Відповідно до Закону України "Про охорону праці", з метою підвищення ефективності державного нагляду за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці під час виготовлення, монтажу та експлуатації витягів буксирних канатних для гірськолижників

1. Затвердити "Правила влаштування і безпечної експлуатації витягів буксирних канатних для гірськолижників", що додаються.

2. Управлінню правового забезпечення (Сухар А.В.) в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Державному департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Саварин М.В.) включити зазначений наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці.

4. Редакції журналу "Охорона праці" (Яковенко М.Г.) опублікувати цей наказ у черговому номері журналу.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на голову Держпромгірнагляду Саварина М.В.

1.1. Ці Правила встановлюють вимоги до будови, виготовлення, монтажу, налагодження, ремонту, реконструкції та безпечної експлуатації витягів буксирних канатних, призначених для транспортування лижників схилами гір догори.

1.2. Дія цих Правил поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють виготовлення, монтаж, ремонт, реконструкцію, налагодження і забезпечення безпечної експлуатації:

а) витягів буксирних одноканатних з проміжними опорами з кільцевим рухом несуче-тягового каната, з буксирними пристроями;

б) витягів малих буксирних одноканатних з кільцевим рухом без проміжних опор, в яких несуче-тяговий канат проходить на рівні стегна.

1.3. Вимоги Правил у частині будови ВБК поширюються тільки на витяги, що виготовлені через 12 місяців після введення в дію цих Правил, а в частині експлуатації - також на ВБК, що діють.

2.1. У цих Правилах наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

2.1.1. Витяг буксирний канатний (ВБК) - канатне підйомне обладнання, за допомогою якого лижники, що стоять на лижах, буксируються несуче-тяговим канатом по сніговому схилу догори.

2.1.2. Встановлення - монтаж конструкції ВБК на спеціально виготовлені бетонні або інші передбачені проектом фундаменти з наступними пусконалагоджувальними роботами.

2.1.3. Буксирний пристрій - пристосування для транспортування лижників.

2.1.4. Драбини вертикальні - драбини з кутом нахилу до горизонту більше 75 град.

2.1.5. Зв'язок кінематичний, що не розмикається - механічний зв'язок між двигуном та привідним шківом, що створюється:

- безпосереднім з'єднанням гальмівного шківа з редуктором і редуктора з приводним шківом;

- з'єднанням двигуна з редуктором за допомогою муфт, що не розмикається, і редуктора безпосередньо з привідним шківом.

2.1.6. Канат несуче-тяговий - замкнутий в кільце сталевий канат, що огинає привідний і обвідний шківи станцій ВБК, на якому закріплені буксирні пристрої.

2.1.7. Коефіцієнт запасу гальмування - відношення моменту, що створює гальмо, налагоджене відповідно до настанови з експлуатації ВБК, до найбільшого моменту на гальмовому шківі від прикладених навантажень несуче-тягового каната в найбільш важких умовах експлуатації.

2.1.8. Колія - відстань між зустрічними гілками несуче-тягового каната.

2.1.9. Контрролики - ролики, що служать для утримання несуче-тягового каната в проектному положенні при зміні напрямку навантаження від несуче-тягового каната на протилежний.

2.1.10. Лижня - ущільнений сніговий насип відповідної ширини, по якому буксируються лижники.

2.1.11. Майданчик висадки - ділянка траси відповідних розмірів, на якій відбувається висадка лижників з буксирних пристроїв.

2.1.12. Майданчик посадки - ділянка траси відповідних розмірів, над якою ухил несуче-тягового каната плавно зростає, на якій відбувається посадка лижників на буксирні пристрої.

2.1.13. Реконструкція - зміни конструкції, виконані після введення ВБК в експлуатацію, що спричиняють підвищення, перерозподіл або зміну інтенсивності навантажень, а також вимагають коректування паспорта ВБК (наприклад, зміна пропускної здатності, швидкості, довжини прогонів, висоти опор, конструкції буксирних пристроїв, зміна приводу або системи керування).

2.1.14. Ремонт - комплекс робіт з відновлення пошкоджених або зношених несучих металоконструкцій або механізмів ВБК із застосуванням зварювання.

2.1.15. Рухомий склад - всі буксирні пристрої ВБК в цілому.

2.1.16. Спеціалізована організація - суб'єкт господарювання, який має дозвіл Держпромгірнагляду на проведення огляду та випробування устаткування.

2.1.17. Ламкий вимикач - пристрій для розмикання електричного кола шляхом примусового зламу спеціальної одноразової металевої електропровідної вставки.

3.1. Загальні вимоги

3.1.1. ВБК мають відповідати вимогам цих Правил та інших нормативно-правових актів з охорони праці, стандартів, технічних умов (далі - нормативні документи - НД). Проектування нових, а також розроблення проектів, модернізації діючих ВБК виконується проектними організаціями, які отримали ліцензію у встановленому порядку.

3.1.2. Кліматичне виконання ВБК визначається під час замовлення з врахуванням фактичних кліматичних умов місця експлуатації.

3.1.3. Конструкція ВБК має забезпечувати:

безпечність керування, технічного обслуговування та ремонту;

плавність пуску та зупинки механізмів, а також транспортування лижників.

3.1.4. У з'єднаннях елементів ВБК (болтових, шпонкових, шліцьових тощо) має бути виключене їх самовільне розгвинчування або роз'єднування.

3.1.5. Нерухомі осі, які є опорою окремих складових частин ВБК, мають бути надійно закріплені від можливого їх переміщення.

3.1.6. У металоконструкціях ВБК, що працюють просто неба, мають передбачатися заходи проти накопичування в них вологи.

3.1.7. До механізмів, приладів і пристроїв безпеки, електрообладнання ВБК, що потребують постійного технічного обслуговування, має забезпечуватись зручний і безпечний доступ.

3.1.8. Швидкість руху несуче-тягового каната не повинна перевищувати для ВБК:

3.1.9. Найменший інтервал часу між буксирними пристроями складає:

3.1.10. При розрахунках ВБК маса лижника приймається 80 кг.

3.1.11. Споруди ВБК повинні бути розраховані на вітрове навантаження неробочого стану згідно з НД.

Конструкція ВБК повинна забезпечувати його безпечну роботу при швидкості вітру до 15 м/с, якщо в паспорті не зазначено інше.

3.1.12. Для забезпечення надійності прилягання несуче-тягового каната до опорних роликів під час проектування ВБК необхідно виходити з таких умов:

зусилля від несуче-тягового каната на роликову батарею повинне бути не менше 600Н для несучих і 1000Н для відтискних опор;

навантаження на один ролик повинно бути не менше 300Н для несучих і 500Н для відтискних роликових батарей;

значення мінімальних величин, вказаних вище, допускається не обмежувати при наявності контрроликів, що утримують несуче-тяговий канат від спадання з роликових батарей.

3.2. План, профіль і габарити наближення

3.2.1. Територія, на якій встановлюється ВБК, на всій довжині має бути вільною від особливих небезпек (лавини, осипи тощо).

3.2.2. Лижня ВБК вибирається за можливості рівномірною.

Поперечний нахил траси не повинен перевищувати 10%.

3.2.3. Загальний (середній) поздовжній нахил лижні не повинен бути більше 60%, а поздовжній нахил окремих її ділянок - не більше 80%. Для ВБК, де лижники транспортуються за допомогою телескопічної або жорсткої штанги, нахил допускається до 40%.

Контрнахили лижні, виключаючи майданчики посадки і висадки, дозволяються тільки до 3% і на короткій відстані.

3.2.4. Опори або інші постійні перешкоди повинні бути розташовані щонайменше на відстані 1,25 м від колії лижні; для опор з похилими стояками ця відстань повинна бути дотримана на висоті 1,5+-0,1 м від землі з урахуванням снігового покриву.

3.2.5. Лижня повинна мати ширину, яка складає щонайменше:

в заглибленнях і на насипах з пологим схилом:

на насипах з крутим схилом та на містках:

3.2.6. Відстань по вертикалі від нижньої точки складеного буксирного пристрою повинна бути не менше 2,5 м до землі з врахуванням снігового покриву. Під час підходу до майданчика посадки ця відстань може бути зменшена до 1,9 м.

3.2.7. Перетин з пішохідними доріжками і місцем спуску лижників не допускається.

3.2.8. Не дозволяється перетин лижні ВБК з автомобільними дорогами, що діють у зимовий час.

3.2.9. Перетин або паралельне розташування траси ВБК з високовольтними лініями електропередач або лініями зв'язку узгоджуються з відповідними організаціями перед монтажем витягу.

Наближення будівель або природних перешкод до зовнішніх габаритів ВБК допускається на відстань не менше 1,5 м. Під час визначення габаритів ВБК враховують відхилення буксирних пристроїв і канатів під дією вітру в неробочому стані.

3.3. Канати

3.3.1. Сталеві канати, що застосовуються на ВБК, мають бути споряджені документами виробника канатів про їх якість у відповідності до вимог НД на канати.

Несуче-тягові і натягуючі канати, які не мають сертифіката заводу виробника про випробування, перед навіскою випробовуються в організації, що пройшла акредитацію у встановленому порядку та має дозвіл Держпромгірнагляду.

Для випробування каната відрізається зразок довжиною не менше 1,5 м.

3.3.2. Як несуче-тягові канати застосовуються сталкові канати вантажо-людського призначення подвійного сплетіння з лінійним дотиком дротинок в сталках і органічним осердям. Рекомендуються канати, що не розкручуються, для середніх умов роботи з оцинкованого дроту.

3.3.3. Як натягуючі застосовуються сталкові канати вантажо-людського призначення подвійного сплетіння з лінійним дотиком дротинок в сталках і органічним осердям.

Дозволяється одностороннє сплетіння для натяжних канатів при дотриманні заходів, що перешкоджають обертанню натягуючого вантажу відносно осі каната.

3.3.4. Як телефонні і сигнальні застосовуються оцинковані сталеві канати або дроти.

3.3.5. Канати, що застосовують в ВБК, перевіряються розрахунком.

Канат на міцність розраховують за формулою

де: К - коефіцієнт запасу міцності (табл. 1);

S - найбільший натяг каната, визначений відповідно до підпункту 3.3.6, [Н];

Р - розривне зусилля каната в цілому, що приймається за стандартом на канат (при проектуванні ВБК), за сертифікатом (при наявності) або за свідоцтвом про випробування (для каната, що пройшов випробування) згідно з підпунктом 3.3.1, [Н].

Якщо в сертифікаті або в свідоцтві про випробування подане сумарне розривне зусилля всіх дротинок, зусилля Р визначається множенням сумарного розривного зусилля на коефіцієнт 0,83 або на відповідний коефіцієнт, визначений за стандартом на канат вибраного типу.

3.3.6. При визначенні натягу несуче-тягового каната необхідно враховувати: зусилля, створене натяжним пристроєм, складові маси каната і буксирних пристроїв, опір в натягуючих пристроях, опорних роликах і шківах на станціях, опір переміщення лижників по схилу гори, при цьому коефіцієнт тертя між снігом та лижами приймається 0,1. Сили інерції не враховуються.

3.3.7.1. Бракування канатів ВБК, що знаходяться в експлуатації, повинно провадитися згідно з настановою з експлуатації ВБК. За відсутності в настанові з експлуатації ВБК відповідного розділу бракування проводиться згідно з цими Правилами.

Для оцінки безпеки і використання канатів використовують такі критерії:

характер та кількість обривів дротів (рис. 1-3), у тому числі наявність обривів дротів біля кінцевих закладень, наявність місць зосередження обривів дротів;

розрив сталки;

поверхневе та внутрішнє спрацювання;

поверхнева та внутрішня корозія;

місцеве зменшення діаметра каната, в тому числі й через стан осердя;

зменшення площі поперечного перерізу дротів каната (втрата внутрішнього перерізу);

деформація у вигляді хвилястості, кошикоподібності, видавлювання осердя та дротів і сталок, місцеве збільшення діаметра каната, роздавлення, перекручувань, заломів, перегинів та інше;

пошкодження в результаті термічної дії або електричного дугового розряду.

Рис. 1 Обриви та зміщення дротів каната хрестового сплетіння

Рис. 2 Поєднання обривів дротів з їх спрацюванням :

а - в канаті хрестового сплетіння;

б - в канаті одностороннього сплетіння.

Рис. 3 Обриви дротів в зоні зрівняльного блока : а - у декількох сталках каната;

б - у двох сталках у поєднанні з місцевим спрацьовуванням.

3.3.7.2. Бракування канатів, що працюють зі сталевими та чавунними блоками, слід провадити за кількістю обривів дротів згідно з таблицею 3 та рисунком 4.

У разі виявлення місць зосередження обривів дроту (наявність трьох та більше обривів на одній сталці, розміщення вказаної в таблиці 3 кількості обривів на довжині каната менше ніж 6d), а також у разі інтенсивного зростання кількості обривів канат повинен бракуватися.

Канати ВБК бракують за вдвічі меншої кількості обривів дротів.

3.3.7.3. У разі виявлення в канаті однієї або декількох обірваних сталок канат до подальшої роботи не допускається.

3.3.7.4. У разі зменшення діаметра каната в результаті погіршення стану осердя - внутрішнього поверхневого спрацювання, зминання, розриву та ін. (на 3% від номінального діаметра у канатів, що не крутяться, та на 10% у інших канатів), канат підлягає бракуванню навіть за відсутності видимих обривів дротів.

3.3.7.5. У разі зменшення діаметра каната в результаті поверхневого спрацювання (рис. 5 або корозії (рис. 6) на 7% і більше порівняно з номінальним діаметром канат підлягає бракуванню навіть за відсутності видимих обривів дротів.

За наявності у каната поверхневого спрацювання або корозії дротів кількість обривів як ознака бракування повинна бути зменшена згідно з даними таблиці 3.

Примітки:

n - кількість несучих дротів у зовнішніх сталках каната; d - діаметр каната, мм.

Дроти заповнення не вважаються несучими, тому не підлягають обліку. У канатів з декількома шарами сталок враховуються дроти тільки видимого зовнішнього шару. У канатів із металевим осердям останнє розглядається як внутрішня сталка і не враховується під час підрахування кількості несучих дротів.

Кількість обривів не слід плутати з кількістю обірваних кінців дротів, яка може бути в два рази більше.

Клас конструкції канатів, у яких діаметр зовнішніх дротів перевищує діаметр дротів нижніх шарів, знижений та позначений зірочкою.

В разі роботи каната повністю або частково з блоками із синтетичного матеріалу або з металу із синтетичною футерівкою характерна поява значної кількості обривів дротів усередині каната до появи видимих ознак обривів дротів або інтенсивного спрацювання на зовнішній поверхні каната. Такі канати вибраковуються з урахуванням втрати внутрішнього перерізу.

Незаповнені рядки в графі "Конструкція канатів" означають відсутність конструкцій канатів з відповідною кількістю дротів. В разі появи таких конструкцій канатів, а також для канатів із загальною кількістю дротів більше 300 кількість обривів дротів, за яких канат вибраковується, визначається за формулами, наведеними у нижньому рядку таблиці, при цьому знайдене значення округлюється до цілого у більший бік.

Конструкція канатів за ISO наведена схематично відповідно до ISO 4309, ISO 3578:

- знаком "/" відокремлено один шар дротів від іншого або в одному шарі відокремлені дроти різного діаметра;

кількість дротів сталок вказано від перифирії до центру каната;

"F"- канати з дротами заповнення, SF- канати з синтетичним осердям.

Рис. 4 Приклад визначення кількості обривів зовнішніх дротів сталевого каната

1 - на ділянці контролю в обірваному дроті виявлений тільки один кінець, відповідний кінець обірваного дроту відсутній. Цей дефект відповідає одному обриву;

2 - на ділянці контролю у обірваного дроту є два кінці. Цей дефект відповідає одному обриву;

3 - на ділянці контролю один з дротів має двократне порушення цілісності. Оскільки дефекти цілісності належать тільки одному дроту, цей дефект в цілому відповідає одному обриву.

В разі зменшення первинного діаметра зовнішніх дротів у результаті спрацювання (рис. 5, ґ або корозії (рис. 6, ґ) на 40% і більше канат бракується.

Визначення спрацювання або корозії дротів по діаметру повинне провадитись за допомогою мікрометра або іншого інструмента, що забезпечує аналогічну точність.

За меншої, ніж наведено в таблиці 1, кількості обривів дротів, а також за наявності поверхневого спрацювання дротів без їх обриву канат може бути допущений до роботи за умови ретельного спостереження за його станом під час періодичних оглядів із записом результатів до журналу оглядів та заміни каната при досягненні спрацювання, зазначеного в таблиці 2.

Якщо вантаж підвішений на двох канатах, то кожен з них бракується окремо, при цьому допустима заміна одного, більш спрацьованого, каната.

Рис. 5 Спрацювання зовнішніх дротів каната хрестового сплетіння :

а) невеликі лиски на дротах;

б) збільшена довжина лисок на окремих дротах;

в) подовження лисок в окремих дротах;

г) лиски на всіх дротах, зменшення діаметра каната;

ґ) інтенсивне спрацювання всіх зовнішніх дротів каната (зменшення діаметра дротів на 40%).

Рис. 6 Поверхнева корозія дротів каната хрестового сплетіння :

а) початкове окислення поверхні;

б) загальне окислення поверхні;

в) помітне окислення;

г) значне окислення;

ґ) інтенсивна корозія.

3.3.7.6. Для оцінки стану внутрішніх дротів, тобто для контролю втрати металевої частини поперечного перерізу каната (втрати внутрішнього перерізу), що спричинилася через обриви, механічне спрацювання та корозію дротів внутрішніх шарів сталок (рис. 7, канат необхідно піддавати дефектоскопії по всій його довжині. При реєстрації за допомогою дефектоскопа втрати перерізу металу дротів, що сягає 17,5% і більше, канат бракується. Необхідність застосування дефектоскопії сталевих канатів визначають згідно з вимогами нормативної документації залежно від типу ВБК.

Рис. 7 Зменшення площі поперечного перерізу дротів (інтенсивна внутрішня корозія)

3.3.7.7. Деформація каната у вигляді хвилястості характеризується кроком і напрямком її спіралі (рис. 8). При збігу напрямків спіралі хвилястості та сплетіння каната та рівності кроків спіралі хвилястості Нв і сплетіння каната Нк канат бракується при dв >= 1,08 d, де dв - діаметр спіралі хвилястості, d - номінальний діаметр каната.

Рис. 8 Хвилястість каната (пояснення в тексті)

В разі розбіжності напрямків спіралі хвилястості та сплетіння каната і нерівності кроків спіралі хвилястості та сплетіння каната або збігу одного з параметрів канат підлягає бракуванню при dв >= 4/3 d. Довжина ділянки каната, що розглядається, не повинна перевищувати 25 d.

3.3.7.8. Канати не повинні допускатися до подальшої роботи при виявленні таких видів деформації: кошикоподібної деформації (рис. 9, видавлювання металевого осердя (рис. 10), видавлювання дротів сталок (рис. 11), місцевого збільшення діаметра каната (рис. 12), місцевого зменшення діаметра каната (рис. 13), роздавлених ділянок (рис. 14), перекручувань (рис. 15), заломів (рис. 16), перегинів (рис. 17), пошкоджень у результаті термічних впливів або електричного дугового розряду.

Рис. 9 Кошикоподібна деформація

Рис. 10 Видавлювання металевого осердя

Рис. 11 Видавлювання дротів сталок :

а - в одній сталці; б - у декількох сталках.

Рис. 12 Місцеве збільшення діаметра каната

Рис. 13 Місцеве зменшення діаметра каната на місці руйнування органічного осердя

Рис. 14 Роздавлювання каната

Рис. 15 Перекручування каната

Рис. 16 Залом каната

Рис. 17 Перегин каната

3.4. Закріплення і з'єднання канатів

3.4.1. Багатосталкові канати, що застосовуються як натяжні, кріпляться в муфті заливанням сплавом або клинами.

3.4.2. Застосування затискачів для закріплення канатів допускається для з'єднання натягуючого каната з противагою або натягуючим візком.

3.4.3. Муфти і клини виготовляються із сталі. На муфтах наноситься клеймо заводу-виробника з вказанням діаметра каната, зусилля, на яке розрахована муфта, і клеймо ВТК. Застосування зварних муфт не допускається.

3.4.4. Дозволяється зчалювання несуче-тягового каната за умови:

довжина однієї зчалки має бути не менша 1300 діаметрів каната;

відстань між кінцями двох зчалок має бути не менша 3000 діаметрів каната;

при частковій заміні несуче-тягового каната кількість зчалок може бути збільшена на дві.

3.4.5. Зчалювання натяжних канатів не допускається.

3.5. Натяжні пристрої

3.5.1. Несуче-тяговий канат натягується за допомогою противаги або іншим пристроєм, який забезпечує величину натягу у визначених межах.

3.5.2. При застосуванні декількох натяжних канатів забезпечується рівномірний їх натяг. При застосуванні здвоєного поліспаста встановлення зрівняльного блока є обов'язковим, якщо не передбачена інша система вирівнювання зусиль у канатах.

3.5.3. Хід натягуючого пристрою несуче-тягового каната розраховується виходячи із можливої зміни довжини каната від коливання навантаження, очікуваних температурних коливань і пружного подовження каната. Для підйому противаги в проектне положення повинен бути передбачений необхідний пристрій.

3.5.4. Необхідно забезпечити вільне переміщення натягуючого пристрою несуче-тягового каната. Хід противаги і натягуючого візка обмежується упорами і контролюється кінцевими вимикачами.

3.5.5. Противаги мають бути виготовлені у вигляді бетонних монолітів або у вигляді каркасних ящиків, заповнених бетонними або чавунними блоками. При ручному завантаженні маса окремих блоків не повинна перевищувати 35 кг.

Простір, в якому переміщується противага, має бути недоступний для сторонніх осіб. При розміщенні противаги в приямку останній має бути захищений від попадання води, снігу і льоду та забезпечене їх видалення.

Противага повинна мати захист від обертання.

3.5.6. Маса противаги або зусилля натяжного пристрою мають відповідати проектній і бути вказані в паспорті ВБК.

3.6. Барабани, шківи, ролики

3.6.2. Навантаження на ролик не повинно перевищувати 2400Н для канатів діаметром до 20 мм та 3000Н для канатів товщиною більше 20 мм.

3.6.3. Допустимий діаметр барабана, шківа, ролика, що огинається сталевим канатом, визначається за формулою

де: D - діаметр барабана, шківа, ролика, виміряний по осьовій лінії навитого каната [мм];

d - діаметр каната [мм];

е - коефіцієнт, що залежить від призначення каната і шківа, найменші значення якого приведено в таблиці 4.

Привідний і обвідний шківи, а також ролики для несуче-тягового каната, мають бути футеровані гумою, спеціальною пластмасою або іншим еластичним матеріалом. Матеріал, що застосовується для футерування привідних шківів, повинен мати фрикційні властивості, необхідні для передавання необхідного зусилля від шківа на канат. Відхиляючі і зрівняльний блоки для натяжних канатів дозволяється не футерувати.

3.6.4. Дозволяється приймати діаметр барабана на 15% меншим, визначеного за формулою п. 3.6.3, діаметр зрівняльного і відхиляючого блоків на 20%, опорних - на 10%.

3.7. Рухомий склад

3.7.1. Буксирний пристрій має бути таким, щоб лижник в будь-яку мить міг легко його залишити.

3.7.2. Обмеження амплітуди поздовжніх коливань буксирних пристроїв, а також їх достатня вага має забезпечувати неможливість перевертання буксирних пристроїв при крутінні каната або під дією вітру.

3.7.3. В прогоні або на станціях буксирні пристрої після їх звільнення не повинні чинити жодної небезпеки (удари, зачеплення за опори та споруди тощо).

3.7.4. Швидкість втягування буксирних пристроїв відрегульовується таким чином, щоб не було заподіяно шкоди лижникам та не відбулось перекидання буксирного пристрою навколо каната.

3.7.5. Довгі буксирні пристрої мають використовуватись в режимі самообслуговування, при цьому під час посадки кінець буксирного пристрою повинен розміщуватись на рівні сідниць.

3.7.6. Затискачі буксирних пристроїв розраховуються так, щоб мати 4-кратний запас міцності на статичні навантаження з боку затискуючого зусилля та зусилля буксирування, враховуючи вагу буксирного пристрою.

При виборі матеріалу слід керуватись пунктом 4.2.

3.7.7. Затискачі повинні кріпитись до каната, не порушуючи його цілісність, та легко зніматись в разі потреби.

Затискачі в розчепленому при монтажі або демонтажі стані не повинні спадати з каната.

3.7.8. Затискачі виготовляються таким чином, щоб при найбільшому нахилі змащеного каната під навантаженням мали 3-кратний запас проти проковзування. Цей показник перевіряється для кожного типу затискачів шляхом випробування. При цьому складається акт довільної форми, де вказано, при якому зусиллі починається проковзування. Для розрахунків запасу проти проковзування береться значення коефіцієнта тертя 0,13.

3.7.9. Затискачі мають проходити роликові батареї по можливості без поштовхів та ударів.

3.7.10. Силу зчеплення затискача буксирного пристрою з канатом ВБК розраховують за формулою

де: P - сила затиску затискача, [Н];

N - сила, яка зсуває затискач (з врахуванням динамічних чинників), [Н];

К - коефіцієнт запасу (для пружинних затискачів К=1,75, для гвинтових затискачів К=3,0);

мю - приведений коефіцієнт тертя, що враховує кількість площин тертя, форму внутрішньої поверхні і конструктивні відмінності затискача.

При цьому контактні напруження при затисканні каната не повинні перевищувати 30 МПа.

3.8. Привід і гальма

3.8.1. Для ВБК може бути застосований будь-який тип приводу (електричний, гідравлічний, двигун внутрішнього згоряння тощо).

3.8.2. Зупинка приводу ВБК має відбуватись автоматично, якщо:

зникла напруга в мережі;

виникло перевантаження електродвигуна;

спрацював відповідний захисний пристрій (підпункт 3.10.3).

3.8.3. Вивід з роботи приводу з двигуном внутрішнього згоряння повинен відбуватись автоматично, якщо спрацювали відповідні захисні пристрої (підпункт 3.10.3).

3.8.4. Гідравлічні пристрої, у тому числі розподільники, клапани, акумулятори, циліндри, мотори, об'ємні насоси (далі - насоси), гідропроводи (труби і рукава), а також робоча рідина, мають бути споряджені документами, що підтверджують їх якість.

3.8.5. Конструкція гідроприводу має забезпечувати:

заміну його складових частин без зливання робочої рідини;

повне видалення робочої рідини (за необхідності);

автоматичну зупинку та фіксацію механізмів у разі відключення приводу насоса, розриву трубопроводів і втрати тиску;

можливість зручного і безпечного заправлення та зливання робочої рідини і видалення повітря з гідроприводу;

контроль забруднення фільтра.

3.8.6. З'єднання складових частин гідроприводу мають бути герметичними.

3.8.7. Гідропривід має бути оснащений запобіжними клапанами, що захищають його від підвищення тиску вище значень, зазначених в експлуатаційних документах ВБК. Відрегульовані запобіжні клапани опломбовуються виробником на період гарантійного строку експлуатації ВБК, а надалі - працівником, який здійснює нагляд за утриманням та безпечною експлуатацією ВБК. Зливання рідини від запобіжних клапанів має проводитися безпосередньо у гідробак.

3.8.8. Фільтрування робочої рідини має бути безперервним, окрім випадку спрацьовування запобіжного клапана. Якість фільтрації встановлюється у відповідності до вимог експлуатаційних документів на гідропристрої.

3.8.9. Приводи ВБК мають бути обладнані гальмами нормально замкненого типу, що автоматично розмикаються під час увімкнення механізму та автоматично замикаються під час його вимкнення.

3.8.10. Автоматичні гальма (гальма приводу) мають спрацьовувати у випадках:

для електромеханічного приводу в разі розриву мережі електродвигуна;

для приводу з двигуном внутрішнього згоряння, якщо роботу двигуна призупинено, двигун виключено або від'єднано.

3.8.11. Гальмо має бути з'єднане безпосередньо зі шківом приводу, привідним валом або мати кінематичний зв'язок, що не розмикається зі шківом приводу.

Гальмо має забезпечувати гальмування з коефіцієнтом запасу гальмування не менше 1,25.

Для обладнання, розрахованого на середній ухил до 40% та малу довжину траси, гальмо може бути виконано у вигляді механічного фіксатора зворотного ходу.

Гальма мають бути доступні для огляду та перевірки.

3.9. Опори, станції та їхнє обладнання

3.9.1. При розрахунку конструкцій опор і станцій на міцність приймаються такі коефіцієнти перевантаження до нормативних навантажень:

для навантажень від натягу несуче-тягового каната, включаючи силу опору переміщення каната по роликах, - 1,7;

для вітрового навантаження - по розрахунку згідно з НД;

для власної маси - 1,2;

для навантажень від буксирних пристроїв і лижників - 1,5.

Співвідношення навантажень на опори і станції приймаються найбільш невигідні. В тих випадках, коли зменшення навантаження викликає погіршення роботи конструкції, коефіцієнт перевантаження приймається рівним 1,0.

3.9.2. Розрахунок на стійкість окремої споруди (станція, опора тощо) проводиться з врахуванням найбільш невигідної взаємодії навантажень. Коефіцієнт перевантаження при цьому приймається рівним 1,0.

3.9.3. Металоконструкції опор і станцій монтуються на бетонних фундаментах. Фундаменти опор і станцій розраховуються без врахування реакції ґрунту і повинні мати запаси на зсув, виривання і перекидання від нормативних навантажень не менше 1,5.

Фундамент має перевищувати рівень землі не менше ніж на 0,2 м.

Дозволяється в обґрунтованих випадках для портальних опор влаштування башмаків опор на підготовлену основу або влаштування буронабивних паль з анкерними болтами.

3.9.4. При проектуванні поздовжнього профілю ВБК має бути забезпечена надійність прилягання несуче-тягового каната:

при збільшенні зусилля в канаті на 25+-1% для несучих опор з від'ємним перегином;

при зменшенні зусилля в канаті на 25+-1% для відтискаючих опор і збільшенні навантаження на буксирні пристрої на 50+-2% в наступному прогоні.

3.9.5. Колія ВБК приймається з такого розрахунку, щоб буксирні пристрої з розвернутими в робоче положення буксирними пристроями не дотикались між собою або до стояків опор, у тому числі при похилому проходженні буксирних пристроїв. Буксирні пристрої з втягненими буксирними траверсами повинні вільно проходити у верхній частині опори при поперечних коливаннях до +-12 град.

3.9.6. Роликові батареї мають мати відбивачі проти сходу тягового каната, а також канатні уловлювачі. При поперечних коливаннях до +-12 град. буксирний пристрій має вільно проходити роликову батарею і не торкатися відбивача. В прогонах з нахилом більше 40% також слід передбачати вільне проходження буксирних пристроїв, коли при їх відхиленні в напрямку руху кут коливання в поперечному напрямку становить не більше 15 град.

3.9.7. Роликова батарея повинна бути обладнана уловлювачем, що запобігає падінню несуче-тягового каната на землю або підніманню вгору (на відтискаючих опорах), а також пристроєм для вимкнення приводу ВБК після сходу каната з роликів.

3.9.8. Конструкція кріплення роликів та роликових батарей має бути регульованою. Роликові батареї не повинні обертатись в поперечній площині, якщо це не передбачено конструкцією.

Коливання роликових батарей перпендикулярно осі каната допускається тільки за умови, якщо при перевірці роботи ВБК може бути доведено, що тяговий канат при його сходженні уловлюється канатним уловлювачем і при проході затискувача там залишається.

3.9.9. Товщина металевого прокату відкритого профілю конструкцій опор має бути не менша 4 мм. Якщо для конструкцій опор використовуються сталеві труби або закритий профіль, вони повинні мати товщину стінок не меншу за 2,5 мм.

Повинна бути виключена можливість попадання атмосферних опадів в металоконструкції опор закритого профілю.

3.9.10. Опори та їх оснащення мають бути доступними для обслуговування.

3.9.11. Опори ВБК мають бути обладнані майданчиками з поручнями висотою 1 м для обслуговування роликових батарей, а також мати драбини або скоби для доступу з рівня фундаменту до майданчиків обслуговування, траверс або ригелів опор. Відстань між щаблями вертикальних драбин має бути не більше 300 мм. Крок щаблів повинен бути витриманий однаковим по всій висоті драбини. Щаблі вертикальних драбин мають розміщуватись від металоконструкцій опор на відстані не менше 150 мм. Підлога майданчика має виключати можливість ковзання ніг та скупчення снігу та льоду.

3.9.12. Драбини дозволяється не встановлювати на опорах наскрізного профілю, якщо їх конструкцією забезпечений безпечний доступ до ригеля або траверси.

3.9.13. Металеві опори мають бути пофарбовані або оцинковані і пронумеровані, починаючи від нижньої станції.

3.9.14. Привідні станції ВБК можуть бути відкритого і напівзакритого типу. У випадках напівзакритих станцій відстань від стін до приводу і іншого обладнання, що потребує обслуговування, має бути не менша 800 мм. У необхідних випадках влаштовуються майданчики і драбини.

До механізмів, електрообладнання, пристроїв безпеки повинен бути забезпечений безпечний доступ.

3.9.15. Для обслуговування обладнання ВБК, що розміщується на станціях на висоті більш 1,8 м, повинні бути передбачені майданчики. Майданчики на станціях, а також підходи до них виконуються так, щоб виключити ковзання ніг. Вони мають бути огороджені поручнями висотою не нижче 1,0 м з суцільною обшивкою низом не менше 100 мм.

3.9.16. Територія станції має бути огороджена і виключати доступ сторонніх осіб. Всі частини обладнання ВБК, що обертаються, а також несуче-тяговий канат із втягненими буксирними пристроями, що розташовані на висоті менше 2,5 м від землі з врахуванням товщини снігового покриву, мають бути огороджені.

Огородження частин обладнання ВБК, що обертаються, має відповідати вимогам НД.

3.9.17. На нижній станції влаштовується майданчик посадки.

Довжина майданчика посадки ВБК встановлюється в залежності від швидкості руху ВБК.

Відношення довжини майданчика посадки (в м) до швидкості руху (в м/с) становить не менше:

при одномісних буксирних пристроях ................. 2

при двомісних буксирних пристроях .................. 3.

Майданчик висадки перед верхньою станцією влаштовують на такій відстані від неї, щоб повністю закінчилось втягування каната буксирного пристрою перед підходом до станції.

Майданчик висадки має бути горизонтальним. Довжина його (в м) приймається не менше трикратної швидкості (в м/с) несуче-тягового каната. Поблизу майданчика висадки має бути влаштоване опалюване приміщення для обслуговуючого персоналу з телефоном і кнопкою зупинки ВБК.

Після майданчика висадки розташовують блокуючий пристрій, що автоматично зупиняє привід при невтягуванні буксирного каната або при переїзді пасажира за пункт висадки.

Робочий орган блокуючого пристрою встановлюють на 0,5+-0,005 м нижче положення втягнутого троса буксирного пристрою.

Дозволяється не встановлювати блокуючий пристрій при наявності в районі майданчика висадки чергового та прямого бачення ним всієї верхньої станції.

3.9.19. Буксирні пристрої в місцях посадки та висадки мають проходити таким чином, щоб пасажири не могли отримати травм.

3.9.20. Біля станцій в разі необхідності слід передбачати побутові приміщення для обслуговуючого персоналу.

3.9.21. На металоконструкції ВБК, що зазнає найбільшого впливу вітру, має бути встановлений анеморумбометр, що подає сигнал про силу вітру в приміщення пульта управління.

На майданчиках посадки та висадки, а також на пульті управління встановлюються вимикачі для аварійної зупинки ВБК.

3.10. Засоби безпеки

3.10.1. ВБК має бути обладнаний електричним контуром безпеки, за допомогою якого проводиться контроль по всій довжині траси.

3.10.2. Схема безпеки має бути розрахована на роботу при напрузі не вище 42 В змінного струму або не вище 110 В постійного струму.

3.10.3. Привід ВБК зупиняється при:

натисканні кнопки "Стоп";

переїзді лижником майданчика висадки, а також в разі невтягування буксирного пристрою за майданчиком висадки;

сході каната з опори на стороні піднімання або спуску.

3.11. Сигналізація і зв'язок

3.11.1. На нижній станції встановлюється сирена передпускової сигналізації для оповіщення обслуговуючого персоналу і лижників про пуск ВБК.

3.11.2. Між станціями має бути налагоджений телефонний зв'язок. Кожна проміжна опора, що розміщується на відстані більш як 100 м від станції, обладнується розеткою для можливості підключення телефонного апарата до телефонної лінії, що зв'язує станції.

Розміщення розеток встановлюється проектом.

3.11.3. Дозволяється не встановлювати проміжні розетки, якщо персонал користується радіостанціями.

3.11.4. Телефонні та сигнальні канати не повинні торкатися буксирних пристроїв, інших канатів і повинні бути надійно ізольовані від землі.

3.12. Пульт управління

3.12.1. Пульт управління ВБК розміщується в закритому опалюваному приміщенні біля станції в місці найкращої видимості майданчика посадки і прилеглої траси.

3.12.2. У кабіні оператора, крім пульта керування, шафи з електроапаратурою, сигнальних і контрольних приладів, мають бути передбачені:

світильник для освітлення кабіни;

місце для вогнегасника;

місце для зберігання експлуатаційної документації;

місце для зберігання засобів надання першої долікарняної медичної допомоги.

3.12.3. Параметри мікроклімату в кабіні оператора (помічника оператора) ВБК повинні відповідати вимогам НД.

3.12.4. Рівні напруженості електромагнітного поля на робочому місці оператора (помічника оператора) ВБК не повинні перевищувати граничнодопустимих рівнів відповідно до Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСНіП 3.3.6.096-2002).

Параметри електричних і електромагнітних полів на території ВБК мають відповідати вимогам Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.96 N 239, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.08.96 за N 488/1513 (далі - ДСН 239-96).

3.12.5. Проекти розміщення ВБК мають підлягати державній експертизі стосовно техногенної безпеки відповідно до статті 17 Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" і статті 38 Закону України "Про правові засади цивільного захисту".

3.13. Електрообладнання ВБК

3.13.1. Електрообладнання ВБК, його монтаж, струмопроводи, освітлення, заземлення та інші прилади безпеки мають відповідати Правилам устройства електроустановок, затвердженим Міненерго СРСР 04.07.1984, та Правилам будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 N 272 (далі - НПАОП 40.1-1.32-01).

3.13.2. Металоконструкції станцій і опор ВБК мають бути заземлені.

3.13.3. Несуче-тяговий канат з'єднується на літній час з контуром заземлення нижньої станції.

3.13.4. Привідна станція і приміщення для пульта управління обладнуються електричними світильниками.

3.13.5. Електрообладнання ВБК, його монтаж, струмопроводи та заземлення мають відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01.

3.13.6. Електропостачання ВБК від зовнішньої електричної мережі може здійснюватися від стаціонарних або пересувних джерел електроенергії з глухозаземленою чи ізольованою нейтраллю з номінальною напругою 380 В змінного струму або 220 В постійного струму.

3.13.7. Електропостачання ВБК від зовнішньої мережі має здійснюватися через увідний пристрій (рубильник, автоматичний вимикач тощо) з ручним або дистанційним приводом.

Увідний пристрій ВБК повинен замикатися і мати покажчик ВИМКНЕНО, УВІМКНЕНО.

З метою уникнення несанкціонованого керування ВБК їх захисна панель (пульт керування) має бути обладнана індивідуальним контактним замком із ключем (ключем-маркою), що унеможливлює подачу напруги на ВБК.

3.13.8. На ВБК застосовуються гнучкі кабелі і проводи з мідними жилами.

Переріз жил проводів і кабелів електричних кіл має бути не менше 1,5 кв.мм.

Для кіл з напругою до 42 В допускається застосування проводів і кабелів з мідними багатодротовими жилами перерізом не менше 0,5 кв.мм за умов, що приєднання жил до наконечників виконане паянням або обтисканням і проводи не несуть механічного навантаження.

Використання металоконструкцій ВБК як струмопроводу для живлення електричних кіл не дозволяється.

3.13.9. У місцях, де ізоляція та оболонка проводів і кабелів можуть зазнавати дії мастила, потрібно застосовувати проводи та кабелі з мастилостійкою ізоляцією і оболонкою. Дозволяється застосування немастилостійких проводів і кабелів за умови їх прокладання в герметичних трубах.

3.13.10. У місцях можливих механічних пошкоджень електропроводки має бути передбачений її захист.

3.13.11. Жили проводів і кабелів електричних кіл необхідно маркувати.

3.13.12. Напруга схеми керування ВБК має бути не більше 42 В.

3.13.13. Напруга ремонтного освітлення ВБК має бути не більше 42 В.

3.13.14. Світильники для освітлення траси ВБК мають вимикатися самостійними вимикачами.

3.14. Рятівні засоби

3.14.1. ВБК комплектується:

хоча б одним засобом порятунку травмованого лижника типу "ак'я"*;

аптечкою надання першої медичної допомоги.

3.14.2. Засоби порятунку зберігаються в приміщенні пульта управління.

3.14.3. В приміщенні пульта управління ВБК або поруч обладнується місце для надання першої медичної допомоги.

3.14.4. Приміщення мають бути обладнані протипожежними щитами з первинними засобами пожежогасіння.

4.1. Загальні вимоги

4.1.1. Огляд, монтаж, налагодження, реконструкцію та ремонт ВБК і їх складових частин, а також ремонт несучих металоконструкцій ВБК мають виконувати суб'єкти господарювання, які отримали дозвіл Держпромгірнагляду в установленому порядку.

4.1.2. При умові виготовлення ВБК із складових частин за якість виготовлення ВБК в цілому, відповідність вимогам даних Правил, НД, а також за оформлення експлуатаційної документації відповідає виготовлювач ВБК.

Паспорт ВБК складається за даними документів на окремі складові частини ВБК, ці документи зберігаються разом з паспортом.

4.1.3. Технічні умови щодо виготовлення, встановлення, реконструкції та ремонту ВБК або їх окремих складових частин підлягають погодженню з органами державного нагляду у порядку, встановленому ДСТУ 1.3:2004 Правила побудови, викладання, оформлення, погодження, прийняття та позначення технічних умов (далі - ДСТУ 1.3:2004).

4.1.4. Технічні умови містять вимоги щодо методів контролювання (випробовування, аналізу, вимірювання).

4.1.5. Кожний виготовлений ВБК комплектується:

паспортом;

настановою з експлуатації;

інструкцією з монтажу, налагодження та обкатки;

іншою документацією, передбаченою технічними умовами на ВБК;

комплектом запасних частин, інструменту та приладдя.

Виготовлені окремо і призначені для самостійного постачання механізми, металоконструкції (ригелі, траверси, стояки опор, опори в цілому тощо), пристрої безпеки супроводжують відповідними документами виробника про їх якість.

4.1.6. Паспорт ВБК складається за формою, наведеною у додатку 1.

4.1.7. В інструкції з монтажу, налагодження та обкатки ВБК поряд з іншими відомостями мають бути зазначені:

періодичність технічного обслуговування, ремонту та змащення складових частин ВБК;

періодичність і способи огляду металоконструкцій;

перелік і позначення деталей, що швидко зношуються, та граничні норми їх бракування;

способи та порядок регулювання гальм;

періодичність та способи перевірки приладів безпеки;

граничні норми бракування елементів ВБК відповідно до додатка 2;

найімовірніші механічні пошкодження металоконструкцій і способи їх усунення;

порядок проведення технічних оглядів;

вимоги безпеки в аварійних ситуаціях;

критерії граничного стану ВБК для проведення капітального ремонту.

4.1.8. Відомості про виготовлений комплект обладнання ВБК, окремі складові частини, призначені для самостійного постачання, виробник обладнання заносить до книги обліку та споряджує табличкою, укріпленою на видному місці, із зазначенням найменування виробника чи його товарного знака, основних технічних характеристик, дати виготовлення, порядкового номера, а також інших відомостей згідно з вимогами НД. Метод виконання написів на табличці має забезпечувати їх збереження протягом усього терміну експлуатації ВБК.

4.1.9. Після проведення ремонту чи реконструкції ВБК в паспорт заносяться дані про виконані роботи, усі зміни параметрів, характеристик і показників, відомості про застосовані матеріали.

Якщо ці дані неможливо занести в паспорт ВБК, оформляється новий паспорт. У цьому разі старий паспорт зберігається разом з новим паспортом.

Копії документів, що підтверджують якість застосованих матеріалів і зварювання, зберігаються на підприємстві, яке виконувало роботи, а самі документи - у паспорті ВБК.

4.1.10. Роботодавець, який під час експлуатації ВБК виявив недоліки в його конструкції, виготовленні або встановленні, а також невідповідність вимогам цих Правил, надсилає підприємству-виробнику претензію, а її копію - органу Держпромгірнагляду, який видав дозвіл на експлуатацію ВБК.

Для ВБК, придбаних за кордоном, претензія надсилається виробнику, а її копія - Держпромгірнагляду.

4.2. Матеріали

4.2.1. Матеріали, що застосовуються для виготовлення, реконструкції та ремонту ВБК, його елементів, мають відповідати вимогам ГСТУ 3-063-2004 "Підіймально-транспортні машини. Матеріали для зварних металевих конструкцій. Вимоги до вибору" (далі - ГСТУ 3-063-2004).

4.2.2. Якість матеріалів має бути підтверджена документами виробника цих матеріалів.

За відсутності документа про якість матеріалу дозволяється його застосовувати після проведення випробувань відповідно до НД.

4.2.3. Вибір матеріалу здійснюється з урахуванням нижніх граничних значень температур навколишнього середовища для робочого і неробочого станів ВБК, завантаженості елементів і агресивності навколишнього середовища.

4.2.4. Зварювальні матеріали мають забезпечувати механічні властивості металу шва і зварного з'єднання (границю міцності, границю плинності, відносне видовження, кут вигину, ударну в'язкість) не менше нижніх границь зазначених властивостей основного металу конструкції, установлених для даного металу відповідними НД.