1. Схвалити Стратегію комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції на період до 2025 року, що додається.

2. Затвердити операційний план заходів з реалізації Стратегії комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції на період до 2025 року (далі - операційний план), що додається.

3. Центральним органам виконавчої влади, іншим органам та установам, відповідальним за виконання операційного плану:

забезпечити своєчасне виконання операційного плану за рахунок і в межах коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік, а також інших не заборонених законодавством джерел фінансування;

подавати щокварталу до 15 числа наступного місяця Національному агентству з питань запобігання корупції інформацію про хід виконання операційного плану для її узагальнення та подання у двотижневий строк Кабінетові Міністрів України.

Одним із важливих аспектів сучасної державної правової політики є реформування системи запобігання і протидії корупції. Досягнення успіху в зазначеному процесі є передумовою для формування у суспільстві довіри до влади, зростання економічного потенціалу держави, покращення добробуту громадян України.

Тема корупції для громадян України є однією з найважливіших навіть після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації. За результатами соціологічного дослідження, проведеного у 2022 році соціологічною компанією Info Sapiens "Корупція в Україні 2022: розуміння, сприйняття, поширеність" (далі - дослідження "Корупція в Україні 2022"), у рейтингу проблем, які найбільше турбують громадян, корупція посідає третє місце (64,2 відсотка), на другому - висока вартість життя та низький рівень доходів (69,2 відсотка), на першому - збройна агресія Російської Федерації проти України (90,4 відсотка).

Згідно з національним опитуванням щодо громадського залучення, проведеного в рамках Програми сприяння громадській активності "Долучайся!" у 2022 році, на думку громадян, крім зміцнення обороноздатності країни та відновлення її інфраструктури, боротьба з корупцією повинна стати головним повоєнним пріоритетом для держави. Так, за результатами рейтингового опитування, 36 відсотків респондентів зазначають, що викорінення корупції є одним із головних повоєнних пріоритетів для Кабінету Міністрів України та вважають його більш важливим, ніж відновлення інфраструктури (30 відсотків), зміцнення обороноздатності держави (30 відсотків), люстрація і переслідування колаборантів (28 відсотків) чи подолання економічної кризи (19 відсотків).

Третина українців вважає, що після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації рівень корупції підвищився (32,9 відсотка респондентів), 29,7 відсотка - зазначають, що рівень корупції не змінився, 20,8 відсотка - переконані, що він став нижчим, а 16,6 відсотка - не змогли дати оцінку змінам у цій сфері (соціологічне опитування Центру Разумкова "Оцінка громадянами ситуації в країні та дій влади, довіра до соціальних інститутів (лютий 2022 р. - березень 2023 року)").

Крім того, спостерігається недостатній рівень поінформованості населення і представників бізнесу щодо того, які різновиди поведінки мають ознаки корупції: залежно від типу прожективної ситуації від 8,6 до 70,8 відсотка респондентів вважають корупцією випадки, які згідно із законодавством не є проявами корупції (дослідження "Корупція в Україні 2022").

Такі показники демонструють потребу у проведенні кампаній у сфері антикорупційних комунікацій, спрямованих на підвищення рівня поінформованості громадян з відповідних питань.

На думку громадян (дослідження "Корупція в Україні 2022"), рейтинг сфер за поширеністю корупції такий: судова система (50,9 відсотка), митниця (47,4 відсотка), прикордонний контроль (33 відсотки) і земельні відносини (35,6 відсотка). За даними опитування, серед усіх типів корупції найбільш серйозною проблемою респонденти вважають політичну корупцію на найвищому рівні (86,9 відсотка назвали корупцію в Кабінеті Міністрів України чи Верховній Раді України серйозною або дуже серйозною проблемою), на другому місці - корупція у бізнесі (79,6 відсотка), на третьому - повсякденна побутова корупція (68,7 відсотка).

За результатами дослідження "Стан корупції в Україні 2023: сприйняття, досвід, ставлення", проведеного в рамках Програми сприяння громадській активності "Долучайся!", у питанні боротьби з корупцією українці покладають відповідальність як на самих себе, так і на державні органи. Частка респондентів, які вважають, що за боротьбу з корупцією повинні відповідати громадяни, становить 13 відсотків, проте більшість покладає основну відповідальність за це на Президента України та Офіс Президента України (44 відсотки). Частина респондентів (13 відсотків) очікують на підтримку з боку Європейського Союзу (соціологічне опитування "Підсумки-2022: Під синьо-жовтим прапором свободи!", проведене Центром Разумкова).

Готовність повідомляти про випадки корупції серед населення зафіксована на рівні 11,2 відсотка у 2022 році та 9,8 відсотка у 2021 році; серед представників бізнесу - відповідно 26,2 та 22,7 відсотка.

Незважаючи на таку готовність, частка респондентів, яка заявила про факти корупції компетентним органам, серед населення становить 5,2 відсотка, а серед представників бізнесу - 12,8 відсотка (дослідження "Корупція в Україні 2022").

Також важливою складовою у боротьбі з корупцією є діяльність медіа. Згідно з дослідженням "Корупція через фільтри ЗМІ (1 березня 2022-30 квітня 2023)", проведеним консалтинговою компанією "Центр контент аналізу", тема корупції переважно згадується у форматі новин (70 відсотків), у яких повідомляється про перебіг резонансних справ та поширюються офіційні повідомлення правоохоронних та антикорупційних органів про викриття та запобігання корупції. Аналітичні статті (16 відсотків) стосуються корупційних ризиків під час відбудови України та взаємодії з міжнародними інституціями, досліджують проблеми корупції в різних сферах. За рівнем поширення інтерв’ю займають третє місце (8 відсотків), розслідування і репортажі - 5 відсотків та 1 відсоток відповідно.

Своєчасне прийняття законодавчих актів для вирішення зазначених проблемних питань є необхідною умовою ефективної реалізації державної антикорупційної політики.

У середньостроковій перспективі реалізація Стратегії комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції на період до 2025 року (далі - Комунікаційна стратегія), яка розроблена на основі положень Антикорупційної стратегії на 2021-2025 роки, затвердженої Законом України "Про засади державної антикорупційної політики на 2021-2025 роки" (далі - Антикорупційна стратегія), та Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2023 р. № 220 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 31, ст. 1685) (далі - Державна антикорупційна програма), сприятиме на суспільному рівні змінам у поведінці громадян та сприйнятті ними проявів корупції, а на державному - зміні суспільно-політичного дискурсу в бік запобігання та відмови від корупції, покращення інформування щодо переваг нульової толерантності до будь-яких корупційних проявів.

Антикорупційна реформа є однією з найскладніших та найбільш комплексних реформ, що проводить держава в умовах воєнного стану, оскільки стосується практично кожної сфери суспільних відносин.

Упродовж останніх років в Україні приділяється значна увага формуванню ефективних комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції, зокрема розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 р. № 576 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 71, ст. 2170) схвалено Стратегію комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції, основною метою якої було створення та розбудова системи комплексних, послідовних та скоординованих антикорупційних комунікацій.

У зазначеній Стратегії було визначено стратегічні цілі розвитку сфери антикорупційних комунікацій на період до 2020 року, зокрема формування довіри до державної антикорупційної політики, координованість дій державних органів та інших учасників антикорупційних комунікацій, формування нульової толерантності до корупції в суспільстві.

Проте досягти повною мірою очікуваних результатів від реалізації зазначеної Стратегії не вдалося, оскільки вона була розроблена в останній рік дії Антикорупційної стратегії на 2014-2017 роки та фактично діяла без законодавчого підґрунтя, а також через тривалий процес створення антикорупційних органів, що відбувався протягом 2014-2019 років.

У зв’язку з тим, що Стратегія комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції передбачала здійснення заходів з її реалізації лише до 2020 року, виникла необхідність у розробленні та затвердженні Кабінетом Міністрів України нового стратегічного документа, який відповідатиме вимогам часу, запиту суспільства на боротьбу з корупцією та сприятиме посиленню координації антикорупційних комунікацій.

Крім того, відсутність в України впродовж майже трьох років основного стратегічного документа у сфері запобігання та протидії корупції - Антикорупційної стратегії призвела до розбалансованої і малоефективної діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування у питаннях запобігання та протидії корупції, а також негативно вплинула на ефективність комунікацій у цій сфері.

Затвердження Антикорупційної стратегії та Державної антикорупційної програми дало можливість забезпечити скоординованість антикорупційних заходів, їх комплексність, збалансованість та належний розподіл ресурсів.

Заінтересовані сторони отримали змогу враховувати цілі та пріоритети політики під час планування своєї діяльності, а громадськість та інститути громадянського суспільства - здійснювати контроль за впровадженням антикорупційних реформ та виконанням політичних зобов’язань щодо запобігання корупції.

Прийняття зазначених нормативно-правових актів засвідчило, що разом з необхідністю здійснення військового спротиву, відбудови зруйновної інфраструктури та розвитку економіки під час воєнного стану одним із пріоритетів державної політики є досягнення суттєвого прогресу в запобіганні та протидії корупції, а також у забезпеченні злагодженості та системності антикорупційної діяльності всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Так, згідно з дослідженням, проведеним міжнародною організацією Transparency International у 2022 році, в рейтингу "Індекс сприйняття корупції" Україна отримала 33 бали із 100 можливих. Зазначений показник за останні 10 років збільшився на 8 балів (у 2013 році - 25 балів, у 2022 році - 33 бали). Проте у глобальному рейтингу за підсумками 2022 року Україна посіла 116-те місце із 180 країн і розділяє позицію з такими країнами, як Монголія, Алжир, Ангола та Замбія.

Також Європейська комісія у висновку від 17 червня 2022 р. щодо заявок на членство в Європейському Союзі, поданих Україною, Грузією та Республікою Молдова, зазначила, що Україна досягла значного прогресу на шляху до верховенства права, проте подальша боротьба з корупцією залишається однією з основних вимог суспільства.

Для ефективної реалізації Антикорупційної стратегії та Державної антикорупційної програми комунікативний процес потребує активної участі центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також потужної підтримки громадянського суспільства.

Антикорупційні комунікації мають комплексний та багаторівневий характер, здійснюються в умовах військового спротиву країни. З урахуванням цього простежуються такі тенденції:

високі очікування громадян щодо результатів боротьби з корупцією державних органів, зокрема антикорупційних, ефективності впровадження нових антикорупційних практик (таких як інститут викривачів);

нерозуміння повноважень антикорупційних органів у випадку виявлення корупційного правопорушення;

недостатня комунікація щодо заходів із запобігання корупції та їх вплив на задоволення ключових потреб громадян України - безпека, економічне зростання та добробут;

спрощене розуміння громадськістю того, що таке боротьба з корупцією. Антикорупційні заходи сприймаються як дотримання правил, що ґрунтуються на верховенстві права (тривалість розслідування, презумпція невинуватості тощо), і як бар’єр для отримання бажаного результату - зменшення рівня корупції в державі;

недостатня увага до заходів щодо запобігання корупції та формування стратегії доброчесної поведінки, сконцентрованість на покаранні за вже вчинені корупційні злочини;

підірвана довіра суспільства до процесу реформ через безсистемність та відсутність контролю за їх проведенням;

ігнорування принципу верховенства права, відсутність впевненості у дотриманні вимог законів та єдиних правил для всіх громадян, що перешкоджають розвитку антикорупційної культури;

спрощений підхід до комунікації з боку центральних органів виконавчої влади та інших державних органів і установ, коли основна увага зосереджується на позитивних новинах та хибній впевненості, що антикорупційні ініціативи можна впроваджувати декларативно;

бажання громадськості долучатися до антикорупційних ініціатив, водночас слабке розуміння того, як, крім публічних звинувачень, це можна зробити. Відсутність готовності громадян брати на себе відповідальність за викриття корупції (недостатнє розуміння суті роботи та ролі викривачів);

недостатній рівень комунікації з інститутами громадянського суспільства, що призводить до критики центральних органів виконавчої влади та інших державних органів і установ у випадку виявлення у їх діях зловживань або непрозорої діяльності.

В Україні повинна сформуватися та ефективно впроваджуватися скоординована політика протидії корупції, повинні запроваджуватися і заохочуватися ефективні практики, спрямовані на запобігання корупції. Такий підхід потребує злагодженої роботи всіх державних органів та суспільних організацій, діяльність яких повинна бути спрямована не лише на викорінення корупції як явища, а і на запобігання умовам, що можуть сприяти її виникненню.

Недостатній рівень поінформованості та розуміння особливостей антикорупційної реформи серед громадян України призводить до викривлення сприйняття корупції і низького рівня підтримки реформ у суспільстві, зокрема у сфері запобігання та протидії корупції.

За таких умов надзвичайно важливим є забезпечення ефективної та злагодженої комунікації органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також залучення до цього процесу громадян України.

Формування ефективної комунікації у сфері запобігання та протидії корупції на національному і регіональному рівні передбачає системну та скоординовану роботу на двох інформаційних напрямах.

Перший напрям - комунікаційна діяльність, спрямована на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо запобігання корупції і боротьби з корупцією та, як результат, підвищення рівня довіри до державних антикорупційних ініціатив.

Українці не завжди розрізняють, що є корупцією, а що - негативною усталеною традицією або порушенням етичних норм.

Побутова корупція в Україні сприймається як найкращий, а інколи єдиний шлях розв’язання власних проблем чи задоволення нагальних потреб. І навіть тоді, коли на противагу сталим корупційним практикам держава чи органи місцевого самоврядування пропонують не менш зручну, але при цьому цілком законну альтернативу, населення не завжди нею користується. Формування довіри до держави та її інституцій повинно здійснюватися, зокрема, через інформування про нові ініціативи, зміни, що відбуваються, та результати таких змін. Це стане основою для зменшення проявів побутової корупції, зміцнення довіри до державних антикорупційних ініціатив та створення запиту на стратегії доброчесної поведінки.

Кожен державний орган у своїй щоденній діяльності повинен покращити інформування громадськості щодо запобігання і боротьби з корупцією та цінність (перевагу) доброчесної поведінки для суспільства.

Крім того, державні органи повинні зосередити свої зусилля на розширенні сприйняття теми боротьби з корупцією через впровадження інструментів для запобігання корупції, підвищення рівня прозорості та підзвітності державних службовців, зменшення кількості проявів корупції під час надання адміністративних послуг, діяльності антикорупційних уповноважених в державних органах.

Основними напрямами інформування громадськості є:

протидія корупції у країні, зокрема шляхи запровадження ініціатив чи внесення змін до законодавства;

переваги доброчесної поведінки кожного громадянина;

невідворотність покарання за корупційні діяння та негативні наслідки вчинення корупційних і пов’язаних з корупцією правопорушень;

важливість забезпечення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Для поширення повідомлень про успіхи у боротьбі з корупцією органи державної влади та установи можуть залучати інститути громадянського суспільства. Залучення незаангажованих третіх сторін до комунікації сприятиме підвищенню рівня довіри громадськості до державних органів та установ.

Другий напрям - популяризація стратегії доброчесної поведінки в суспільстві, формування нульової толерантності до проявів корупції та усвідомлення невідворотності покарання за корупцію.

Для зміни ставлення до корупційних проявів у суспільстві необхідним є збільшення позитивного досвіду у взаємодії громадян з державою та невідворотність покарання для тих, хто порушує вимоги законодавства, зокрема державних службовців, молоді та загальної (широкої) аудиторії.

Комунікаційні заходи спрямовані на дотримання державними службовцями принципу доброчесності та формування стійкої довіри громадян до державних органів та органів місцевого самоврядування.

Робота з молоддю як однією з ключових категорій населення закладає фундамент середньострокових і довгострокових суспільних змін у ставленні до корупції, є інвестицією у виховання покоління, для якого власна доброчесна поведінка і така сама поведінка інших громадян є нормою.

Виховання і формування доброчесної поведінки та конкретних навичок, які допоможуть реалізовувати такий підхід на практиці, потребують сталого зв’язку з молоддю. Тому інтеграція теми доброчесності та стратегій доброчесної поведінки через навчальні програми до системи освіти дасть можливість забезпечити сталість та послідовність у досягненні цієї мети.

Цільовими аудиторіями є групи людей, на яких розраховано вплив Комунікаційної стратегії, а саме:

державні службовці та депутати (посадові особи державних органів, установ та організацій, депутати всіх рівнів);

суб’єкти, що формують суспільну думку (лідери думок, експерти, науковці, інститути громадянського суспільства, активісти);

заклади освіти та учасники навчального процесу, молодь (заклади загальної середньої освіти, заклади вищої освіти; вчителі, студенти, школярі);

міжнародні донорські та партнерські організації, які надають підтримку Україні;

медіа (національні, регіональні, місцеві, міжнародні);

українські та міжнародні компанії, що належать до малого і середнього бізнесу, великі компанії, асоціації;

громадяни України як споживачі державних та комунальних послуг;

громадяни України як виборці;

громадяни України як жителі певних регіонів (територіальних громад);

громадяни України як викривачі;

громадяни України в загальному сенсі (масова аудиторія з поділом за віковими категоріями, статтю, соціальним статусом).

Заінтересованими сторонами (стейкхолдерами) є фізичні та юридичні особи, які мають легітимний інтерес у досягненні стратегічних цілей Комунікаційної стратегії, тобто певною мірою залежать від неї або можуть впливати на процес її реалізації.

Заінтересованими сторонами для реалізації стратегічних цілей Комунікаційної стратегії є:

органи, що ухвалюють рішення, пов’язані з антикорупційною політикою (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України);

органи, що здійснюють контроль за дотриманням вимог антикорупційного законодавства, виявляють порушення та ініціюють притягнення до відповідальності (Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро, Офіс Генерального прокурора України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура Офісу Генерального прокурора України, Державне бюро розслідувань, Національна поліція, Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів);

органи правосуддя (Вищий антикорупційний суд, суди загальної юрисдикції);

органи управління у сфері освіти (МОН, відділи (управління) освіти місцевих держадміністрацій);

органи, які є виконавцями Державної антикорупційної програми.

Основною метою Комунікаційної стратегії є зміна суспільно-політичного дискурсу шляхом посилення уваги до питання запобігання та відмови від корупції, формування нульової толерантності до будь-яких корупційних проявів.

Для досягнення основної мети Комунікаційної стратегії передбачається виконання таких стратегічних цілей.

Стратегічна ціль 1. Підвищення рівня довіри у суспільстві до державних антикорупційних ініціатив та державних органів.

Показники досягнення стратегічної цілі:

збільшення кількості громадян України, які висловлюють довіру до інститутів антикорупційного блоку (в травні 2023 р. Національному агентству з питань запобігання корупції висловили довіру 26,5 відсотка населення, Національному антикорупційному бюро - 30 відсотків, Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі Офісу Генерального прокурора України - 27 відсотків (за даними дослідження Центру Разумкова "Оцінка громадянами ситуації в країні, довіра до соціальних інститутів, політиків, посадовців та громадських діячів (травень 2023)");

збільшення кількості громадян України, які позитивно оцінюють дії влади у боротьбі з корупцією (за результатами дослідження "Корупція в Україні 2022", у 2022 році ефективність діяльності Офісу Президента України із запобігання та протидії корупції оцінювалася на рівні 2,9 бала із 5 можливих, СБУ - 2,58, Національного агентства з питань запобігання корупції - 2,35, Національного антикорупційного бюро - 2,39 бала. Представники бізнесу оцінюють ефективність Офісу Президента України на рівні 2,98 бала, СБУ - 2,82, Національного антикорупційного бюро - 2,82, Національного агентства з питань запобігання корупції - 2,66 бала);

збільшення кількості матеріалів у відсотковому співвідношенні, що містять інформацію про оптимізацію функцій державних органів, доброчесну поведінку, цифрову трансформацію та відкриті дані (зокрема, фінансові звіти політичних партій, декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб відповідно до Закону України "Про запобігання корупції").

Стратегічна ціль 2. Зниження рівня толерантності до корупції та будь-яких її проявів. Доброчесна поведінка є суспільною нормою.

Показники досягнення стратегічної цілі:

формування розуміння громадянами України зв’язку між антикорупційними заходами та впливом на рівень національної безпеки, економічного зростання та добробуту;

зниження загального рівня толерантного відношення до корупції (за результатами дослідження "Корупція в Україні 2022", виправдовують давання хабаря, неофіційних послуг або подарунка, якщо це необхідно для вирішення важливої справи, 16,4 відсотка населення і 23,6 відсотка представників бізнесу);

збільшення частки громадян України, які негативно ставляться до корупційних проявів (згідно з дослідженням "Корупція в Україні 2022", частка тих, хто негативно ставиться до корупції, серед населення становила 57,4 відсотка, серед представників бізнесу - 60,3 відсотка);

зменшення частки тих, хто мав власний корупційний досвід (згідно з дослідженням "Корупція в Україні 2022", частка тих, хто мав власний корупційний досвід, серед населення становила 17,7 відсотка, серед представників бізнесу - 15,4 відсотка);

збільшення кількості громадян України, готових повідомляти про факти корупційних проявів, а також громадян, які заявили про факти корупції, що мали місце стосовно них, компетентним органам (згідно з дослідженням "Корупція в Україні 2022", серед населення готові були повідомляти про факти корупції 11,2 відсотка, серед представників бізнесу - 26,2 відсотка; частка респондентів, які заявили про факти корупції, що мали місце стосовно них, компетентним органам, серед населення становила 5,2 відсотка, серед представників бізнесу - 12,8 відсотка).

Стратегічна ціль 3. Створення комунікаційної інфраструктури Державної антикорупційної програми, забезпечення ефективної комунікації її виконавців між собою та із суспільством.

Показники досягнення стратегічної цілі:

створено Антикорупційний медіацентр на базі Національного агентства з питань запобігання корупції як платформу для координації комунікацій між виконавцями Державної антикорупційної програми;

підготовлено щоквартальний і щорічний звіти за результатами аналізу медіа та соціальних мереж щодо запобігання та протидії корупції;

узагальнено статистичну інформацію, яку надають Національному агентству з питань запобігання корупції спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції та інші державні органи відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".

Для досягнення Стратегічної цілі 1 необхідним є виконання таких завдань:

проведення оцінки ставлення суспільства до корупції та рівня довіри суспільства до державних антикорупційних ініціатив і державних органів;

проведення регулярних медіа-заходів з антикорупційної тематики у державних органах, зокрема тих, що формують державну політику в найбільш уражених корупцією сферах, за участю осіб, уповноважених на здійснення комунікації з антикорупційних питань;

сприяння залученню громадськості до визначення механізму вироблення рішень у сфері запобігання та протидії корупції;

розміщення публікацій/інформації про запобігання, виявлення та протидію корупції на офіційних веб-сайтах центральних органів виконавчої влади, інших заінтересованих державних органів;

проведення регулярних медіа-заходів з антикорупційної тематики та популяризації доброчесної поведінки;

проведення регулярних координаційних заходів з антикорупційної тематики;

сприяння формуванню та реалізації державної антикорупційної політики.

Очікуваний результат - підвищення рівня обізнаності громадян про результати здійснення антикорупційних заходів та ініціатив державних органів у сфері запобігання та протидії корупції, підвищення рівня довіри до зазначених ініціатив та органів.

Для досягнення Стратегічної цілі 2 необхідним є підвищення рівня обізнаності громадян про вплив корупції на щоденне життя та ефект від антикорупційних заходів.

Очікуваний результат - збільшення кількості громадян, які обирають стратегії доброчесної поведінки, законні та зручні способи отримання послуг і взаємодії з державою.

Для досягнення Стратегічної цілі 3 необхідним є виконання таких завдань:

утворення Антикорупційного медіацентру як платформи для об’єднання комунікаційних практик виконавців Державної антикорупційної програми, координації кризових комунікацій і комунікацій з питань зручних та ефективних механізмів як альтернативи сформованим корупційним практикам;

забезпечення проведення щоквартального та річного аналізу інформаційних матеріалів медіа і соціальних мереж щодо запобігання та протидії корупції;

забезпечення виконавців Державної антикорупційної програми узагальненою статистичною інформацією про результати її виконання.

Очікуваний результат - налагодження ефективної комунікації для виконання Державної антикорупційної програми між її виконавцями та інформування громадян про антикорупційні заходи.

Очікуваним результатом реалізації Комунікаційної стратегії є підвищення рівня довіри громадян України та представників бізнесу до спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції та інших державних органів, підвищення рівня обізнаності суспільства щодо корупції, зниження рівня толерантності до будь-яких її проявів та популяризація повідомлень про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, налагодження ефективної комунікації між виконавцями Державної антикорупційної програми.

Очікується, зокрема, що за результатами реалізації Комунікаційної стратегії до 2025 року кількість громадян, які називають корупцію дуже серйозною проблемою для України, не перевищуватиме 60 відсотків; індекс сприйняття поширеності корупції повинен зменшитися з 4,39 у 2021 році до 3,9 у 2025 році (у 2023 і 2024 роках - відповідно 4,2 і 4,05).

Для досягнення цілей Державної антикорупційної програми та Комунікаційної стратегії, а також для посилення формування довіри між ключовими групами стейкхолдерів необхідно дотримуватися таких принципів:

стратегічність - комунікаційна діяльність та окремі інформаційні чи освітні кампанії, проекти та ініціативи повинні відповідати Комунікаційній стратегії і бути спрямованими на реалізацію визначеної цілі та завдань, зокрема сприяти значному поступу на шляху до формування негативного ставлення суспільства до корупції та посилення довіри до державних антикорупційних ініціатив. Комунікаційна діяльність повинна бути спрямована на всі цільові аудиторії, охоплювати усі регіони та територіальні громади;

збалансованість - необхідність дотримуватися проактивного, об’єктивного і збалансованого висвітлення досягнень у запобіганні корупції та боротьбі з корупцією, а також викликів, складнощів і невдач. Збалансованість у комунікаціях сприятиме подальшому формуванню культури належної відкритості та прозорості діяльності органів державної влади, конструктивної співпраці з громадськістю;

інклюзивність - доступність, залучення та інтеграція до реалізації Комунікаційної стратегії ключових цільових аудиторій, зокрема, під час обігу інформації між спеціалізованими антикорупційними та державними органами і громадськістю на національному і регіональному рівні. Інформація про діяльність окремих державних органів повинна бути доступною для громадськості з точки зору розміщення на відповідних ресурсах;

діалог і повага - реалізація Комунікаційної стратегії передбачає не лише інформування, а і заохочення цільових аудиторій до діалогу, зворотного зв’язку і, як результат, суспільні зміни в поведінці у ставленні до корупції та підвищення рівня довіри суспільства до державних антикорупційних ініціатив;

вимірюваність - ефективність реалізації Комунікаційної стратегії визначається за допомогою кількісних та якісних характеристик, а саме: кількість та якість опублікованих матеріалів; сприйняття цільовими аудиторіями поширених повідомлень; ступінь охоплення аудиторій; кількість запланованих та реалізованих проектів (кампаній) і їх вплив на суспільство;

політика "єдиного голосу" - узгодженість та координованість комунікацій державних органів, залучених до реалізації Комунікаційної стратегії;

інтегрований підхід до комунікацій - використання медіа, соціальних мереж, комунікаційних платформ та інших сучасних комунікаційних інструментів.

Для реалізації цілей Комунікаційної стратегії планується задіяти власні канали комунікації виконавців Комунікаційної стратегії та зовнішні канали комунікації.

До власних каналів комунікації виконавців Державної антикорупційної програми та можливих інструментів комунікації належать:

офіційні веб-сайти, на яких розміщуються прес-релізи, новини, інфографіка, роз’яснення, банери, фото- та відеоматеріали тощо;

офіційні сторінки в соціальних мережах Facebook, платформа X, Telegram, YouTube, WhatsАpp, Instagram, зокрема для розміщення дописів, інфографіки, опитувань, вікторин, фото- та відеоматеріалів;

електронні розсилки, дайджести, друковані матеріали;

сторінки, колонки, блоги та відеоблоги спікерів органів - виконавців Комунікаційної стратегії на різних платформах;

публічні заходи, організовані виконавцями Комунікаційної стратегії (прес-конференції, освітні заходи, брифінги, виступи, презентації, демонстрація відеороликів тощо).

Власними каналами комунікації Національного агентства з питань запобігання корупції є:

офіційний веб-сайт та сторінки у соціальних мережах: https://nazk.gov.ua;

інформаційна система моніторингу Державної антикорупційної програми: https://dap.nazk.gov.ua;

база знань: https://wiki.nazk.gov.ua;

Антикорупційний портал уповноважених осіб: https://antycorportal.nazk.gov.ua/;

Єдиний портал повідомлень викривачів: https://whistleblowers.nazk.gov.ua;

навчальна платформа: study.nazk.gov.ua;

заходи, організовані Національним агентством з питань запобігання корупції у власному медіацентрі та на інших інформаційних майданчиках.

До зовнішніх каналів комунікації та можливих інструментів комунікації належать: