1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року, що додається.

Визначити Мінприроди державним замовником Програми.

2. Мінприроди разом з іншими заінтересованими центральними і місцевими органами виконавчої влади розробити та подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року.

Для збереження природних комплексів, екосистем, окремих видів флори і фауни, унікальних та типових ландшафтів необхідно прискорити формування розгалуженої мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Як свідчить практика, консервативні методи збереження навколишнього природного середовища залишаються основними методами, які забезпечують захист генофонду рослинного і тваринного світу, унікальних природних екосистем і ландшафтів.

За роки незалежності України загальна площа природно-заповідного фонду розширена більше ніж у 2 рази переважно шляхом створення багатофункціональних об'єктів природно-заповідного фонду таких категорій, як біосферні заповідники, національні природні та регіональні ландшафтні парки.

Однак в останні роки значно знизилися темпи збільшення загальної площі природно-заповідного фонду; почастішали випадки нецільового використання, вилучення земель та водних об'єктів природно-заповідного фонду, недотримання режимів територій та об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема рекреаційного використання.

Не відповідає сучасним вимогам система моніторингу природних процесів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного і міжнародного значення.

До природно-заповідного фонду віднесено 7169 територій і об'єктів загальною площею 2757,4 тис. гектарів, що становить 4,57 відсотка території України. Прогнозувалося, що до 2005 року площа природно-заповідного фонду збільшиться до 7 відсотків території країни. Частка земель природно-заповідного фонду більшості країн Європи становить від 10 до 25 відсотків.

У результаті роздержавлення сільськогосподарських угідь значно погіршилося управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду.

Неефективність контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства та режимів територій та об'єктів природно-заповідного фонду призвела до того, що ряд територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного і міжнародного значення не мають проектів організації, державних актів на право землекористування, не встановлені їх межі у натурі, а також не створена належна методична база, що регламентує здійснення природоохоронних заходів, відсутні технології виконання відповідних робіт. Крім того, значна кількість земель, на яких розташовані території та об'єкти природно-заповідного фонду, не віднесені до відповідної категорії. Органи місцевого самоврядування не спроможні забезпечити належну охорону і утримання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які перебувають у їх підпорядкуванні.

Ведення Літопису природи як основної форми узагальнення наукових досліджень здійснюють наукові працівники та спеціалісти у недостатній кількості, що негативно позначається на діяльності об'єктів природно-заповідного фонду як науково-дослідних установ.

Не забезпечується належне фінансування природоохоронних заходів, наукових досліджень, еколого-освітньої, рекреаційної та туристичної діяльності національних природних парків та заповідників. Практично не виділяються кошти на капітальні видатки.

Вирішення питання щодо подальшого розвитку заповідної справи як одного з найважливіших напрямів довгострокової політики держави потребує єдиного підходу до централізації, концентрації та оптимізації фінансових, матеріальних та трудових ресурсів, а також координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Оптимальним шляхом розв'язання зазначених проблем є розроблення та затвердження Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року.

Мета Програми полягає у створенні належних умов для реалізації єдиної державної політики у сфері розвитку заповідної справи, зокрема мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, вдосконалення управління природними, біосферними заповідниками та національними природними парками, іншими територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, доведення обсягу площі природно-заповідного фонду до 10 відсотків загальної площі держави прискорення формування національної екологічної мережі як складової Пан'європейської екологічної мережі, забезпечення проведення комплексних довгострокових наукових досліджень типових та унікальних екосистем, забезпечення раціонального природокористування.

Завданнями Програми є:

визначення основних напрямів державної політики у сфері розвитку заповідної справи;

удосконалення нормативно-правової бази з питань заповідної справи з урахуванням відповідних міжнародних зобов'язань України;

поліпшення фінансового забезпечення заходів, спрямованих на розвиток заповідної справи;

забезпечення збереження у межах природно-заповідного фонду ландшафтного і біорізноманіття, насамперед різноманітності рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин і тварин, біотичних угруповань та типів природних середовищ;

виявлення, резервування та заповідання цінних природних територій, що потребують охорони;

прискорення формування національної екологічної мережі;

утворення на базі природних та біосферних заповідників зональних міжнародних станцій фонового моніторингу навколишнього природного середовища;

розвиток екологічної освіти;

участь суб'єктів природно-заповідного фонду в забезпеченні сталого розвитку регіонів.

Виконання Програми повинне здійснюватися за такими основними напрямами:

складення реєстру типових та рідкісних екосистем у межах природно-заповідного фонду;

підвищення ефективності системи економічного стимулювання розвитку заповідної справи;

виконання міжнародних зобов'язань України;

удосконалення державного управління у сфері заповідної справи;