1. Схвалити:

Комунікаційну стратегію щодо створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року (далі - Комунікаційна стратегія), що додається;

типові рішення щодо використання кольорів та дизайну оформлення комунікації в рамках реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, що додаються до оригіналу.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним, Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) забезпечити:

обов’язкове застосування типових рішень, схвалених цим розпорядженням, під час здійснення заходів в рамках реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року;

розроблення та подання кожного півріччя до 10 червня і 10 грудня Міністерству культури та стратегічних комунікацій комунікаційних планів заходів в рамках реалізації Комунікаційної стратегії;

подання щокварталу до 10 числа наступного місяця Міністерству культури та стратегічних комунікацій інформації про стан виконання комунікаційних планів заходів.

3. Рекомендувати Національному банку та іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям під час здійснення заходів в рамках реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року керуватися Комунікаційною стратегією та враховувати типові рішення, схвалені цим розпорядженням.

4. Міністерству культури та стратегічних комунікацій разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади у тримісячний строк розробити та подати Кабінетові Міністрів України проект операційного плану заходів з реалізації Комунікаційної стратегії.

Створення безбар’єрного простору в Україні, зокрема безперешкодного середовища для всіх груп населення, забезпечення рівних можливостей кожній людині реалізовувати свої права, отримувати послуги на рівні з іншими шляхом інтегрування фізичної, інформаційної, цифрової, соціальної та громадянської, економічної та освітньої безбар’єрності до всіх сфер державної політики визначено стратегічним курсом держави та одним із пріоритетів діяльності Уряду України і системи органів виконавчої влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування.

Так, нормативно-правовим актом, що врегульовує питання безбар’єрності, зокрема, є: розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 р. № 366 "Про схвалення Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року" (Офіційний вісник України, 2021 р., № 36, ст. 2154), яким схвалено Національну стратегію із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, що забезпечує досягнення зазначених цілей (далі - Національна стратегія).

Реалізація Національної стратегії здійснюється відповідно до дворічних планів заходів з її реалізації та плану заходів на 2023-2024 роки з реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 372 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 46, ст. 2500), та забезпечується спільними діями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організації громадянського суспільства, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за підтримки ООН, Ради Європи, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Європейського Союзу та інших міжнародних організацій.

Схвалення Національної стратегії та затвердження плану заходів з її реалізації дало можливість забезпечити скоординованість заходів із створення безбар’єрного простору, їх комплексність, збалансованість та належний розподіл ресурсів, а також засвідчило, що разом з необхідністю здійснення військового спротиву, забезпечення розвитку економіки та відновлення зруйнованої інфраструктури в умовах воєнного стану одним із пріоритетів державної політики залишається досягнення суттєвого прогресу в русі за напрямами безбар’єрності, а також у забезпеченні злагодженості та системності відповідної діяльності всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Також заінтересовані органи та сторони отримали змогу враховувати цілі та пріоритети державної політики під час планування своєї діяльності, а громадськість та інститути громадянського суспільства - здійснювати контроль за впровадженням реформ безбар’єрності та виконанням політичних зобов’язань щодо створення безбар’єрного простору.

Однак реалізація Національної стратегії та забезпечення досягнення її цілей потребує комунікаційного супроводу та відповідної підтримки для формування культури безбар’єрного простору в усіх сферах життєдіяльності суспільства, а відповідний комунікативний процес потребує активної та скоординованої участі державних органів та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Разом з тим слід відзначити, що у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України додалися нові та поглибилися наявні проблеми, перешкоди та суспільні бар’єри для громадян у реалізації та захисті своїх прав, отриманні доступу до публічних послуг та повноцінної участі у культурному, політичному та суспільному житті.

Аналіз поточного стану справ свідчить про необхідність врахування тенденцій щодо розв’язання виявлених проблем. Так, за даними Мінсоцполітики, кількість осіб з інвалідністю з 24 лютого 2022 р. зросла на 300 тис. осіб та становить понад 3 млн. осіб, а згідно з підрахунками Міжнародної організації з міграції в Україні налічується близько 6,3 млн. внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до аналітичних даних Центру соціальних досліджень та поведінкової економіки 83 відсотки респондентів у 2024 році вважають безбар’єрність новою цінністю для суспільства, зазначають, що увагу слід зосередити на зміні поведінки людей (34 відсотки опитаних); створенні адаптованого середовища (32 відсотки) та забезпеченні доступності освіти і робочих місць (22 відсотки). Також згідно з дослідженням Соціологічної групи "Рейтинг" 67 відсотків українців вважають, що захисники та захисниці України після повернення зіткнуться з відсутністю інклюзивного простору та адаптованого робочого місця для осіб з інвалідністю. Наведене обумовлює посилення суспільного запиту стосовно якнайшвидшого впровадження зазначених рішень.

Разом з тим згідно з дослідженнями Мінветеранів 56 відсотків опитуваних ветеранів війни вважають державні програми із створення інклюзивного простору неефективними.

Такі показники демонструють потребу у проведенні кампаній щодо створення безбар’єрного простору в Україні, а також системних комунікацій, спрямованих на підвищення рівня поінформованості громадян з відповідних питань.

Крім того, наявна статистика свідчить, що станом на червень 2023 р. за кордоном перебуває 6 млн. 700 тис. українців, здебільшого це жінки віком 35-60 років та діти. Водночас, за даними Мін’юсту, протягом 2023 року в Україні народилося понад 187 тис. дітей, що є найнижчим показником з 1991 року.

За даними згаданих опитувань, українці не помічають змін у сфері інклюзивності та доступності, хоч і заінтересовані в її розвитку. З іншого боку, виконавці, які відповідальні за реалізацію державної політики (міністерства, обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації), органи місцевого самоврядування), не комунікують системно рішення. Це є однією з причин низького рівня обізнаності і незадоволеності громадян, оскільки результати реалізації залишаються невидимими для більшої частини населення.

Як наслідок, органи державної влади здебільшого лише інформують про результати своєї роботи, але не пояснюють зміст та позитивні зміни власних рішень суспільству. Принципи безбар’єрності не інтегровані в загальні плани заходів заінтересованих сторін, а комунікуються лише точково та ситуативно.

Своєчасне прийняття законодавчих актів для вирішення зазначених проблемних питань є необхідною умовою ефективної реалізації стратегічного курсу держави у сфері створення безбар’єрного простору, у зв’язку з чим виникла необхідність розроблення та затвердження Кабінетом Міністрів України нового стратегічного документа, який відповідатиме вимогам часу, запиту суспільства на безбар’єрність та сприятиме посиленню координації відповідних комунікацій.

У середньостроковій перспективі реалізація цієї Комунікаційної стратегії, яка розроблена на основі положень Національної стратегії та плану заходів з її реалізації, сприятиме на суспільному рівні змінам у поведінці громадян та сприйнятті ними безбар’єрності як наскрізного принципу, а також посиленню суспільної підтримки відповідного курсу, а на державному - зміні суспільно-політичного дискурсу в бік визначення безбар’єрності як спільної філософії сучасної держави та суспільства, покращення інформування про формування та імплементацію державної політики для забезпечення безперешкодного доступу всіх груп населення до різних сфер життєдіяльності.

Створення безбар’єрного простору в Україні є однією з найскладніших та найбільш комплексних реформ, що проводить держава в умовах воєнного стану, оскільки стосується практично кожної сфери суспільних відносин, тому комунікативний процес потребує активної, системної та злагодженої участі державних органів та органів місцевого самоврядування, а також потужної підтримки громадянського суспільства.

Метою Комунікаційної стратегії є запровадження наскрізного наративу безбар’єрності у комунікаціях державних органів та заінтересованих сторін для підвищення обізнаності громадян про дії та результати роботи органів державної влади для досягнення безбар’єрності та залучення широкого кола громадськості до обговорення цінностей та підтримки руху до безбар’єрного суспільства в Україні.

Формування ефективної комунікації у сфері безбар’єрності на національному і регіональному рівні передбачає системну та скоординовану роботу на двох інформаційних напрямах.

Першим напрямом є комунікаційна діяльність, спрямована на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо створення безбар’єрного простору в Україні та, як результат, підвищення рівня підтримки, участі та довіри до відповідних ініціатив. Для поширення повідомлень про успіхи у створенні безбар’єрного простору органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть залучати інститути громадянського суспільства. Залучення незаангажованих третіх сторін до комунікації сприятиме підвищенню рівня довіри громадськості до державної влади та місцевого самоврядування.

Другим напрямом є комунікаційні заходи, спрямовані на формування культури безбар’єрного простору в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Кожен державний орган та орган місцевого самоврядування у своїй щоденній діяльності повинен покращити інформування громадськості про створення безбар’єрного простору в Україні, його цінність та перевагу для суспільства.

Реалізація ключового підходу до здійснення заходів Комунікаційної стратегії дасть змогу досягти необхідних результатів, а саме:

щодо громадян та бізнесу - підвищити рівень розуміння принципів безбар’єрного суспільства, обізнаності про реалізацію відповідної державної політики, формування культури безбар’єрного простору в усіх сферах життєдіяльності, зокрема шляхом проведення інформаційних кампаній та реалізації освітніх проектів, реалізації навчальних проектів для комунікаційних підрозділів, залучення до інформаційних кампаній/заходів, поширення відповідних інформаційних матеріалів;

щодо медіа - поглибити рівень розуміння проблематики безбар’єрного простору та руху до формування безбар’єрного суспільства, зокрема шляхом реалізації навчальних проектів, проведення навчальних заходів та експертної підтримки;

щодо державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування - покращити розуміння цілей та шляху створення безбар’єрного простору в Україні, його цінність та перевагу для суспільства, що забезпечить досягнення цілей Національної стратегії та впровадження відповідної політики, зокрема шляхом реалізації навчальних проектів для комунікаційних підрозділів органів державної влади, координації спільних заходів та кампаній, доведення відповідних інформаційних матеріалів.

Окремо слід відзначити, що робота з молоддю як однією з ключових категорій населення закладає фундамент середньострокових і довгострокових суспільних змін у ставленні до безбар’єрності, є інвестицією у виховання покоління, для якого власне безбар’єрний простір є нормою, а принцип безбар’єрності базовим. Тому інтеграція теми безбар’єрності та стратегій створення безбар’єрного простору через освітні програми до системи освіти дасть можливість забезпечити сталість та послідовність у досягненні цієї мети.

Цільовими аудиторіями та одночасно заінтересованими сторонами (стейкхолдерами) є групи людей, на яких розраховано вплив Комунікаційної стратегії, а саме:

органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

суб’єкти, що формують суспільну думку (лідери думок, експерти, науковці, інститути громадянського суспільства, активісти);

заклади освіти та учасники освітнього процесу, молодь;

міжнародні донорські та партнерські організації, які надають підтримку Україні;

медіа (національні публічні аудіовізуальні медіа, телеканали загальнонаціональної і регіональної категорії, телеканали місцевої категорії);

українські та міжнародні компанії, що належать до малого і середнього бізнесу, великі компанії, асоціації;

громадяни України (масова аудиторія з поділом за віковими категоріями, статтю, соціальним статусом).

Під час реалізації Комунікаційної стратегії основної уваги потребують чотири ключові групи цільових аудиторій. Ці групи можуть змінюватися залежно від змісту проекту.

Перша цільова аудиторія - представники сфер, що надають послуги для людей, які стикаються з бар’єрами через вік, стать, стан здоров’я, мобільність, соціальний статус:

базові послуги (державні та приватні): педагогічні працівники, медичні працівники, соціальні працівники, працівники центрів надання адміністративних послуг та інших державних установ, а також у сфері медіа;

послуга працевлаштування: представники бізнесу, працівники служб зайнятості, громадського сектору, бізнес-асоціації, професійні спілки;

облаштування безпечного середовища: люди, які працюють у сфері проектування, будівництва, благоустрою тощо.

Мета комунікації для впливу на першу цільову аудиторію: донести переваги безбар’єрності, універсального дизайну і людиноцентричних підходів до надання послуг та облаштування просторів як нової суспільної норми.

Друга цільова аудиторія - групи, які можуть впливати на формування рішень та їх регламентування:

представники органів державної влади на різних рівнях: національному, регіональному та місцевому;

громадські організації, благодійні фонди, спілки, які працюють у сфері безбар’єрності, доступності та інклюзії;

активне громадянське суспільство, яке просуває ідеї безбар’єрного суспільства як необхідної складової успішного майбутнього України;

міжнародні експертні та донорські організації;

представники бізнес-спільноти, які успішно втілюють та адвокатують безбар’єрність.

Мета комунікації для впливу на другу цільову аудиторію:

поширення досвіду успішних практик для сприяння масштабуванню принципів безбар’єрності;

створення мережі "амбасадорів безбар’єрності" з лідерів думок, представників бізнесу та Уряду, як розуміють та розділяють цінності політики;

пояснення змісту та окремих рішень в межах заходів безбар’єрності для широкої громадськості.

Третя цільова аудиторія - суспільні групи, які стикаються з бар’єрами через вік, стать, стан здоров’я, мобільність, соціальний статус:

особи, які внаслідок стану здоров’я або старіння втратили або можуть втратити здатність до участі у заняттєвій активності у спосіб і мажах, звичних для них;

особи похилого віку;

особи з інвалідністю;

вагітні жінки;

особи, що супроводжують малолітніх дітей;

жінки і чоловіки.

Мета комунікації для впливу на третю цільову аудиторію:

зрозуміла та доступна презентація позитивних змін у сферах надання послуг та облаштування просторів на державному та місцевому рівні;

залучення представників аудиторії у суспільно-політичне, соціально-економічне та культурне життя територіальних громад;

посилення та конкретизація внутрішнього запиту аудиторії через інформування про їх права та можливості.

Четверта цільова аудиторія - люди, які не стикалися з бар’єрами на власному досвіді або не визначають певні життєві умови як бар’єри:

люди, які не стикалися з бар’єрами, але мають когось з подібним досвідом в оточенні (сім’я, колеги, друзі тощо);

люди, які не стикалися з бар’єрами та не мають в оточенні осіб з подібним досвідом;

люди, які не визначають певні життєві умови як бар’єри.

Мета комунікації для впливу на четверту цільову аудиторію:

пояснення негативних наслідків соціальної нерівності і суспільного виключення окремих груп, і в противагу демонстрація цінності і досягнень від соціальної згуртованості і безбар’єного суспільства;

актуалізація запиту на певний рівень послуг та облаштування простору шляхом донесення інформації про нові стандарти безбар’єрності;

дестигматизація певних життєвих обставин та станів здоров’я шляхом демонстрації суспільних змін, нових можливостей у контексті впровадження політики безбар’єрності;

поширення знань щодо необхідності цінностей безбар`єрного суспільства як ознаки розвиненого суспільства.

Для досягнення основної мети Комунікаційної стратегії передбачається виконання таких операційні цілей.

Операційна ціль 1. Підвищення поінформованості суспільства про кроки до формування безбар’єрного простору органами державної влади та органами місцевого самоврядування як на етапах планування, так і на етапах реалізації державної політики щодо безбар’єрності.

Операційна ціль 2. Формування безбар’єрного суспільства, в якому кожну людину приймають, поважають, цінують і кожна людина має можливості для самореалізації незалежно від стану здоров’я, соціального статусу, віку чи статі.

Операційна ціль 3. Покращення розуміння прав і відповідальності кожної людини за власне життя та роль принциипу безбар’єрності у ньому, а також мотивування до самореалізації власних прав і свобод людей різних суспільних груп шляхом системної комунікації рішень щодо подолання бар’єрів.

Операційна ціль 4. Формування активного громадянського суспільства, яке розуміє важливість досягнення безбар’єрності для спільного благополуччя та має необхідні спроможності для створення безбар’єрного простору.

Операційна ціль 5. Утвердження позиціонування (іміджу) України як соціальної, правової держави, де людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, усуваються бар’єри, зокрема шляхом створення доступних та інклюзивних умов для кожної людини.

Операційна ціль 6. Створення комунікаційної інфраструктури Національної стратегії, забезпечення ефективної комунікації її виконавців між собою та із суспільством.

Для досягнення поставлених Комунікаційною стратегією цілей необхідно забезпечити виконання ряду завдань.

1. Проведення моніторингу громадської думки, інформаційного простору, а також досліджень різних цільових груп та обговорень з громадськістю для розуміння потреб, запиту та суспільних настроїв щодо теми безбар’єрності.

Результат:

дослідженя суспільної думки та визначення основних суспільно-політичних тенденцій стосовно першочергових заходів безбар’єрності;

визначення проблем та відповідних завдань Національної стратегії;

визначення показників для моніторингу ефективності комунікації політики безбар’єрності;

формування спільноти проактивних громадян, які готові залучатися до процесу створення безбар’єрного суспільства через комунікації.

2. Визначення пріоритетних проектів та амбасадорів безбар’єрності органів виконавчої влади, які відповідають за реалізацію Національної стратегії.

Результат:

формування переліку пріоритетних проектів та відповідальних за реалізацію і комунікацію визначених пріоритетних проектів осіб;

створення переліку амбасадорів безбар’єрності навколо ключових тем та цінностей пріоритетних проектів.

3. Розроблення комунікаційних планів до пріоритетних проектів відповідно до вимог Комунікаційної стратегії.

Комунікаційні плани створюються для кожного пріоритетного проекту міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, які відповідають за реалізацію Національної стратегії. Комунікаційні плани повинні включати комунікаційні заходи та/або окремі комунікаційні кампанії для висвітлення проблематики як на національному рівні, так і на регіональному та місцевому рівні. Створювати комунікаційні плани необхідно для підрозділів з питань комунікації та взаємодії з громадськістю інших органів виконавчої влади відповідно до плану заходів власного пріоритетного проекту. Розроблення комунікаційних планів повинно супроводжуватися за підтримки експертів з комунікацій безбар’єрності.

Результат:

комунікаційні плани пріоритетних проектів органів виконавчої влади відповідають вимогам Комунікаційної стратегії;

забезпечено інформування населення та заінтересованих сторін про існуючі пріоритетні проекти та їх результати на різних рівнях управління - національному, регіональному, місцевому;

обізнаність громадян щодо безбар’єрності, її напрямів та заходів, які здійснюються у межах пріоритетних проектів.

4. Узгодження і комунікація супроводу реалізації пріоритетних проектів плану заходів з реалізації Національної стратегії підрозділами міністерств та інших органів виконавчої влади.

Результат:

створення системи обміну інформацією міністерствами та центральними органами виконавчої влади, експертами, амбасадорами та іншими партнерами, які підтримують реалізацію комунікації пріоритетних проектів;

синхронізація робочих процесів та ролей виконавців під час розроблення та реалізації пріоритетних проектів;

заходи для поглиблення знань у сфері безбар’єрності серед представників міністерств та центральних органів виконавчої влади, які формують та здійснюють заходи з безбар’єрності.

5. Моніторинг ефективності виконання комунікаційних планів супроводу пріоритетних проектів.

Результат:

відстеження результатів комунікаційних планів згідно з попередньо визначеними індикаторами під час розроблення таких комунікаційних планів;

річний аналітичний звіт про ефективність комунікацій безбар’єрності.