1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної національно-культурної програми дослідження Голодомору 1932-1933 років в Україні та увічнення пам'яті його жертв на період до 2012 року, що додається.

Визначити Український інститут національної пам'яті замовником зазначеної Програми.

2. Українському інститутові національної пам'яті разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити і подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Загальнодержавної національно-культурної програми дослідження Голодомору 1932-1933 років в Україні та увічнення пам'яті його жертв на період до 2012 року.

Відновлення та збереження національної пам'яті є обов'язком держави, важливим фактором консолідації та розвитку українського суспільства, його історичної свідомості та культури, утвердження власної ідентичності, а також основою формування демократичного суспільства та правової держави.

Політика тоталітарного режиму колишнього СРСР, яка була спрямована на організацію Голодомору та знищення Українського народу, послідовно проводилася протягом 1931-1934 років. Особливо великих масштабів реалізація такої політики набула восени 1932 - навесні 1933 року, внаслідок чого були знищені мільйони людей, зруйновано соціальні основи Українського народу, його вікові традиції, духовна, культурна та етнічна самобутність. За даними переписів колишнього СРСР, втрати українців протягом 1926-1936 років унаслідок терору та репресій, зниження рівня народжуваності і підвищення смертності, викликані низьким рівнем життя, становили понад 10 млн. чоловік, більшість з них, за оцінками різних дослідників, померла під час Голодомору 1932-1933 років в Україні (далі - Голодомор).

Відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду і покарання за нього наведені факти мають чіткі ознаки геноциду.

Факт штучного і цілеспрямованого Голодомору офіційно заперечувався владою колишнього СРСР протягом багатьох десятиліть. Лише за кордоном проводилися наукові дослідження, публікувалися наукові праці та художні твори. Тільки після проголошення Незалежності України тема Голодомору стала повністю відкритою для українських учених. Проте на сьогодні залишається нерозв'язаним ряд проблем, зокрема розширення доказової бази Голодомору як геноциду, увічнення пам'яті його жертв, визнання геноциду на міжнародному рівні. На сьогодні видано близько 11,5 тис. праць, присвячених Голодомору.

Згідно із Законом України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" Голодомор визнано геноцидом Українського народу, цілеспрямованим актом масового знищення людей, визначено нові підходи до розв'язання проблем, які потребують правового врегулювання та практичного застосування в суспільному житті держави.

Оскільки статтею 11 Конституції України передбачено, що держава сприяє розвитку історичної свідомості української нації, визнання необхідності відновлення історичної справедливості, вшанування пам'яті мільйонів співвітчизників, які стали жертвами Голодомору, утвердження в суспільстві нетерпимості до будь-яких проявів насильства повинні стати одним з пріоритетів державної політики.

Реалізація положень Конституції України та зазначеного Закону повинна бути спрямована на заповнення правових, наукових, освітніх та інформаційних прогалин у питанні Голодомору.

У зв'язку із замовчуванням протягом тривалого періоду факту Голодомору громадяни України та світова громадськість не мають повної об'єктивної інформації про трагедію, пов'язану з Голодомором, масштаб скоєного злочину, його причини і наслідки. Однією з причин Голодомору було втілення в життя ідеї колективізації та розкуркулення, що призвело до знищення вікових традицій українського села, зруйнування господарського устрою.

З прийняттям Закону України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" створено нові можливості для проведення необхідних широкомасштабних історичних, архівних, правових, демографічних досліджень.

З огляду на загальнодержавний характер проблеми окремі дослідники і навіть наукові колективи не мають змоги розв'язати її без державної підтримки та координування діяльності центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Відповідно до статті 4 Закону України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" розв'язання зазначеної проблеми потребує розроблення та виконання Загальнодержавної національно-культурної програми дослідження Голодомору 1932-1933 років в Україні та увічнення пам'яті його жертв на період до 2012 року (далі - Програма).

Метою Програми є здійснення адміністративно-правових, науково-методичних, культурно-просвітницьких та фінансово-економічних заходів, що дасть змогу створити умови для забезпечення всебічного наукового дослідження Голодомору з метою встановлення істини, поширення об'єктивної інформації про ці трагічні події, увічнення пам'яті їх жертв, консолідації зусиль у цьому напрямі різних дослідників, установ і громадських організацій та реалізації державної політики у сфері відновлення і збереження національної пам'яті Українського народу, пов'язаної із цією трагедією.