Відповідно до статті 45 Кодексу України про надра, підпункту 16 пункту 4 Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2000 N 1689, з метою встановлення єдиних вимог до порядку розробки та обґрунтування параметрів кондицій на мінеральну сировину для підрахунку запасів і ресурсів твердих корисних копалин в надрах та визначення показників геолого-економічних оцінок родовищ, що подаються на державну експертизу й оцінку,

1. Затвердити Положення про порядок розробки та обґрунтування кондицій на мінеральну сировину для підрахунку запасів твердих корисних копалин у надрах, що додається.

2. Начальнику відділу економіки мінеральної сировини Державної комісії України по запасах корисних копалин Пижуку І.П. подати Положення на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити після державної реєстрації тиражування та надсилання до установ і організацій, що здійснюють геолого-економічну оцінку запасів і ресурсів родовищ корисних копалин або ділянок надр.

3. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

1.1. Це Положення розроблено відповідно до Кодексу України про надра та постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.94 N 865 "Про затвердження Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин".

1.2. Цим Положенням установлюється єдиний порядок розробки і обґрунтування показників і параметрів кондицій на мінеральну сировину для підрахування запасів і ресурсів твердих корисних копалин у надрах та визначення показників геолого-економічних оцінок родовищ, що подаються на державну експертизу й оцінку.

1.3. Положення є обов'язковим для суб'єктів господарювання незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, які здійснюють геологічне вивчення надр з метою підрахування запасів і ресурсів твердих корисних копалин і подають на державну експертизу матеріали геолого-економічних оцінок родовищ або перспективних ділянок надр.

У Положенні наведені нижче терміни та визначення вживаються в такому значенні:

2.1. Кондиції на мінеральну сировину - сукупність граничних вимог до якості та кількості мінеральної сировини в надрах, гірничогеологічних умов залягання, гірничотехнічних та інших умов розробки продуктивних покладів, дотримання яких під час підрахунку забезпечує найбільш повний й економічно ефективний видобуток і використання наявних запасів та ресурсів корисних копалин.

Відповідно до ступеня геологічного вивчення об'єктів геологорозвідувальних робіт установлюються попередні, тимчасові, постійні та оперативні кондиції.

2.2. Показники кондицій - натуральні характеристики корисної копалини, геологічної будови й умов залягання продуктивних покладів родовищ, що істотно впливають на вибір технологічних схем видобутку і переробки мінеральної сировини, техніко-економічну ефективність виробничого процесу та фінансові результати реалізації товарної продукції гірничого виробництва.

2.3. Параметри кондицій - граничні значення показників кондицій, які встановлюються для проби, інтервалу, розвідувального перетину, видобувного уступу чи підрахункового блоку продуктивного покладу на підставі техніко-економічних розрахунків, діючих стандартів та технічних умов, технічних завдань користувачів надр, досвіду геологорозвідувальних робіт та експлуатації родовищ.

2.4. Мінімальний промисловий вміст корисного компонента - вміст корисного компонента в корисній копалині, за якого вартість мінеральної сировини, що видобувається, забезпечує повернення всіх витрат на виробництво товарної продукції гірничого підприємства.

2.5. Бортовий вміст корисного компонента - мінімальний вміст корисного компонента в пробі, що включається до підрахунку запасів під час оконтурювання продуктивного покладу в перетині гірничою виробкою, у разі відсутності чіткого геологічного контакту. Бортовий вміст корисного компонента встановлюється окремо для балансових і для позабалансових запасів корисних копалин.

2.6. Мінімальний вміст корисного компонента в крайовому перетині - граничний вміст корисного компонента в крайовому перетині продуктивного покладу, що включається до підрахунку запасів під час оконтурювання продуктивного покладу за падінням і простяганням за межами гірничих виробок.

2.7. Максимально допустимий вміст шкідливих домішок у корисній копалині - обґрунтований технологічними дослідженнями найбільший вміст шкідливих компонентів у корисній копалині на місці залягання, за якого виробництво кондиційної товарної продукції гірничого підприємства за прийнятою в техніко-економічному обґрунтуванні (далі - ТЕО) технологічною схемою є можливим.

2.8. Мінімальна потужність (товщина) покладу корисної копалини - найменш визначена в перетині гірничою виробкою істинна потужність (товщина) покладу корисної копалини з кондиційним умістом корисного компонента, що включається до підрахунку запасів.

2.9. Мінімальна потужність пласта вугілля (сланцю) - найменша потужність (товщина) пласта в пластоперетині, що залучається до підрахунку запасів, визначена як сума потужностей вугільних шарів, внутрішньопластових породних прошарків, а також тих, що залягають безпосередньо в покрівлі або підошві вуглистих порід, що неминуче залучаються до видобутку.

2.10. Максимальна зольність вугілля - найбільша зольність вугілля у пластоперетині, що включається до підрахунку запасів, визначена з урахуванням засмічення внутрішньопластовими, припокрівельними та припідошвеними вуглистими прошарками, що неминуче залучаються до видобутку.

2.11. Максимальна потужність прошарків уміщуючих порід або некондиційної корисної копалини, що включаються до підрахунку запасів - гранична потужність пустих або некондиційних прошарків у продуктивній товщі, залучення яких до видобутку сумісно з кондиційними інтервалами дає змогу застосувати високопродуктивні засоби і системи розробки продуктивних покладів з економічною ефективністю, що перевищує втрати, пов'язані із зниженням умісту корисного компонента в балансових запасах та збагаченням видобутої гірничої маси до відповідності товарної продукції вимогам стандартів і технічних умов.

2.12. Граничний коефіцієнт розкриття - максимально допустимий коефіцієнт розкриття, що визначається, виходячи з умови рівності собівартостей видобутку корисної копалини відкритим і підземним способами.

2.13. Контурний коефіцієнт розкриття - відношення об'єму розкривних порід, що прирізаються до кар'єру при збільшенні його глибини на один уступ, до об'єму корисної копалини, що видобувається цим уступом.

2.14. Чистий грошовий потік (потік готівки) - різниця (сальдо) між притоками і відтоками грошових коштів від операційної та інвестиційної діяльності під час передбачуваної реалізації інвестиційного проекту з геологічного вивчення та промислового освоєння запасів корисних копалин оцінюваного геологічного об'єкта, яка визначається як для кожного річного кроку розрахунку, так і для всього розрахункового періоду, що охоплює часовий інтервал від моменту оцінки до завершення експлуатаційних робіт (накопичений грошовий потік).

2.15. Накопичений чистий дисконтований грошовий потік - один з показників ефективності інвестиційного проекту з геологічного вивчення та промислового освоєння запасів корисних копалин оцінюваного геологічного об'єкта, що розраховується за такою формулою:

де ЧДГП - чистий дисконтований грошовий потік, накопичений за весь період майбутньої діяльності на оцінюваному геологічному об'єкті. У міжнародній практиці цей показник використовується під назвою "Net Present Value (NPV)" - чиста теперішня вартість об'єкта оцінки;

Е - норма дисконту;

Дt - річний дохід (виручка) від реалізації товарної продукції в t-му році;

Вt - експлуатаційні витрати в t-му році, уключаючи амортизаційні відрахування;

Пt - розмір податків і обов'язкових платежів у t-му році, що не входять до експлуатаційних витрат;

Аt - амортизаційні відрахування в t-му році;

Кt - капітальні вкладення в промислове будівництво в t-му році, проведення подальших геологорозвідувальних робіт;

Т - строк користування надрами оцінюваного геологічного об'єкта для геологічного вивчення та/або видобування корисних копалин до виведення з експлуатації.

2.16. Накопичений дисконтований прибуток від виробничої (операційної) діяльності гірничодобувного підприємства - різниця (сальдо) між притоками грошових коштів від реалізації товарної продукції та експлуатаційними витратами, податками й обов'язковими платежами, приведена до початкового розрахункового кроку за допомогою дисконтування. Цей показник розраховується як перший член у формулі пункту 2.15.

2.17. Індекс прибутковості дисконтованих капіталовкладень - частка від ділення накопиченого дисконтованого прибутку від виробничої (операційної) діяльності гірничодобувного підприємства до приведених до початкового розрахункового кроку капітальних вкладень. Цей показник розраховується як відношення першого члена у формулі пункту 2.15 до другого члена цього виразу.

2.18. Внутрішня норма прибутковості (далі - ВНП) у міжнародній практиці - "Internal rate of return - IRR" - така величина норми дисконту (Е), за якої накопичена сума дисконтованих притоків грошового потоку дорівнює накопиченій сумі дисконтованих відтоків грошового потоку, а ЧДГП, накопичений за весь строк користування надрами оцінюваного геологічного об'єкта, дорівнює нулю. При цьому для всіх значень Е, що перевищують ВНП, ЧДГП має бути негативним, а для всіх значень Е, менших від ВНП, - позитивним. Якщо не виконується хоч одна з наведених умов, належить вважати, що ВНП не обраховується.

2.19. Термін окупності капіталовкладень - відрізок часу в розрахунковому періоді від початкового моменту до моменту окупності. Початковий момент визначається у завданні на розробку ТЕО кондицій. Моментом окупності вважається той найбільш ранній крок у розрахунковому періоді, після якого поточний чистий грошовий потік стає позитивним і надалі залишається таким.

2.20. Рентабельність виробничої діяльності гірничодобувного підприємства, що створюється для промислового освоєння оцінюваного геологічного об'єкта, - частка від ділення прибутку від виробничої діяльності (операційної та інвестиційної), накопиченого за весь розрахунковий період, до вартості виробничих фондів гірничодобувного підприємства (основних засобів і виробничих запасів).

2.21. Дохід бюджетів - сума податків і обов'язкових платежів, що сплачуються до бюджетів і фондів різних рівнів згідно із законодавством України протягом розрахункового періоду користування надрами оцінюваного геологічного об'єкта.

2.22. Амортизаційні відрахування - поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів на зменшення оподатковуваного прибутку користувача надр у межах норм, установлених законодавством.

3.1. Кондиції розробляються щодо кожного родовища або ділянки надр у процесі їх геолого-економічної оцінки з урахуванням раціонального використання всіх корисних копалин, а також наявних у них корисних компонентів. Оптимальні показники кондицій мають забезпечувати комплексну геолого-економічну оцінку і найбільш вичерпне, раціональне та безпечне використання запасів родовищ корисних копалин.

3.2. ТЕО кондицій розробляється відповідно до Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.97 N 432 (із змінами) (далі - Класифікація), Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.94 N 865 (із змінами), та інших нормативно-правових актів, що регламентують проведення геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин, проектування і будівництва підприємств з видобутку та переробки мінеральної сировини.

3.3. Порядок розроблення постійних та оперативних кондицій, а також тимчасових кондицій, що подаються на державну експертизу, визначається цим положенням. Порядок розроблення попередніх та тимчасових кондицій, що не подаються на державну експертизу, визначаються користувачами надр або замовниками геологорозвідувальних робіт.

3.4. ТЕО постійних та оперативних кондицій розробляються користувачами надр або за їх дорученням спеціалізованими проектними і науково-дослідними інститутами, геолого-економічними підрозділами підприємств, іншими суб'єктами підприємництва, які можуть забезпечити кваліфіковане проведення цих робіт.

Матеріали ТЕО кондицій надаються до Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ) як на паперових, так і на магнітних носіях.

3.5 Вивченість родовищ (ділянок) корисних копалин, для яких розробляється ТЕО постійних кондицій, має відповідати вимогам Класифікації до родовищ, підготовлених до промислової розробки:

установлено обсяги загальних запасів і ресурсів основних, що спільно залягають, і супутніх корисних копалин і наявних у них корисних компонентів у межах ліцензійної ділянки і довкола неї, які враховуються під час проектування гірничодобувного підприємства для визначення можливих перспектив його розвитку, граничної глибини розробки, способу розкриття і схеми розробки покладів корисних копалин, розроблення плану розташування виробничих споруд, під'їзних шляхів, місць видалення відходів;

визначено обсяги балансових розвіданих (клас 111) і попередньо розвіданих (клас 122) запасів корисних копалин, що використовуються для проектування будівництва (реконструкції) гірничодобувного підприємства. При цьому кількість розвіданих запасів класу (111) має бути не меншою від визначеної величини компенсувальних запасів, що забезпечують діяльність гірничодобувного підприємства на період повернення капітальних укладень у промислове освоєння родовища;

визначено й оцінено небезпечні екологічні фактори, що впливають або можуть вплинути на стан довкілля під час розробки родовища, переробки мінеральної сировини, видалення або утилізації виробничих відходів; розроблено раціональний комплекс заходів щодо охорони природи.

3.6. ТЕО кондицій розробляється на підставі технічного завдання замовника, у якому визначаються особливі умови загальної організації роботи майбутнього підприємства: джерела енерго- і водопостачання, вибір обладнання та об'єктів інфраструктури, способи транспортування, узгодження з органами державного нагляду і контролю технологічних рішень підвищеної екологічної небезпеки, форми власності на майно і товарну продукцію, джерела фінансування.

3.7. Проектні рішення щодо технологічних схем з видобутку та переробки мінеральної сировини, організації та забезпечення виробничого процесу, що приймаються під час обґрунтування кондицій, мають відповідати сучасним технічним досягненням, перевіреним у промислових або напівпромислових умовах.

3.8. Для обґрунтування техніко-економічних показників геолого-економічної оцінки родовища (ділянки) і подальшого проектування будівництва (реконструкції) добувного та збагачувального підприємств відповідно до Класифікації використовуються:

розвідані запаси корисних копалин для родовищ першої та другої груп складності геологічної будови;

розвідані та попередньо розвідані запаси для родовищ третьої та четвертої груп складності геологічної будови.

3.9. Для комплексних родовищ має бути розглянута можливість використання супутніх корисних копалин та наявних у їх складі корисних компонентів, а крім того (для всіх родовищ), - можливість використання підземних та кар'єрних дренажних вод для господарських цілей або вилучення з останніх корисних компонентів.

3.10. Речовинний склад та технологічні властивості корисних копалин мають бути вивчені з повнотою та детальністю, які забезпечують отримання вихідних даних, достатніх для проектування раціональної технології переробки (збагачування) корисної копалини з комплексним вилученням наявних у ній компонентів, що мають промислове значення, а також визначення напрямів використання відходів або оптимального варіанта їх складування (видалення).

3.11. Кондиції для підрахунків запасів розкривних та вміщуючих порід, які придатні для господарського використання, розробляються та затверджуються одночасно з кондиціями на основні корисні копалини.

3.12. При наявності потреби в сировині, яка може бути отримана з розкривних та вміщуючих порід, якщо вони мають геолого-економічну оцінку, витрати на її вилучення та надходження від збуту враховуються в показниках основного виробництва.

3.13. Для родовищ корисних копалин місцевого значення, які розвідуються з метою розвитку бази діючих підприємств, ТЕО постійних кондицій може розглядатись у спрощеному варіанті, при якому:

показники і параметри кондицій визначаються згідно з вимогами ДСТУ, ГСТУ, технічних умов замовника;

економічне обґрунтування прийнятих кондицій виконується на основі аналізу техніко-економічних показників роботи підприємства-замовника за останні роки з коригуванням останніх на відхилення організаційно-технічних та гірничогеологічних умов об'єкта, що оцінюється.

3.14. Обґрунтування оперативних кондицій здійснюється на підставі економічного та геологічного аналізу виконання технічного проекту розкриття та розробки родовища (блоків, покладів, горизонтів) стосовно до існуючої економічної ситуації.

3.15. Оперативні кондиції розробляються надрокористувачем на обмежений термін, необхідний для відпрацювання частини родовища, що переоцінюється.

3.16. Під час розробки ТЕО кондицій для підрахунку запасів і оцінки ресурсів твердих корисних копалин слід дотримуватись такої послідовності робіт, що є найбільш раціональною:

3.16.1. Аналіз і узагальнення результатів геологічного, гідрогеологічного, гірничотехнічного, технологічного та іншого вивчення родовища й оцінка загальних запасів корисних копалин.

3.16.2. Виконання маркетингових досліджень щодо ємності ринків збуту товарної продукції, можливостей придбання гірничодобувного обладнання, рівня цін, податків, обов'язкових платежів, умов оплати праці, забезпеченості трудовими та енергетичними ресурсами, екологічних та соціальних умов виробництва.

3.16.3. Обґрунтування річної продуктивності гірничого підприємства, способу і систем розробки продуктивних покладів, розмірів очікуваних втрат і розубожування корисних копалин.

3.16.4. Обґрунтування оптимальної схеми комплексної переробки корисної копалини в товарну продукцію гірничого виробництва, її техніко-економічних показників.

3.16.5. Визначення переліку показників кондицій, що потрібні для оконтурювання, підрахунку та класифікації підрахованих запасів і ресурсів корисних копалин.

3.16.6. Визначення параметрів кондицій на підставі геологічного, гідрогеологічного, гірничотехнічного, технологічного та іншого обґрунтування, а для показників, що потребують варіантного обґрунтування параметрів (бортовий вміст та ін.), виконання відповідних поваріантних підрахунків запасів і визначення техніко-економічних показників промислового освоєння родовища щодо кожного варіанта.

3.16.7. Визначення оптимального варіанта промислового освоєння родовища, відповідних цьому варіанту показників і параметрів кондицій.

4.1. Кондиціями для підрахунку запасів рудних родовищ чорних, кольорових, рідкісних і благородних металів, алмазів, фосфоритів, апатитів, бору, сірки, викопних солей, плавикового шпату, бариту, графіту, тальку, азбесту передбачаються такі основні показники кондицій:

мінімальний промисловий вміст корисного компонента (умовного компонента);

бортовий вміст корисного компонента або вміст декількох корисних компонентів, приведених до вмісту умовного компонента в крайовій пробі;

мінімальний вміст корисного компонента (умовного компонента) в крайовому перетині;

умови для виокремлення промислових (технологічних) типів або сортів корисної копалини і методи підрахування їх запасів;

коефіцієнти для приведення вмістів супутніх компонентів до вмісту умовного основного компонента в комплексних корисних копалинах;

максимально допустимий вміст шкідливих домішок в корисній копалині;

мінімальна потужність покладів корисних копалин (пластів, жил і т. ін.) або відповідний мінімальний метропроцент (метрограм);

максимально допустима потужність прошарків порід та некондиційних руд, які включаються в контур підрахунку запасів;

мінімальний коефіцієнт рудоносності (продуктивності) у підрахунковому блоці розвіданих запасів;

мінімальні запаси віддалених покладів корисних копалин;

максимально допустиме співвідношення потужностей розкривних порід і корисної копалини в крайовому і внутрішньому перетині;

межі підрахунку запасів.

4.2. Кондиціями для підрахунку запасів вугілля (горючих сланців) додатково до відзначених вище встановлюються такі показники:

мінімальна істинна потужність пластів вугілля (горючих сланців) у пластоперетині, що визначається як сума потужностей вугільних шарів, внутрішньопластових породних прошарків і вуглистих порід, що залягають безпосередньо в покрівлі або підошві пласта, що неминуче залучаються до видобутку;

мінімальна істинна потужність внутрішньопластових породних прошарків, що в зонах розщеплення розділяють пласт на об'єкти самостійної розробки;

максимальна зольність вугілля по пластоперетину з урахуванням засмічення породами внутрішньопластових, покривних та підошвених вуглистих прошарків, що неминуче залучаються до видобутку;

мінімальна довжина непорушеного виїмкового стовпа;

граничне співвідношення потужностей розкривних порід і корисної копалини.

4.3. Кондиціями для підрахунку запасів родовищ нерудних корисних копалин (карбонатні породи, магнезити, дуніти, кварцити, пісковики як флюсова сировина, глини керамічні, формувальні, вогнетривкі, піски формувальні, будівельні та скляні, камені облицювальні і будівельні, цементна сировина), а також запасів родовищ корисних копалин місцевого значення встановлюються такі основні показники:

граничні показники якості корисної копалини, що враховують вимоги чинних стандартів, технічних вимог, технічних завдань користувачів надр до якості товарної продукції або якісні показники мінеральної сировини, на якій проводились технологічні випробування й одержані позитивні результати;

мінімальний вихід товарної продукції;

мінімальна потужність покладу корисної копалини у крайовому перетині;

максимально допустима потужність прошарків вміщуючих порід і некондиційної корисної копалини, що включаються у контур підрахунку запасів;

умови оконтурення промислових (технологічних) типів або сортів корисних копалин і методи підрахунку їх запасів;

допустимий рівень активності природних радіонуклідів;

межі підрахунку запасів.

4.4. Кондиціями для підрахунку запасів родовищ корисних копалин, що розробляються методами підземного вилуговування або виплавляння, крім наведених вище, передбачаються такі показники:

максимально допустимий вміст карбонатів у корисний копалині;

максимальний вміст глиняно-алевритової фракції в продуктивному інтервалі, що включається до підрахунку запасів;

мінімальний коефіцієнт фільтрації у продуктивних відкладах.

4.5. Кондиції належить установлювати на підставі комплексного гірничогеологічного, гірничотехнічного, технологічного та економічного обґрунтування.

5.1. Геологічному обґрунтуванню підлягають показники кондицій, пов'язані з геологічною будовою продуктивних покладів родовища, умовами їх залягання, оконтурюванням корисних копалин, вибором методів підрахування запасів.

5.1.1. У разі підрахунку запасів корисних копалин покладів, границі яких добре фіксуються в гірничих виробках і свердловинах, підрахункові контури слід проводити за природними геологічними границями, визначеними відповідно до літологічних, тектонічних та інших ознак, що використовуються як показники кондицій.

5.1.2. На родовищах, запаси яких підраховуються в геометризованих границях продуктивних покладів, визначених за даними опробування, підрахункові контури продуктивних покладів визначаються з допомогою оптимального бортового чи мінімального промислового вмісту корисного компонента в крайовій пробі або граничних якісних показників мінеральної сировини в крайовій пробі.

5.1.3. На родовищах, запаси яких підраховуються статистично в узагальнених границях продуктивних покладів із застосуванням коефіцієнта рудоносності (продуктивності), зовнішні границі продуктивних покладів слід визначати на підставі як даних опробування, так і геологічних ознак, що передбачаються кондиціями.

5.1.4. Коефіцієнт рудоносності (продуктивності) допускається застосовувати для підрахунку запасів тільки в тому разі, якщо геологічними дослідженнями обґрунтована можливість виділення локальних ділянок, придатних для селективного видобутку оптимальними способами і системами розробки, під час подальшої дорозвідки продуктивних зон у процесі промислового освоєння родовища.

5.1.5. Обґрунтування оптимальної технологічної схеми переробки корисних копалин кожного технологічного типу належить виконувати на підставі позитивних результатів досліджень напівпромислових або промислових проб, на яких досягнуто максимальний рівень вилучення основних та супутніх корисних компонентів у товарну продукцію і одержані відвальні хвости при рентабельності виробництва, що відповідає вимогам як користувача, так і власника надр.