1. Затвердити Державну цільову економічну програму енергетичної модернізації підприємств водопостачання та водовідведення, що перебувають у державній або комунальній власності, на період до 2030 року (далі - Програма), що додається.

2. Установити, що:

відбір підприємств для участі у Програмі здійснюється на конкурсній основі. Порядок проведення конкурсу затверджується наказом Міністерства розвитку громад та територій;

управління Програмою здійснюється через відповідні групи управління, сформовані Міністерством розвитку громад та територій на центральному і регіональному рівні;

оцінка ефективності виконання Програми проводиться на постійній основі за методикою, затвердженою наказом Міністерства розвитку громад та територій.

3. Міністерству розвитку громад та територій забезпечити складення Бюджетної декларації та бюджетного запиту щодо фінансування Програми за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний бюджетний період, починаючи з другого бюджетного періоду після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

4. Обласним та Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) щороку до 1 лютого подавати Міністерству розвитку громад та територій інформацію про стан виконання Програми для її узагальнення та подання до 1 березня Кабінетові Міністрів України та Міністерству економіки.

Метою Програми є підвищення енергоефективності систем централізованого водопостачання та централізованого водовідведення шляхом стимулювання процесу модернізації матеріально-технічної бази, підвищення їх ресурсоефективності та забезпечення енергоощадності, реалізації інноваційних технічних рішень і створення економічно привабливих умов для реалізації інвестиційних проектів.

Сфера централізованого водопостачання та централізованого водовідведення є однією з найбільш енерговитратних галузей економіки. На сьогодні витрати на електроенергію становлять близько 40 відсотків собівартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. За даними щорічної Національної доповіді "Про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні", незважаючи на щорічне зменшення обсягу постачання питної води протягом останніх 25 років (у період з 1996 до 2021 року - на 36,8 відсотка), питоме енергоспоживання у зазначеній сфері зростало.

Починаючи з 1996 року в державах - членах Європейського Союзу питоме енергоспоживання у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення зменшене на 6-19 відсотків шляхом надання державної підтримки підприємствам - надавачам послуг для впровадження новітніх технологій та субсидування заходів з ресурсозбереження.

Водночас в Україні питомий рівень енергоспоживання у 2023 році для централізованого водопостачання становив 1,01 кВт·год/куб. метр піднятої води, для централізованого водовідведення - 0,67 кВт·год/куб. метр (у 1996 році відповідно 0,8 та 0,48 кВт·год/куб. метр). Тенденція до поглиблення такої диспропорції свідчить про неефективне використання енергоресурсів на всіх етапах виробництва та постачання питної води, а також під час відведення та очищення стічних вод.

Низька енергоефективність у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення є проблемою, що потребує розв’язання як така, що зумовлює зниження конкурентоспроможності продукції галузей національної економіки на внутрішньому та зовнішньому ринку.

Розв’язання проблеми можливе за трьома варіантами.

Перший варіант передбачає проведення енергетичної модернізації систем централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за рахунок коштів підприємств сфери централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - підприємства). Реалізація зазначеного варіанта потребує значного обсягу капітальних витрат на оптимізацію та переоснащення відповідної інфраструктури, що спричинить підвищення собівартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у 3-5 разів. Збільшення розмірів тарифів для забезпечення компенсації таких додаткових витрат підприємств призведе до збільшення обсягу витрат державного бюджету з метою надання субсидій населенню для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також до збільшення обсягу заборгованості споживачів з оплати зазначених послуг.

Другий варіант передбачає пряме бюджетне фінансування заходів з енергетичної модернізації систем централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з бюджетів усіх рівнів. Внаслідок обмеженості фінансових ресурсів у державному та місцевих бюджетах наявний значний ризик недофінансування запланованих заходів, що призведе до несистемного розв’язання проблем енергетичної ефективності у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Третій, оптимальний варіант передбачає комплексне застосування механізмів стимулювання розвитку сфери водопостачання та водовідведення в поєднанні з фінансуванням енергетичної модернізації підприємств, що перебувають у державній або комунальній власності, за рахунок коштів інвестиційних програм підприємств, грантів, коштів іноземних фінансових установ, міжнародних фінансових організацій і програм технічної підтримки, банківських кредитів, державного та місцевого бюджетів, коштів, отриманих як фінансування проектів на умовах державно-приватного партнерства.

Реалізація зазначеного варіанта передбачає впровадження комплексу правових, економічних та організаційних заходів, стимулювання підприємств до здійснення капітальних витрат на переоснащення систем централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, впровадження сучасних підходів до управління енергозбереженням, спрямованих на системні зміни, та використання альтернативних джерел енергії. Такий підхід базується на державних гарантіях цінової доступності та враховує рівень платоспроможності отримувачів послуг.

Реалізація зазначеного варіанта дасть змогу визначити джерела стабільного фінансування пріоритетних завдань щодо підвищення енергоефективності систем централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, оптимізувати бюджетні витрати, стимулювати розвиток суміжних галузей економіки, а також залучити довгострокові кредитні ресурси на прийнятних умовах. Наявність довгострокових бюджетних гарантій за позиками підприємств забезпечить передбачуваність результатів виконання виробничих програм з енергоефективності та модернізації систем водопостачання, знизивши до мінімуму політичні ризики.

Відомості про державного замовника і керівника Програми, прогнозні обсяги та джерела фінансування наведені у додатку 1.

Завдання і заходи з виконання Програми наведені в додатку 2.

Виконання Програми дасть змогу реалізувати цілісну державну політику, спрямовану на підвищення енергоефективності у сфері централізованого водопостачання і централізованого водовідведення, шляхом створення правових, організаційних та фінансових інструментів.

Очікувані результати виконання Програми наведено в додатку 3.

Прогнозний обсяг фінансування Програми становить 50000 млн. гривень, у тому числі за рахунок коштів державного бюджету - 10000 млн., з них для співфінансування заходів Програми - 5000 млн. та компенсації відсотків за кредитами підприємств - 5000 млн. гривень, за рахунок коштів місцевих бюджетів - 10000 млн. гривень, за рахунок інших джерел - 30000 млн. гривень.

Для залучення підприємствами кредитів для виконання власних інвестиційних програм, спрямованих на здійснення заходів, що передбачені Програмою, надаються державні гарантії в обсязі 10000 млн. гривень.

Фінансування з державного бюджету заходів Програми на підприємствах комунальної форми власності здійснюється за умови передбачення у відповідних місцевих бюджетах коштів для співфінансування зазначених заходів.

1. Концепція Програми схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 листопада 2023 р. № 1082 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 2, ст. 59).

2. Програма затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1133-р.

3. Державний замовник - Мінінфраструктури.

4. Керівник Програми - Віце-прем’єр-міністр з відновлення України - Міністр розвитку громад та територій.

5. Виконавці заходів Програми - Мінінфраструктури, обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації), органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання.

6. Строк виконання Програми - 2024-2030 роки.

7. Прогнозні обсяги та джерела фінансування: