1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми будівництва та розвитку мережі метрополітенів на період до 2020 року, що додається.

Визначити Міністерство інфраструктури державним замовником Програми.

2. Міністерству інфраструктури разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, Дніпропетровською, Донецькою, Харківською обласними та Київською міською державними адміністраціями розробити та подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми будівництва та розвитку мережі метрополітенів на період до 2020 року.

На сьогодні в Україні функціонують три метрополітени: Київський, Харківський та Дніпропетровський.

Перша дільниця метрополітену в м. Києві була введена в експлуатацію у 1960 році, в м. Харкові - у 1975 році, в м. Дніпропетровську - у 1995 році.

На даний час експлуатаційна протяжність трьох ліній Київського метрополітену становить 65,16 кілометра (діють 50 станцій і три пересадочних вузли), трьох ліній Харківського метрополітену - 38,09 кілометра (діють 29 станцій і три пересадочних вузли), однієї лінії Дніпропетровського метрополітену - 7,09 кілометра (діють шість станцій).

Починаючи з 1993 року ведеться будівництво Донецького метрополітену. Проектом першого пускового комплексу передбачено введення в експлуатацію шести станцій на дільниці експлуатаційною протяжністю 7,96 кілометра від станції "Політехнічний інститут" до станції "Пролетарська".

Однак, існуюча мережа метрополітенів в Україні не задовольняє потреб міського населення в цьому виді транспорту. Питома вага метрополітенів у міських пасажирських перевезеннях залишається значно нижчою ніж в багатьох містах Західної Європи.

Вкрай недостатніми є темпи метробудівництва. Як наслідок, транспортні проблеми великих міст України все більш загострюються.

Збільшення територій міст і чисельності населення, відсутність можливості реконструкції вуличної мережі, особливо в центральній частині міст, призводить до серйозних ускладнень в роботі міського транспорту: утворюються затори на вулицях, знижується рівень безпеки дорожнього руху, збільшується тривалість поїздок.

Протягом багатьох років в Україні не приділялася належна увага питанням будівництва та розвитку мережі метрополітенів.

Значна кількість завдань Державної програми будівництва та розвитку мережі метрополітенів на 2006-2010 роки , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2006 р. № 257 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 10, ст. 628), не виконана.

Існує загроза повного припинення робіт з будівництва нових ліній метрополітену в мм. Дніпропетровську, Донецьку та Харкові.

Не здійснюються заходи щодо підвищення рівня технічного оснащення діючих метрополітенів. Експлуатується значно менше вагонів, ніж потрібно для забезпечення необхідної інтенсивності руху поїздів. Ситуація ускладнюється через велику зношеність наявного рухомого складу метрополітенів, дві третини якого експлуатується понад 20 років. Неналежним є рівень забезпечення метрополітенів ескалаторами та іншим обладнанням.

Основними причинами невиконання завдань, визначених Державною програмою будівництва та розвитку мережі метрополітенів на 2006-2010 роки , є недофінансування робіт з державного та місцевих бюджетів, неефективність гірничопрохідницького обладнання, несвоєчасне та не в повному обсязі відшкодування втрат від пільгових перевезень пасажирів, складна кадрова ситуація, що склалася серед метробудівників, зумовлена нестабільністю виплати заробітної плати.

Крім того, несвоєчасність індексації тарифів призводить до недоотримання доходів метрополітенами, що унеможливлює їх ефективне функціонування та розвиток.

Для розв’язання зазначених проблем необхідно розробити Державну цільову програму будівництва та розвитку мережі метрополітенів на період до 2020 року (далі - Програма).

Метою Програми є:

прискорення темпів будівництва і розвитку мережі метрополітенів у великих містах;

підвищення рівня технічного оснащення метрополітенів та ефективності їх роботи;

збільшення питомої ваги метрополітенів у міських пасажирських перевезеннях;

створення організаційно-правових та інших необхідних умов для здійснення щорічних закупівель рухомого складу, ескалаторів та іншого технічного обладнання вітчизняного виробництва на довгостроковій основі.

Існує три варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант передбачає самостійне вирішення питань будівництва та розвитку метрополітенів органами місцевого самоврядування в містах за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Проте, враховуючи, що будівництво та розвиток метрополітену, особливо на першому етапі будівництва, коли ще не введено в експлуатацію дільниці, потребує значних капітальних вкладень, вирішення цього питання тільки за рахунок місцевих ресурсів є на сьогодні нереальним.

Другий варіант передбачає переважно державне фінансування будівництва та розвитку метрополітенів.

Як свідчить світовий досвід, у більшості країн, зокрема Російській Федерації, питання розвитку метрополітенів є складовою частиною державної транспортної політики. Для вирішення зазначеного питання розробляються відповідні державні програми та плани, а в державних бюджетах щороку передбачаються значні вкладення і дотації для розвитку та експлуатації метрополітенів.

Зазначений підхід також не є досконалим, оскільки можливості державної підтримки обмежені і держава не може взяти на себе фінансування будівництва метрополітенів у необхідних обсягах.