1. Схвалити Концепцію проекту Закону України "Про Основні засади державної політики у сфері профілактики травматизму невиробничого характеру", що додається.

2. МНС разом із заінтересованими центральними і місцевими органами виконавчої влади розробити з урахуванням положень Концепції, схваленої цим розпорядженням, та подати у шестимісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Закону України "Про Основні засади державної політики у сфері профілактики травматизму невиробничого характеру".

За даними ВООЗ, у світі на частку травматизму припадає 9 відсотків випадків смертності та 16 відсотків випадків настання інвалідності. Екзогенний ризик смертності становить понад 83 випадки на 100 тис. населення. Майже 50 відсотків смертельних випадків унаслідок травмування припадає на осіб віком від 15 до 44 років. Економічні збитки, пов'язані з виплатою компенсацій, втратою робочого часу, перервами у виробничій сфері, видатками на медичне обслуговування та іншими витратами щороку становлять 1,25 трлн. доларів США, або 4 відсотки світового валового внутрішнього продукту.

В Україні щороку частка травматизму невиробничого характеру із смертельним наслідком становить понад 9 відсотків загальної кількості померлих, тобто близько 70 тис. осіб. Однією з основних причин смертності в Україні осіб віком від 15 до 44 років є вплив небезпечних факторів життєвого середовища. З 1991 року від нещасних випадків невиробничого характеру загинуло більше 1 млн. осіб, або 99 відсотків всіх загиблих від небезпечних факторів життєвого середовища, і травмовано понад 44 млн. громадян України переважно працездатного віку.

Щорічні втрати економіки, за оцінкою фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук, тільки внаслідок загибелі та травмування громадян у сфері, не пов'язаній з виробництвом, перевищують 10 млрд. гривень, зокрема внаслідок загибелі - 9,2 млрд., тимчасової непрацездатності у зв'язку з нещасними випадками невиробничого характеру - 1,12 млрд. гривень, що становить близько 2,5 відсотка валового внутрішнього продукту України.

На сьогодні не врегульовано у сфері профілактики травматизму невиробничого характеру суспільні відносини, не створено цілісної системи державного управління і, як наслідок, відсутній чіткий розподіл повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади: ці органи працюють розрізнено і дещо дублюють функції один одного, а деякі види небезпеки, що досить розповсюджені у сфері, не пов'язаній з виробництвом, ними взагалі не враховуються і не усуваються.

Нагальна потреба у розробленні і реалізації Основних засад державної політики у сфері профілактики травматизму невиробничого характеру обумовлена:

соціально-політичною гостротою проблеми, яка в умовах сучасного незадовільного стану профілактики травматизму невиробничого характеру посилює кризові виробничі, демографічні і фінансові процеси;

неможливістю комплексного розв'язання зазначеної проблеми без державного регулювання та відповідного фінансування;

необхідністю координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, організацій, об'єднань роботодавців і професійних спілок у процесі розроблення та здійснення комплексу заходів щодо розв'язання даної проблеми;

відсутністю єдиної системи забезпечення безпеки людини у сфері, не пов'язаній з виробництвом.

Метою Концепції є визначення основних засад державної політики у сфері профілактики травматизму невиробничого характеру для створення єдиної концептуально узгодженої і науково обґрунтованої системи профілактики травматизму невиробничого характеру для забезпечення безпеки людини.

Досягнення належного рівня безпеки людини у сфері, не пов'язаній з виробництвом, можливе лише за умови правового регулювання суспільних відносин, підвищення рівня культури безпеки та обізнаності з питань щодо причин виникнення нещасних випадків та здійснення заходів з профілактики травматизму невиробничого характеру.

Єдиним оптимальним способом розв'язання визначеної проблеми є розроблення і прийняття Закону України "Про Основні засади державної політики у сфері профілактики травматизму невиробничого характеру".

Основні засади державної політики у сфері профілактики травматизму невиробничого характеру повинні визначати:

стан травматизму невиробничого характеру: рівень, причини, наслідки та соціально-економічна значущість;

терміни: безпека, життєдіяльність, ризик, травматизм невиробничого характеру, профілактика травматизму невиробничого характеру тощо;

основні види нещасних випадків невиробничого характеру, а саме: навмисне самоушкодження; транспортні нещасні випадки; випадкове отруєння та дія алкоголю; інше випадкове отруєння, спричинене отруйними речовинами; нещасні випадки, пов'язані з дією природних факторів; наслідки нападу з метою вбивства чи нанесення ушкодження; утоплення та занурення у воду; падіння тощо;

перелік існуючих та ймовірних джерел небезпеки життєвого середовища;

цілі та пріоритетні завдання державної політики у сфері профілактики травматизму невиробничого характеру, зокрема: