1. Схвалити Концепцію Державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на період до 2030 року, що додається.

Визначити Міністерство молоді та спорту державним замовником Програми.

2. Міністерству молоді та спорту разом з іншими заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади розробити та подати у шестимісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на період до 2030 року.

Сфера фізичної культури і спорту є пріоритетом гуманітарної політики держави, основою формування фізично активної та здорової нації, визнання спортивної спільноти українців на міжнародній арені, що плекає стійкість до зовнішніх та внутрішніх ризиків, а отже, є складовою забезпечення національної безпеки і оборони держави.

Одним з важливих факторів розвитку сфери фізичної культури і спорту є наявність та ефективне функціонування сучасних закладів фізичної культури і спорту, об’єктів спортивної інфраструктури, кваліфікованих фахівців сфери фізичної культури і спорту тощо.

В умовах воєнного стану у зв’язку із спрямуванням коштів на потреби захисту та обороноздатності держави існує проблема збереження, поступового відновлення та розвитку спортивної інфраструктури, у тому числі в закладах освіти, баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки.

Втрата кваліфікованих фахівців сфери фізичної культури і спорту в різних регіонах та територіальних громадах призводить до обмеження можливостей проведення організованих занять з фізичної культури, заходів фізкультурно-спортивної реабілітації, порушення навчально-тренувального процесу здобувачів освіти у складі учнівських і студентських збірних команд, спортсменів національних збірних команд з видів спорту, визнаних в Україні, проведення всеукраїнських спортивних змагань як основної складової системи відбору для участі у міжнародних спортивних змаганнях.

За наслідками збройної агресії Російської Федерації проти України та тимчасової окупації частини її території виникло питання збереження та розвитку мережі закладів фізичної культури і спорту, їх матеріально-технічної бази, а також проведення заходів щодо розмінування спортивних споруд та поновлення правовстановлюючих документів на об’єкти спортивної інфраструктури на деокупованих територіях.

Участь в Олімпійських та Паралімпійських іграх залишається індикатором успішності економічного та соціального розвитку країн. Проте медальні показники спортсменів України на Олімпійських іграх свідчать про ряд існуючих проблем, що потребують системного підходу в їх розв’язанні, зокрема: наявність, але недостатність професійних та кваліфікованих кадрів, які здатні готувати спортсменів вищої категорії; катастрофічна недостатність спеціалізованих спортивних споруд, на яких можуть готуватися спортсмени національних збірних команд на постійній основі; якість науково-методичного та медичного супроводу підготовки не дає можливості досягати високих результатів; фінансовий ресурс розпорошується між багатьма видами спорту та великою кількістю спортсменів, зменшуючи частку, що повинна бути спрямована на підготовку кандидатів на участь в Олімпійських іграх; в окремих спортсменів та тренерів в обмеженій кількості конкурентного середовища спостерігається тенденція до демотивування для докладання зусиль з метою отримання високого спортивного результату.

Зазначені проблеми також нагальні для національного паралімпійського руху, тому що внаслідок військових дій в Україні має місце значна тенденція до збільшення кількості осіб з інвалідністю, у тому числі дітей з інвалідністю. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває підтримка та розвиток спорту осіб з інвалідністю, зокрема шляхом вжиття заходів фізкультурно-спортивної реабілітації, залучення осіб з інвалідністю до активних і систематичних занять фізичною культурою і спортом, що сприятиме відновленню їх здоров’я та адаптації до повноцінного життя у суспільстві.

З початком збройної агресії Російської Федерації проти України сфера фізичної культури і спорту зазнала значних втрат.

На початок 2025 року близько 525 об’єктів спортивної інфраструктури постраждало, з них: 103 об’єкти повністю або частково знищено, 422 об’єкти мають суттєві або часткові пошкодження.

Серед них зазнали руйнувань та пошкоджень 16 закладів фізичної культури і спорту, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2006 р. № 30 "Про затвердження Порядку надання закладу фізичної культури і спорту статусу бази олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки і переліку закладів, яким надано такий статус" (Офіційний вісник України, 2006 р., № 3, ст. 94) надано статус бази олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки.

Частково пошкоджено 55 закладів фізичної культури і спорту, 14 - повністю зруйновано.

Обмежено можливості громадян України займатися фізичною культурою і спортом, припинено проведення на території України міжнародних спортивних змагань, порушено навчально-тренувальний процес спортсменів, спричинено міграцію частини спортсменів, тренерів та учнів дитячо-юнацьких спортивних шкіл за кордон.

Багато спортсменів і тренерів призовного віку призвані на військову службу і сьогодні перебувають поза навчально-тренувальним процесом.

Значне збільшення кількості ветеранів війни, осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та осіб з обмеженнями повсякденного функціонування внаслідок військових дій зумовлює потребу у формуванні необхідних навичок у фахівців сфери фізичної культури і спорту для роботи з визначеною категорією населення.

У період збройної агресії Російської Федерації проти України українські спортсмени на міжнародній спортивній арені виступають амбасадорами миру та своїми виступами привертають увагу до України, що спонукає розглядати спорт вищих досягнень як суспільно-політичне явище, що потребує особливої уваги відповідно до сучасних потреб та можливостей економічного і соціального розвитку країни.

У післявоєнний період виникне необхідність розширення різноманітних форм організації роботи, у тому числі активного залучення до систематичних занять спортом, особливо дітей та молоді, розширення кола перспективної спортивно орієнтованої молоді, яка обирає спорт стилем та способом активного життя, як можливість самореалізації, та яка в подальшому може поповнити резервний склад національних збірних команд з видів спорту, визнаних в Україні.

Наявні можливості розвитку спорту вищих досягнень потребують удосконалення організації повноцінного навчально-тренувального процесу та підготовки високопрофесійних тренерів.

Європейська інтеграція України зобов’язує сферу фізичної культури і спорту вживати заходів до наближення стандартів сфери фізичної культури і спорту до практик провідних країн Європи.

За результатами виконання Державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на період до 2025 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2017 р. № 115 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 22, ст. 621), здійснюється підтримка та розвиток олімпійських, неолімпійських видів спорту, видів спорту осіб з інвалідністю, забезпечується діяльність закладів фізичної культури і спорту, проводяться заходи, спрямовані на популяризацію здорового способу життя та залучення населення до занять фізичною культурою і спортом.

Нова Державна цільова соціальна програма розвитку фізичної культури і спорту на період до 2030 року (далі - Програма) дасть змогу комплексно підійти до розвитку сфери фізичної культури і спорту з використанням системного підходу щодо засад формування фізично активної і здорової нації, удосконалення системи фізкультурно-спортивної реабілітації, підготовки спортсменів до найважливіших стартів, відновлення проведення в Україні міжнародних спортивних змагань світового та європейського рівня, цифрової оптимізації сфери фізичної культури і спорту тощо.

Концепція Програми враховує основні цілі та завдання, очікувані результати, визначені Стратегією розвитку фізичної культури і спорту на період до 2028 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2020 р. № 1089 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 92, ст. 2974).