1. Схвалити Концепцію проекту Закону України "Про загальнодержавну систему надання екстреної медичної допомоги", що додається.

2. МОЗ разом із заінтересованими центральними і місцевими органами виконавчої влади розробити з урахуванням положень Концепції, схваленої цим розпорядженням, та подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Закону України "Про загальнодержавну систему надання екстреної медичної допомоги".

Забезпечення надання екстреної, своєчасної та ефективної медичної допомоги населенню України у разі, коли існує загроза життю людей чи різко погіршився стан здоров'я хворих або постраждалих (далі - екстрена медична допомога), є одним з найважливіших завдань у сфері охорони здоров'я країни.

У 2008 році показник смертності в Україні внаслідок нещасних випадків, травмування і отруєння становив 132,9 на 100 тис. населення (61377 осіб), що перевищує відповідні показники в країнах Європи у 3-5 разів. При цьому слід зазначити, що в Україні 24 відсотки постраждалих померли у лікарнях, тоді як у розвинутих державах - 72 відсотки.

Однією з основних причин захворюваності є травматизм. У 2007 році на території держави травми отримали 2284166 осіб (491,6 випадок на 10 тис. населення), а у 2008 році - 2263310 осіб (490 випадків на 10 тис. населення).

За статистичними даними, рівень смертності внаслідок нещасних випадків, травмування і отруєння серед населення працездатного віку перевищує рівень смертності внаслідок серцево-судинних та онкологічних захворювань.

Щороку бригади швидкої медичної допомоги здійснюють на виклики громадян понад 13 млн. виїздів. Крім того, понад 2 млн. осіб отримують екстрену медичну допомогу в лікувально-профілактичних закладах амбулаторно-поліклінічного сектору. У стаціонарних умовах щороку здійснюється лікування понад 1 млн. осіб.

Протягом останніх років рівень забезпечення лікувально-профілактичних закладів лікарськими засобами та медичним обладнанням для надання екстреної медичної допомоги підвищився. При цьому недостатньо ефективною є діяльність персоналу, що забезпечує надання екстреної медичної допомоги.

Організація діяльності підрозділів, що забезпечують надання екстреної медичної допомоги, та управління ними потребують визначення єдиних принципів, правил та стандартів, обов'язкових для дотримання на всій території держави, удосконалення нормативно-правової бази з питань надання екстреної медичної допомоги.

Наявні транспортні засоби, їх обладнання та порядок використання не відповідають сучасним вимогам щодо надання екстреної медичної допомоги.

Недостатній рівень знань і практичних навичок у медичних працівників з надання екстреної медичної допомоги призводить до збільшення кількості випадків ускладнень під час лікування хворих і травмованих та летальних випадків. Актуальною є докорінна зміна системи підготовки і перепідготовки медичних працівників з надання екстреної медичної допомоги.

Не менш актуальним є питання щодо створення скоординованої системи підготовки та перепідготовки з надання екстреної медичної допомоги постраждалим працівниками, професійні обов'язки яких пов'язані з автомобільним, залізничним, водним та повітряним транспортом, і створення реєстру таких категорій працівників у загальнодержавній системі екстреної медичної допомоги.

Приймальні відділення центральних районних лікарень, багатопрофільних лікарень міст, лікарень швидкої медичної допомоги не відповідають вимогам, установленим у країнах - членах Європейського Союзу щодо надання екстреної медичної допомоги на ранньому госпітальному етапі. Практика чергування лікарень з надання екстреної медичної допомоги є недосконалою.