1. Схвалити Концепцію Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки, що додається.

Визначити державним замовником Програми Мінсім'ямолодьспорт.

2. Мінсім'ямолодьспорту розробити з урахуванням положень Концепції, схваленої цим розпорядженням, проект Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки та подати його до 20 грудня 2005 р. на розгляд Кабінету Міністрів України.

Складне соціально-економічне становище в країні, ослаблення виховної ролі сім'ї загострили проблеми дитячої безпритульності і бездоглядності. Понад 80 тис. сімей з різних причин не виконують виховних функцій стосовно власних дітей. Понад 100 тис. дітей позбавлені батьківського піклування, з них майже 20 тис. потребують притулку. Кількість таких дітей продовжує збільшуватися.

На профілактичному обліку служб у справах неповнолітніх перебуває майже 150 тис. дітей, що бродяжать чи жебракують, мають схильність до вчинення правопорушень, вживання наркотичних засобів психотропних речовин, алкогольних напоїв тощо. Такі діти часто стають жертвами сексуальних злочинів, залучаються дорослими до протиправної діяльності. Більшість з них опиняються поза сферою сімейних відносин, покинуті батьками або самі покинули сім'ї, які не створили їм нормальних умов для життя та повноцінного розвитку. Мають місце непоодинокі випадки жорстокого поводження з дітьми. Щороку в притулки для неповнолітніх потрапляє від 25 до 30 тис. дітей. Збільшення кількості таких дітей у свою чергу становить загрозу для суспільства.

Робота місцевих органів виконавчої влади щодо запобігання дитячій безпритульності і бездоглядності та профілактики вчинення дітьми правопорушень розпочалася з прийняттям Закону України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх". На Мінсім'ямолодьспорт разом із службами у справах неповнолітніх та центрами соціальних служб для молоді покладено контроль за дотриманням законодавства щодо соціального захисту дітей, організацією роботи, пов'язаної із запобіганням безпритульності і бездоглядності, профілактикою вчинення ними правопорушень.

Проводиться робота із забезпечення розвитку мережі закладів соціального захисту дітей, і насамперед притулків для неповнолітніх, у яких здійснюється соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, безпритульних дітей, з неблагополучних сімей, а також центрів соціально-психологічної реабілітації дітей.

Визначено напрями діяльності спеціалізованих закладів для дітей, які вчинили правопорушення або злочини, вживають алкогольні напої чи наркотичні засоби - центрів медико-соціальної реабілітації неповнолітніх, школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації, приймальники-розподільники для неповнолітніх, спеціальні виховні установи.

Законом України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" визначено організаційні і правові засади соціальної роботи з дітьми та молоддю, проведення якої покладено на центри соціальних служб для молоді.

Основні засади державної політики у сфері дитинства визначено Законом України "Про охорону дитинства".

До основних причин, що загострюють проблеми дитячої безпритульності та бездоглядності, належать:

скрутне матеріальне становище сімей з дітьми;

криза сімейних цінностей, неспроможність сім'ї виконувати виховні функції і, як наслідок, значне зростання кількості дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують притулку (90 відсотків таких дітей втрачають сім'ю не через смерть батьків, а через відмову дорослих піклуватися про долю дитини);

недосконалість сучасної системи опіки та піклування;

неспроможність державної системи виховання забезпечити соціальну адаптацію дітей, що перебувають в інтернатах, з урахуванням потреб та умов розвитку суспільства (п'ята частина вихованців у притулках для неповнолітніх - це діти, які щороку втікають із загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування);