1. Затвердити такі, що додаються:

довгостроковий план розвитку іригаційного комплексу України до 2050 року;

план заходів з виконання довгострокового плану розвитку іригаційного комплексу України до 2030 року (далі - план заходів).

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, відповідальним за виконання плану заходів:

забезпечити своєчасне виконання плану заходів;

подавати щороку до 1 березня Міністерству аграрної політики та продовольства інформацію про стан виконання плану заходів.

3. Міністерству аграрної політики та продовольства:

інформувати щороку до 1 квітня починаючи з 2026 року Кабінет Міністрів України про стан виконання плану заходів;

подавати за результатами аналізу стану виконання плану заходів на розгляд Кабінету Міністрів України оновлений план заходів кожні п’ять років.

4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування забезпечити виконання плану заходів у межах своїх повноважень.

Україна за своїми природно-кліматичними умовами належить до числа держав, де гідротехнічна меліорація (у частині зрошення) відігравала і буде відігравати вирішальну роль у забезпеченні сталого виробництва продукції рослинництва.

Площа території України становить 60,3 млн. гектарів. За даними Держгеокадастру, сільськогосподарські угіддя займають 41,4 млн. гектарів, із них: рілля - 32,7 млн. гектарів, пасовища - 5,3 млн. гектарів, сіножаті - 2,3 млн. гектарів, багаторічні насадження - 0,9 млн. гектарів, перелоги - 0,2 млн. гектарів. Водночас Україна має унікальний ґрунтовий покрив: більше 60 відсотків її площі зайнято чорноземними ґрунтами, які характеризуються високим рівнем родючості.

В умовах зміни клімату формуються додаткові загрози для продовольчої безпеки держави через зростання дефіциту річного водного балансу на значній частині території, погіршення стану об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем і стагнацію потенціалу зрошення.

Використання потенціалу зрошувальних систем на сьогодні є вкрай незадовільним, адже із наявних 2,2 млн. гектарів зрошуваних земель фактично поливається близько 130 тис. гектарів, тому меліоровані землі втратили можливість виконувати роль страхового фонду ресурсного та продовольчого забезпечення держави в роки із несприятливими погодними умовами, також зміна клімату значно впливає на врожайність сільськогосподарських культур, змінюючи умови їх вирощування та вимоги до агротехнічних заходів.

Через це завдання з відновлення ефективного, екологічно збалансованого використання потенціалу меліорованих земель, насамперед зрошення, належить до пріоритетних напрямів державної політики та розвитку аграрного сектору економіки.

Саме розвиток сектору зрошення розглядається як об’єктивна передумова забезпечення річного рівня виробництва зернових в обсягах 80-100 млн. тонн, що дасть змогу Україні залишатися одним із світових продовольчих донорів.

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України відбуваються руйнування ґрунтового покриву, деградаційні процеси, зокрема в чорноземах: механічне руйнування, забруднення, засмічення тощо. Дослідженнями встановлено, що на середньострокову та довгострокову перспективу існує висока імовірність збільшення площ ріллі із недостатнім рівнем зволоження до 20,6 млн. гектарів (67 відсотків) і 24,9 млн. гектарів (80 відсотків) відповідно із одночасним зменшенням площ орних земель із достатнім рівнем зволоження до 5,5-1,8 млн. гектарів. Крім погіршення умов природного вологозабезпечення ґрунтів, що негативно впливає на умови ведення сільськогосподарського виробництва, кліматичні зміни супроводжуються зменшенням поверхневого стоку та інфільтраційного живлення ґрунтових і підземних вод.

Також на стан ґрунтового покриву впливають зміни клімату, адже до 2050 року близько половини орних земель в Україні будуть непридатними для ведення сільського господарства без поливу.

Іригаційний комплекс характеризується як сукупність об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, взаємодія яких забезпечує управління водними, тепловими, повітряними ресурсами і поживним режимом ґрунтів на зрошуваних землях.

Інженерна інфраструктура іригаційного комплексу, побудована у 60-80 роках минулого століття, станом на 1990 рік забезпечувала полив усієї площі зрошуваних земель - 2,20 млн. гектарів. При цьому із загального забору прісної поверхневої води - 29294 млн. куб. метрів було використано 24914 млн. куб. метрів води для всіх потреб держави, із них для потреб зрошення використовувалося 6813 млн. куб. метрів (27,35 відсотка).

У зв’язку із рядом об’єктивних чинників, зокрема переходом України до ринкової економіки, роздержавленням і приватизацією, розпаюванням земель, передачею внутрішньогосподарських меліоративних систем у комунальну власність, площа фактично зрошуваних сільськогосподарських угідь зменшилася. За матеріалами інвентаризації, проведеної у 2013 році, було полито 614 тис. гектарів (28 відсотків загальної площі зрошуваних земель). Забір прісної поверхневої води в зазначеному році становив 10973 млн. куб. метрів, а використання - 8407 млн. куб. метрів води на різні потреби, із них для потреб зрошення було використано 1763 млн. куб. метрів (20,97 відсотка).

Після окупації Автономної Республіки Крим і частини території Донецької та Луганської областей у 2014 році, а також початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, окупації частини Херсонської та Запорізької областей і знищення Каховського водосховища, яке було джерелом зрошення для півдня країни, фактична площа зрошуваних земель зменшилася до 136 тис. гектарів у 2023 році. Загальний забір прісної поверхневої води при цьому становив 4844,394 млн. куб. метрів, а використання - 3043,496 млн. куб. метрів води на різні потреби, із них для потреб зрошення було використано 187,484 млн. куб. метрів (6,16 відсотка). Дані державного обліку водокористування за 2023 рік наведено із урахуванням подання звітності водокористувачами відповідно до норм Закону України "Про захист інтересів суб’єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни", а також без урахування водокористувачів на тимчасово окупованих територіях України.

При цьому згідно з даними Держводагентства, які отримано в результаті розрахунків відповідно до Порядку розроблення водогосподарських балансів, затвердженого наказом Міндовкілля від 26 січня 2017 р. № 26, 69 відсотків (91 ділянка із 132) водогосподарських ділянок не мають дефіциту водних ресурсів протягом усього року в разі різного забезпечення стоку (50 відсотків, 75 відсотків і 95 відсотків). До них належать, зокрема, водогосподарські ділянки, у межах яких заплановано будівництво та/або відновлення меліоративних систем в Одеській, Миколаївській і Запорізькій областях, передбачених планом заходів з виконання довгострокового плану розвитку іригаційного комплексу України до 2030 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 березня 2025 р. № 280-р. Забір води для потреб зрошення відновлених зрошуваних площ у межах зазначених ділянок (із урахуванням транспортування води Дунаєм у межах водогосподарської ділянки, де заплановано здійснення більшості заходів) потенційно не призведе до дефіциту водних ресурсів.

Для покращення стану водозабезпечення вододефіцитних регіонів в Україні створено понад 1160 водосховищ загальним об’ємом близько 55 куб. кілометрів. Значною є також мережа магістральних каналів (понад 1 тис. кілометрів) і водоводів (понад 2 тис. кілометрів). Це дає змогу перерозподіляти по території відповідно 3 і 12 куб. кілометрів води щороку.

Дослідженнями встановлено, що до 2050 року очікується зростання опадів у суббасейнах Дніпра на 5-12 відсотків на рік, із збільшенням у суббасейні Верхнього Дніпра, тоді як влітку у суббасейнах Середнього та Нижнього Дніпра прогнозується зменшення опадів на 2-8 відсотків до 2050 року і на 12-17 відсотків до 2100 року. Кліматичний прогноз не свідчить про серйозні ризики для інженерної інфраструктури зрошення із урахуванням наявності водосховищ Дніпровського каскаду.

Тенденції формування стоку залежно від сценаріїв зміни клімату (у рамках Доповіді щодо оцінки змін клімату був визначений набір із чотирьох сценаріїв, які назвали репрезентативними траєкторіями концентрації (the Representative Concentration Pathways - RCP) за RCP 2.6, 4.5 і 8.5 свідчать про зменшення стоку в майбутньому в басейні Дністра, Південного Бугу та Сіверського Дінця, що потребуватиме впровадження заходів із підвищення водозабезпеченості в басейнах цих річок.

Також глобальні зміни клімату, які кілька десятків років спостерігаються метеорологами, набувають настільки значних масштабів, що є всі підстави очікувати в Україні, як і в інших країнах світу, на зміни меж природно-кліматичних зон, а також на зростання амплітуди коливань погодних умов, перерозподіл опадів по території та сезонах року, інші геофізичні явища, котрі зумовлюються зростанням енергії атмосфери та порушенням кліматичної рівноваги. Глобальне потепління супроводжується нелінійними змінами кліматичних умов, за яких матимуть місце прояви різних катастрофічних явищ, зокрема таких, як масштабні повені, тривалі посухи або ж надмірно інтенсивні опади. Водночас спостерігатиметься зміна меж природно-кліматичних зон, серед яких найбільш контрастно проявлятиметься зростання площі територій, що зазнають опустелювання.

Крім того, підрив російськими військами греблі Каховського водосховища на тривалий час залишив без джерела зрошення 94 відсотки зрошувальних систем у Херсонській області, 74 відсотки - у Запорізькій області і 30 відсотків - у Дніпропетровській областях.

Згідно з офіційним звітом Світового Банку "Fourth Rapid Damage and Needs Assessment" (RDNA4), загальна вартість збитків, завданих сектору зрошення та водних ресурсів України, оцінюється в 746,3 млн. доларів США, втрати склали 872,3 млн. доларів США. Обсяг коштів, необхідних на відновлення цього сектору, становить 10936 млн. доларів США.

Для виконання плану заходів з виконання довгострокового плану розвитку іригаційного комплексу України до 2030 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 березня 2025 р. № 280-р, потрібно 4644,3 млн. гривень. Крім того, для забезпечення сталого зрошуваного землеробства, за попередніми підрахунками, необхідно залучення інвестицій від міжнародних фінансових установ та організацій, а також приватних інвестицій для розвитку меліоративної інфраструктури та розширення можливостей для агровиробників в обсязі 24360,9 млн. гривень.

Сучасні підходи до розвитку меліорації земель (у частині зрошення) повинні враховувати соціально-економічні трансформації, що відбулися в сільському господарстві держави на етапі переходу до іншої соціально-економічної формації, зростаючий дефіцит водних ресурсів, екологічні аспекти ведення меліорації, розвиток зрошення повинен базуватися виключно на новій техніко-технологічній основі, зокрема впровадженні сучасних ресурсно- та енергоефективних способів поливу. Також важливо розвивати стале сільське господарство та впроваджувати заходи з мінімізації впливу кліматичних змін, зокрема такі, як вибір економічно прибуткових культур, стійких до змін клімату, заохочення використання посухостійких культур та адаптація відповідних сільськогосподарських практик.

Із урахуванням світових тенденцій перспективним та актуальним є переведення меліорації земель (у частині зрошення) на модель сталого розвитку як процесу гармонізації продуктивних сил, забезпечення гарантованого задоволення мінімально необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження і поетапного відтворення цілісності навколишнього природного середовища, забезпечення рівноваги між потенціалом природи та вимогами людей.

Меліорація земель (у частині зрошення) у цих умовах повинна здійснюватися на основі гармонійного поєднання економічної доцільності та екологічної безпечності її ведення.

Так для задоволення сільськогосподарських потреб, зокрема зрошення, у водних ресурсах здійснюється спеціальне водокористування, принципи якого визначено Водним кодексом України.

Додатковим чинником, який необхідно враховувати під час практичної реалізації концепцій сталого водокористування та ведення меліорації (у частині зрошення) у найближчій та віддаленій перспективі, є глобальні зміни клімату.

Довгостроковий план розвитку іригаційного комплексу України до 2050 року (далі - довгостроковий план) розроблений з метою окреслити стратегічний план будівництва та/або відновлення, розвитку зрошувальних систем, що є пріоритетним напрямом державної політики та розвитку аграрного сектора економіки, а також для вирішення ключових проблем у сільському господарстві, екології та кліматичній адаптації. Довгостроковий план є одним із компонентів реформ, розроблених з метою реалізації ініціативи ЄС "Ukraine Facility", запровадженої Регламентом (ЄС) Європейського Парламенту та Ради (ЄС) від 29 лютого 2024 р. № 2024/792.

Основними принципами довгострокового плану є:

1) забезпечення продовольчої безпеки - стабільне водопостачання дає змогу сільськогосподарським товаровиробникам вирощувати культури навіть у посушливі періоди, зменшуючи ризики продовольчих криз;

2) адаптація до змін клімату - через глобальне потепління зростає кількість посух та інших аномальних погодних явищ. Іригаційні системи допомагають аграріям пристосовуватися до таких змін, одночасно зберігаючи біорізноманіття та сільські території;

3) раціональне використання водних ресурсів - вода є обмеженим ресурсом, тому Україна прагне стимулювати застосування сучасних методів зрошення для зменшення втрат води, кліматично орієнтованого сільського господарства;

4) охорона довкілля - важливо запобігти виснаженню ґрунтів і забрудненню водойм через неефективне зрошення; запровадження циркулярної біоекономіки (використання стічних і дощових вод) також є пріоритетом;

5) економічна стабільність сільського господарства - фінансування іригаційної інфраструктури забезпечує підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору та сприяє залученню інвестицій;

6) зменшення залежності від імпорту продовольства - розвиток іригації сприяє збільшенню врожаїв і дає змогу вирощувати культури, які неможливо вирощувати без зрошення, наприклад овочі, що посилює продовольчу безпеку.

Відповідно до Водної стратегії України на період до 2050 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2022 р. № 1134 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 99, ст. 6244), в Україні посухи повторюються кожні два-три роки, завдаючи значної шкоди сільському господарству.

Відповідно до положень Стратегії зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 р. № 688 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 70, ст. 2473) (далі - Стратегія зрошення та дренажу), передбачено додаткове проведення поливів на загальній площі 1,18 млн. гектарів.

Отже, дотримання зазначених принципів потребує реалізації Стратегії зрошення та дренажу та виконання плану заходів з реалізації Стратегії зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2020 р. № 1567 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 червня 2024 р. № 525).

Таким чином, довгостроковий план є документом, що розкриває та доповнює прийняті раніше національні стратегічні документи.

Документи державного планування, що стосуються зрошення, зокрема довгостроковий план, є предметом стратегічної екологічної оцінки відповідно до Закону України "Про стратегічну екологічну оцінку".

У зв’язку з тим, що довгостроковий план передбачає заходи, які належать до видів планованої діяльності, щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля, до них повною мірою застосовуються вимоги Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

Довгостроковий план передбачає ряд механізмів для залучення заінтересованих сторін, його адаптації до існуючих умов та забезпечення актуальності.

З метою залучення заінтересованих сторін необхідно проводити консультації із громадськістю, регулярні обговорення із представниками аграрного сектору, місцевих громад, наукових установ і неурядових організацій для врахування їх потреб і пропозицій.

Також важливим є партнерство із приватним сектором, стимулювання участі приватних інвесторів для будівництва нових меліоративних систем і утворення організацій водокористувачів, залучення фінансування для будівництва та/або відновлення наявних державних зрошувальних систем.

Щодо адаптації довгострокового плану та забезпечення актуальності потрібна інтеграція із бюджетним циклом, планування фінансування іригаційних проектів у рамках річного бюджетного процесу, що дає змогу гнучко реагувати на зміни економічної ситуації та пріоритетів.

Важливим є також проведення щороку моніторингу та оцінки, запровадження системи щорічного аналізу досягнутого прогресу та отриманого досвіду для коригування подальших дій.

Кожні п’ять років проводиться комплексний огляд цілей і пріоритетів довгострокового плану із урахуванням зміни кліматичних умов, розвитку технологій і зміни соціально-економічній ситуації.

Такі механізми сприяють гнучкості та ефективності виконання довгострокового плану, забезпечують його відповідність поточним викликам і потребам держави.

За даними публічного моніторингу земельних відносин і державного обліку водокористування, показники зрошення та роботи іригаційного комплексу сягали:

В Україні зрошуване землеробство є основним фактором забезпечення високоефективного господарювання в умовах недостатнього природного вологозабезпечення, адаптації аграрного сектора економіки до глобальних змін клімату, підтримання та посилення експортного потенціалу України, покращення соціально-економічних та екологічних умов проживання і життєдіяльності сільського населення і розвитку сільських територій.

Досягнення такого статусу зрошення вимагає проведення техніко-технологічної модернізації інженерної інфраструктури наявних і будівництва нових зрошувальних систем, завершення інституційної реформи галузі на основі залучення до управління інфраструктурою водокористувачів, удосконалення наявного та розроблення нового законодавчого та нормативно-методичного забезпечення, запровадження новітніх енерго-, ресурсно ощадних та екологобезпечних технічних засобів і технологій зрошення, інформаційних систем і геоінформаційної технологій управління технологічними процесами водорозподілу та зрошення.

Головною метою довгострокового плану є створення дієвого сектору зрошення, що управляється за участю водокористувачів і забезпечує високоефективне, стале та екологобезпечне ведення землеробства в умовах змін клімату, сприяє вирішенню стратегічного завдання щодо перетворення України на одного із світових лідерів виробництва та експорту продовольства.

Досягнення головної мети довгострокового плану передбачається шляхом виконання таких стратегічних завдань:

1) завершення інституційної реформи системи управління іригаційною інфраструктурою через утворення організацій водокористувачів та операторів управління інфраструктурою зрошення, що перебуває у власності держави;

2) стимулювання інвестицій у відновлення, модернізацію та розвиток наявної та будівництво нової інфраструктури зрошення і накопичення водних ресурсів через розроблення та запровадження відповідних механізмів фінансування з державних та інших джерел чітко визначених пріоритетних програм і проектів;

3) розроблення та реалізація політики управління сектором зрошення в інтересах життєздатних організацій водокористувачів і забезпечення їх участі в управлінні на засадах державно-приватного партнерства;

4) розвиток потенціалу організацій, що забезпечують наукове обгрунтування, проектування, підготовку кадрів з експлуатації та технічного обслуговування систем зрошення;

5) дотримання пріоритетності забезпечення виконання завдань із охорони навколишнього природного середовища, зокрема збереження та відтворення родючості ґрунтів, досягнення та підтримки гарного стану водних ресурсів згідно з планами управління річковими басейнами;

6) створення геопросторових даних щодо оцінки перспективних площ зрошення, наявності та доступності водних ресурсів для зрошення, наявності і технічного стану зрошувальної інфраструктури та інших параметрів, необхідних для планування зрошення та проектування зрошувальних систем;

7) формування переліку пріоритетних проектів із реконструкції, модернізації та будівництва нових систем зрошення на основі проведення інвентаризації та оцінки технічного стану наявної зрошувальної інфраструктури та доступних для використання на цілі зрошення водних ресурсів.

Досягнення головної мети і стратегічних цілей довгострокового плану базується на таких основних принципах:

визначення критично важливої ролі зрошення в забезпеченні продовольчої безпеки держави в умовах зміни клімату;

основні об’єкти інфраструктури мають залишатися в державній власності, а управління ними має здійснюватися в суспільних інтересах та інтересах водокористувачів відповідних рівнів із залученням механізмів державно-приватного партнерства;

здійснення управління зрошувальною гідротехнічною інфраструктурою як єдиною технологічно-цілісною системою послідовно в межах гідрографічних одиниць;

функції з управління водними ресурсами мають бути відокремлені від функцій з управління зрошувальною інфраструктурою;

організації водокористувачів - самофінансовані, самоврядні організації, що надають своїм членам послуги із зрошення та водопостачання і працюють лише в межах чітко визначеної зони обслуговування;

реконструкція та модернізація наявних систем зрошення - еволюційний процес, що здійснюється на поступовій, поетапній і комплексній основі, із урахуванням майбутніх обсягів користування, пріоритетних потреб і витрат;

тарифи на послуги із зрошення мають визначатися на засадах повного покриття собівартості, а механізм визначення тарифів має бути колективним, прозорим і зрозумілим для всіх заінтересованих сторін і повинен віддзеркалювати реальні витрати на управління та експлуатацію на всіх рівнях зрошувальних систем.

Головна мета, цілі та принципи довгострокового плану узгоджуються із Стратегією зрошення та дренажу, планом заходів з реалізації зазначеної Стратегії, Водною стратегією України на період до 2050 року, Законом України "Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель".

Виконання довгострокового плану передбачає залучення до управління іригаційним комплексом водокористувачів на засадах відкритості і прозорості, удосконалення наявного та розроблення нового законодавчого та нормативно-методичного забезпечення, техніко-технологічної модернізації інженерної інфраструктури зрошувальних систем, переведення галузі на засади самоокупності та самофінансування, запровадження новітніх способів зрошення, водорегулювання, екологічно безпечних і ресурсноощадних технологій вирощування сільськогосподарських культур, інформаційних систем і геоінформаційних технологій управління технологічними процесами.

Відновлення потенціалу іригаційного комплексу має базуватися на підходах досягнення максимального рівня ефективності та екологічної безпеки сільськогосподарського виробництва, що забезпечить підвищення врожайності сільськогосподарських культур, нарощування експортного потенціалу України та забезпечить як національну, так і світову продовольчу безпеку. Під час виконання цього завдання важливим є також забезпечення пріоритетності завдань з охорони навколишнього природного середовища, зокрема збереження та відтворення родючості ґрунтів, захист території від посух, шкідливої дії вод, попередження торф’яних пожеж, досягнення доброго стану водних ресурсів.

Основними напрямами відновлення зрошувальних систем, їх модернізації та реконструкції в умовах змін клімату є:

застосування низьконапірних дощувальних систем із електроприводом візків, систем краплинного зрошення (зменшення використання поливної води та електроенергії на її подачу до 20 відсотків);

модернізація та реконструкція насосних станцій із заміною на високоефективні агрегати із плавним пуском і регульованою продуктивністю, встановлення систем автоматизації управління насосних станцій (зменшення використання електроенергії до 25 відсотків);

застосування для подачі води мереж закритого типу із використанням переважно полімерних труб і басейнів добового регулювання - ставків-накопичувачів (зменшення втрат поливної води на випаровування, збільшення площ зрошення від насосних станцій);

здійснення протифільтраційних заходів на каналах і ставках-накопичувачах (зменшення інфільтраційних втрат поливної води із каналів до 80 відсотків);

використання джерел альтернативної та відновлюваної енергетики (компенсація вартості електроенергії до 30 відсотків);

оснащення систем зрошення засобами підготовки та внесення разом із поливною водою меліорантів, добрив, мікроелементів, засобів боротьби із шкідниками та бур’янами (зменшення витрат на внесення);

оснащення насосних станцій зрошувальних систем засобами обліку забору та використання води, зокрема автоматизованими, із передачею інформації до баз даних Держводагентства та Держгеонадр (у разі використання підземної води).

Результатом цього стане зменшення обсягу використання поливної води та електроенергії на її подачу до 20 відсотків, підвищення рівня врожайності сільськогосподарських культур до 20 відсотків, економія добрив, систем захисту рослин до 15 відсотків.

Виконання довгострокового плану передбачає дотримання вимог нормативно-правових актів щодо оцінки можливого впливу на кількісний і якісний стан водних ресурсів через використання добрив і пестицидів. Наказом Міндовкілля від 15 квітня 2021 р. № 244 затверджено Методику визначення зон, вразливих до (накопичення) нітратів. Методика встановлює критерії та порядок визначення зон, вразливих до накопичення нітратів сільськогосподарського походження, і спрямовується на зменшення забруднення вод біогенними елементами та попередження виникнення евтрофікації згідно з додатком I до Директиви Ради 91/676/ЄЕС від 12 грудня 1991 р. про захист вод від забруднення, спричиненого нітратами із сільськогосподарських джерел, із змінами, внесеними Регламентом (ЄС) № 1137/2008. Визначення зон, вразливих до накопичення нітратів, здійснюється з метою зменшення забруднення вод нітратними сполуками від дифузних джерел сільськогосподарського походження та попередження і запобігання такому забрудненню в майбутньому. Запобігання забрудненню водних ресурсів із сільськогосподарських джерел буде досягатися шляхом дотримання правил щодо забезпечення родючості ґрунтів і застосування окремих агрохімікатів; плану заходів щодо поетапного зниження рівня забруднення поверхневих і підземних вод нітратами із сільськогосподарських джерел, зокрема зон, вразливих до накопичення нітратів; обов’язкових планів заходів для всіх сільськогосподарських виробників, які працюють у зонах, вразливих до накопичення нітратів сільськогосподарського походження.

Виконання довгострокового плану передбачає дотримання вимог Закону України "Про стратегічну екологічну оцінку" і "Про оцінку впливу на довкілля", які запровадили в Україні європейську модель екологічної оцінки на виконання міжнародних зобов’язань України. Ці закони упроваджують зобов’язання, передбачені Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованою Законом України від 16 вересня 2014 р. № 1678-VII.

В умовах кліматичних змін застосування зрошення, зокрема шляхом підвищення використання наявних потужностей інженерної інфраструктури меліоративних систем, дає змогу підвищити врожайність сільськогосподарських культур та збільшити їх валовий збір, мінімізувати вплив змін клімату на процеси соціально-економічного розвитку регіонів.

Новий техніко-технологічний рівень та організаційно-правові засади управління іригаційним комплексом дають змогу перетворити зрошення не лише на високоефективний засіб підвищення продуктивності сільськогосподарських культур в умовах зміни клімату, а у дієвий фактор збереження та відтворення родючості зрошуваних ґрунтів, створення еколого збалансованих і стійких агроландшафтів. Зрошувальні системи в умовах зміни клімату стають також визначальними складовими створення сприятливих умов для життєдіяльності сільського населення та розвитку сільських територій.

Довгостроковий план спрямований на будівництво та/або відновлення, розвиток зрошувальних систем, що є важливим для сталого розвитку сільського господарства та адаптації до змін клімату. Довгостроковий план та заходи з його виконання узгоджуються із європейськими стандартами управління водними ресурсами, зокрема із Директивою Європейського Парламенту і Ради 2000/60/ЄС від 23 жовтня 2000 р. про встановлення рамок заходів Співтовариства в галузі водної політики (Водна рамкова директива).

Водна рамкова директива встановлює рамки для захисту поверхневих вод, перехідних вод, прибережних вод і підземних вод з метою запобігання їх подальшому погіршенню та забезпечення сталого використання водних ресурсів. Довгостроковий план враховує ці принципи, сприяючи раціональному використанню водних ресурсів і запобіганню їх виснаженню.

Довгостроковий план передбачає досягнення додаткових переваг у результаті реалізації пілотних проектів на національному та місцевому рівні, започаткування та реалізацію нових інвестиційних проектів на різних рівнях, створення нових робочих місць, підвищення прогнозованості та продуктивності сільськогосподарського виробництва і розширення бази оподаткування та фінансових надходжень до бюджетів різного рівня.

Розвиток потенціалу іригаційного комплексу передбачає:

створення та підвищення виробничих потужностей із виробництва насосно-силового обладнання, засобів поливу (дощувальні машини різних типів, засоби краплинного зрошення; запірно-регулююча та запобіжна арматура, засоби автоматизації технологічних процесів подачі, розподілу та відведення води тощо) і систем дистрибуції та дилерства продукції як власного, так і закордонного виробництва;

створення нормативно-правової бази та організаційних засад для формування справедливих тарифів на послуги з подачі води, водорегулювання, захисту від процесів підтоплення ґрунтовими водами;

удосконалення наявної системи моніторингу меліорованих земель, поверхневих і підземних вод, технічного стану зрошувальних систем;

розширення та поглиблення наукових досліджень і розробок як обов’язкової складової постійного підвищення технічного рівня та удосконалення технологій управління зрошувальними системами, зміцнення експериментальної та лабораторної бази науково-дослідних, проектних установ та організацій;

організація підготовки та перепідготовки кадрів, технічного та допоміжного персоналу;

створення системи консалтингових послуг з питань проектування, будівництва, експлуатації та технічного обслуговування систем зрошення, зокрема і систем інформаційного забезпечення галузі.

Розвиток спроможностей іригаційного комплексу на місцевому рівні передбачає:

підтримку діяльності організацій водокористувачів;

проведення технічного обстеження, інвентаризації та експлуатації систем зрошення;

створення нових робочих місць;

впровадження прогресивних інновацій і техніко-технологічних рішень для підвищення рівня управління зрошувальними системами.

Заходи з розвитку іригаційного комплексу мають забезпечити мінімізацію питомих витрат електроенергії на подачу води, значне зменшення її втрат на фільтрацію і технологічні скиди на шляху транспортування від джерела водопостачання до поля шляхом використання низьконапірних модифікацій дощувальної техніки і систем краплинного зрошення, геомембранних протифільтраційних покриттів на каналах, сучасних засобів вимірювання та автоматизації процесів водоподачі та водорозподілу, інформаційних технологій і систем управління технологічними процесами вирощування сільсько-господарських культур на меліорованих землях. Використання зрошення сприяє зростанню врожайності більшості культур у два-три рази. Важливою складовою забезпечення ефективності модернізаційних заходів має стати створення та забезпечення належного функціонування системи моніторингу за виконанням інституційної реформи і заходів із модернізації як основи інформаційного забезпечення управлінських рішень.

Заходи довгострокового плану мають бути поєднані не тільки в часі, а і організаційно здійснюватися паралельно як на міжгосподарському, так і на внутрішньогосподарському рівні. Важливо також визначити і розмежувати ролі та відповідальність держави і організацій водокористувачів за здійснення заходів із модернізації, а також ті методи і моделі управління експлуатацією і технічним обслуговуванням інженерної інфраструктури, які здатні забезпечити досягнення найвищої якості послуг із зрошення за співвідношенням ціна - якість.

Заходи мають забезпечити мінімізацію питомих витрат електроенергії на подачу і відведення води, значне зменшення її втрат на фільтрацію і технологічні скиди на шляху транспортування від джерела водопостачання до поля як через застосування більш досконалих технічних і технологічних рішень та обладнання, так і інформаційних технологій і систем управління процесами водоподачі та водорозподілу.

Довгостроковий план передбачає розвиток потенціалу організацій, що беруть участь у плануванні, наукових дослідженнях, проектуванні, експлуатації та технічному обслуговуванні зрошувальних і дренажних систем на всіх рівнях (міжгосподарський і внутрішньогосподарський), в управлінні цими системами та необхідному навчанні.