країн - членів Ради Європи проти насильства щодо жінок. Зазначена Рекомендація тлумачить термін "насильство проти жінок" як акт ґендерного насильства, який призводить або може призвести до фізичної, сексуальної або психологічної шкоди або страждання жінок, включаючи загрозу таких дій, залякування, безпідставне позбавлення свободи, що виникають у приватному або публічному житті.

Прийнявши у травні 2006 року Резолюцію 1512 (2006) щодо об'єднання парламентів для подолання побутового насильства над жінками, Парламентська асамблея Ради Європи ініціювала проведення пан'європейської кампанії Ради Європи по боротьбі з насильством над жінками на рівні національних парламентів країн - учасниць. Парламентський вимір кампанії розпочався в листопаді 2006 року і триватиме до березня 2008 року.

Учасниці та учасники парламентських слухань підтримали ініціативу ПАРЄ та відзначили, що проведення цих слухань стало практичним кроком, який засвідчив приєднання нашої держави до пан'європейської кампанії Ради Європи проти насильства щодо жінок.

Україна, виконуючи взяті на себе міжнародні зобов'язання, послідовно вживає заходів у напрямі подолання насильства над жінками. Останнє десятиріччя позначене суттєвими здобутками у формуванні законодавчої бази та інституційного механізму в цій сфері. Зокрема, 12 липня 1995 року було прийнято Постанову Верховної Ради України "Про рекомендації учасників парламентських слухань щодо реалізації в Україні Конвенції ООН "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок", в якій прямо вказувалося на необхідність створення державних структур з надання кваліфікованої психолого-консультативної допомоги жінкам, які постраждали від насильства і зневаги в сім'ї. Зазначена Постанова активізувала процес виконання нашою державою Конвенції ООН "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок". Національний план дій на 1997-2000 роки щодо поліпшення становища жінок і підвищення їх ролі у суспільстві та Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню ґендерної рівності у суспільстві на 2001-2005 роки передбачали значну кількість заходів щодо подолання насильства в сім'ї та боротьби з торгівлею людьми. 5 березня 1999 року було прийнято Постанову Верховної Ради України "Про Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок", 14 березня 2001 року Постановою Кабінету Міністрів України затверджено програму "Українська родина", які спрямовувалися на зміцнення інституту сім'ї, формування партнерських відносин в родині, рівного розподілу обов'язків між подружжям.

Зусилля влади були зосереджені і в напрямі боротьби з торгівлею людьми, яка почала набувати загрозливих масштабів. Продаж жінок та примусова проституція є характерними проявами насильства і являють собою серйозні порушення основних прав людини. За останні роки наша держава вжила помітних заходів щодо боротьби з торгівлею людьми. У 1999 році Кабінетом Міністрів України було прийнято першу національну Програму запобігання торгівлі жінками і дітьми, у 2002 році затверджено нову Комплексну програму протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки. Ці програми передбачили фінансові, управлінські та організаційні ресурси для адекватної протидії торгівлі людьми. Верховна Рада України в 2004 році ратифікувала Конвенцію ООН по боротьбі з транснаціональною організованою злочинністю (Палермську Конвенцію) та додаткові протоколи до неї, зокрема Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї. У січні 2006 року були ухвалені зміни до статті 149 Кримінального кодексу України (торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини), якими покарання за торгівлю людьми приведено у відповідність із Палермською Конвенцією.

На думку учасниць та учасників парламентських слухань, знаковою подією стало ухвалення у 2001 році Закону України "Про попередження насильства в сім'ї", який став першим серед країн Центральної і Східної Європи та СНД спеціальним законом у сфері боротьби з насильством над жінками. Прийняття цього Закону засвідчило, що протидія ґендерному насильству стала частиною державної політики.

Разом з тим учасники та учасниці парламентських слухань наголосили, що діяльність з боку органів виконавчої влади у сфері попередження насильства в сім'ї потребує суттєвого вдосконалення.