1. Схвалити Стратегію повернення активів на 2023-2025 роки, що додається.

2. Затвердити операційний план заходів з реалізації Стратегії повернення активів на 2023-2025 роки, що додається.

3. Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади у тримісячний строк розробити і подати Кабінетові Міністрів України проект плану заходів з реалізації Стратегії, схваленої цим розпорядженням.

Питання протидії корупції, організованій злочинності, розкраданню та привласненню державних коштів і майна необхідно вирішувати у рамках реалізації кримінально-правової, економічної та соціальної державної політики. Саме виважена та скоординована робота державних органів забезпечує створення передумов для функціонування ефективної національної системи протидії, виявлення та припинення злочинної діяльності.

Запровадження комплексної моделі розшуку активів, зокрема коштів, одержаних злочинним шляхом (далі - активи), проведення відповідного досудового слідства, арешту активів з урахуванням установлених законодавством вимог дасть змогу забезпечити повернення активів їх попереднім законним власникам.

Повернення активів є складним процесом, який потребує значного ресурсного забезпечення та повинен бути реалізований за умови належної політичної підтримки, чіткої, тісної взаємодії, співпраці та координації всіх заінтересованих сторін.

Повернення активів здійснюється у кілька етапів, діяльність на кожному з яких залежить від ефективності попереднього етапу.

За загальною світовою практикою процес повернення активів здійснюється за такими основними етапами:

досудове слідство (з’ясовується інформація про доходи від кримінальних правопорушень, їх місцезнаходження та докази щодо власності на них);

судове провадження (засудження або виправдання обвинуваченого/підсудного, ухвалення рішення про конфіскацію, набрання ним законної сили);

виконання рішення про конфіскацію (майно фактично підлягає конфіскації на користь держави відповідно до закону чи міжнародного договору).

Повернення активів потребує офіційного декларування політичних намірів щодо необхідності впровадження національної системи повернення активів та визначення стратегічних цілей у цьому напрямі.

Наявні в Україні правові механізми повернення активів не відповідають поточним тенденціям розвитку транскордонної злочинності, не дають змоги своєчасно реагувати та вживати необхідних заходів з протидії сучасним формам та методам легалізації активів.

Також потребує додаткового вивчення питання щодо конфіскації активів без винесення вироку в рамках кримінального провадження та забезпечення ефективного стягнення активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність держави.

Здійснення лише заходів забезпечення кримінального провадження повернення активів не є ефективною практикою. Це пояснюється тим, що схеми, які зазвичай використовуються під час виведення активів, пов’язані із складними численними фінансовими операціями, які проводяться через фінансові установи різних іноземних держав з використанням десятків фіктивних компаній, зареєстрованих в іноземних юрисдикціях. Так, виявлення, розслідування і доведення зв’язку фінансових операцій з активами і встановлення кінцевого перебування активів потребує не тільки вчинення великої кількості слідчих дій та експертиз, а і подання десятків запитів про міжнародно-правову допомогу у кримінальному провадженні, виконання яких триває роками. Однак навіть встановлення місця перебування активів не означає їх повернення державі, а лише свідчить про можливість накладення на них арешту на певний строк. Передумовою для повернення активів є ухвалення обвинувального вироку в кримінальному провадженні, що майже неможливо отримати у зв’язку із значною тривалістю збору доказів, насамперед з-за кордону, а також тривалим судовим розглядом та оскарженням судового рішення.

Ця Стратегія слугуватиме основою для:

довгострокового планування розвитку та вдосконалення системи повернення активів в Україну;

виплати компенсації, відшкодування збитків або шкоди, завданих Україні внаслідок вчинення кримінальних правопорушень;

відшкодування шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Ця Стратегія містить основні принципи, на яких повинна базуватися державна політика щодо повернення активів, та надалі стане основою для розроблення плану заходів з її реалізації і впровадження нових інструментів з розвитку та вдосконалення системи виявлення і повернення активів їх попереднім законним власникам.

Основними принципами державної політики щодо повернення активів є:

верховенство права;

законність і справедливість;

повага до людської гідності;

повне і всебічне дотримання прав і свобод людини, громадянина;

рівність і недискримінація у сфері виконання кримінальних покарань та пробації;

нульова толерантність до корупції;

забезпечення своєчасного реагування на виклики, що виникають у сфері повернення активів.

Злочинна діяльність загрожує безпеці суспільства, цілісності фінансової системи та стабільності економіки України. Ця Стратегія сприятиме запровадженню законодавчих та інституційних основ для посилення державного інструменту реагування на загрози незаконної діяльності та протидії злочинності.

Ця Стратегія є комплексним документом, реалізація якого потребує взаємодії відповідних центральних органів виконавчої влади, правоохоронних органів, органів прокуратури, органів судової влади, експертів з розшуку активів та громадянського суспільства.

Повернення активів є важливою складовою національної системи ефективної протидії корупції, відмиванню грошей та організованій злочинності і дає змогу позбавити злочинців незаконно одержаних доходів.

На сьогодні національним законодавством недостатньо врегульовано питання повернення активів. Основним законодавчим актом, що регламентує повернення активів, є Кримінальний процесуальний кодекс України.

Україна є стороною більшості основних міжнародних договорів у цій сфері, зокрема укладених під егідою ООН та Ради Європи.Статтею 3 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 р. № 1678-VII (далі - Угода про асоціацію), передбачено, що верховенство права, належне врядування, боротьба з корупцією, боротьба з різними формами транснаціональної організованої злочинності й тероризмом, сприяння сталому розвитку і ефективній багатосторонності є головними принципами для посилення відносин між Україною та Європейським Союзом.

Виконання зобов’язань України за статтею 22 Угоди про асоціацію стосовно співробітництва з Європейським Союзом у боротьбі з кримінальною та незаконною організованою чи іншою діяльністю, яке спрямоване на подолання проблем корупції як у приватному, так і державному секторі, є одним з індикаторів прогресу України у забезпеченні ефективної роботи національної системи протидії та запобігання корупції.

З метою наближення законодавства України до інструментів Європейського Союзу у сфері правового співробітництва у кримінальних справах необхідно, зокрема, врегулювати та/або удосконалити законодавство з питань збирання доказів, екстрадиції, виявлення, розшуку, будь-якого обтяження активів, зокрема арешту, а також управління ними, конфіскації або спеціальної конфіскації, іншого примусового припинення прав на активи та стягнення їх у дохід України, набуття, визнання права власності, права вимоги України на активи чи іншого права на них з підстав, передбачених законодавством, повернення таких активів в Україну, відшкодування збитків або шкоди, завданих Україні внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, застосування запобіжних заходів.

У рамках Європейського Союзу діють такі нормативно-правові акти:

Рамкове рішення Ради 2001/500/ЮВС від 26 червня 2001 р. про відмивання грошей, виявлення, розшук, заморожування, арешт і конфіскацію засобів і доходів, одержаних злочинним шляхом;

Рамкове рішення 2005/212/ЮВС від 24 лютого 2005 р. про конфіскацію доходів, засобів і власності, одержаних злочинним шляхом;

Рішення Ради 2007/845/ЮВС від 6 грудня 2007 р. про співпрацю між Офісами з повернення активів держав-членів у сфері розшуку та виявлення доходів, одержаних злочинним шляхом, або іншої власності, пов’язаної зі злочинною діяльністю;

Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/42/ЄС від 3 квітня 2014 р. про заморожування та конфіскацію засобів і доходів, одержаних злочинним шляхом, в Європейському Союзі;

Регламент (ЄС) 2018/1805 Європейського Парламенту та Ради від 14 листопада 2018 р. про взаємне визнання постанов про заморожування та постанов про конфіскацію;

Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/1153 від 20 червня 2019 р. про встановлення правил, що сприяють використанню фінансової та іншої інформації для запобігання окремим кримінальним злочинам, виявлення, розслідування або кримінального переслідування та про скасування Рішення Ради 2000/642/ЮВС.

Україна є учасницею таких універсальних та регіональних міжнародних договорів, що регулюють питання арешту, конфіскації активів та їх повернення:

Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин (ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 25 квітня 1991 р. № 1000-XII);

Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (ратифікованої Законом України від 17 грудня 1997 р. № 738/97-ВР);

Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності (ратифікованої Законом України від 4 лютого 2004 р. № 1433-IV);

Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції (ратифікованої Законом України від 18 жовтня 2006 р. № 251-V);

Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ратифікованої Законом України від 18 жовтня 2006 р. № 252-V);

Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму (ратифікованої Законом України від 17 листопада 2010 р. № 2698-VI);

Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією (ратифікованої Законом України від 16 березня 2005 р. № 2476-IV).

Рекомендації 4 та 38 FATF потребують впровадження на національному рівні заходів щодо замороження та конфіскації активів та засобів, що використовувалися для вчинення злочинів.

На Всесвітньому форумі з повернення активів (4-6 грудня 2017 р., м. Вашингтон, США) всіма учасниками, зокрема Україною, було задекларовано прагнення до вдосконалення міжнародних процедур повернення активів та впровадження Конвенції ООН проти корупції як глобальної юридичної основи у сфері повернення активів. У спільній заяві учасників форуму наголошується на важливості посилення дій щодо повернення викрадених активів згідно з Ціллю 16 Цілей ООН у сфері сталого розвитку. Держави закликають до виконання зобов’язань у сфері повернення активів, зокрема Принципів високого рівня держав "Великої двадцятки" щодо повернення активів, а також зобов’язань, узятих на себе за результатами Антикорупційного саміту 2016 року в Лондоні. Так, 21 держава зобов’язалась удосконалити законодавство для створення можливості повернення викрадених активів, а 11 держав - розробити практичні настанови щодо прозорого та відповідального повернення викрадених активів. У підготовленому партнерською ініціативою Групи Світового банку та Управління ООН з наркотиків і злочинності (StAR) за підтримки Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) дослідженні "Нечисленні та рідкісні: незаперечні факти щодо повернення викрадених активів" ("Few and Far: The Hard Facts on Stolen Asset Recovery") наголошується на необхідності прийняти і впровадити комплексну стратегічну політику щодо боротьби з корупцією та надати пріоритетності питанню повернення активів.

У рамках 8-ї сесії Конференції держав-учасниць Конвенції ООН проти корупції (16-20 грудня 2019 р., м. Абу-Дабі, Об’єднані Арабські Емірати) прийнято резолюцію "Посилення міжнародного співробітництва в сфері повернення активів та управління замороженими, арештованими і конфіскованими активами". У зазначеній резолюції держави-учасниці закликаються до розроблення стратегічних документів з питань боротьби з корупцією та повернення доходів, одержаних злочинним шляхом.

У пункті 3 розділу IX Четвертого звіту Європейської Комісії щодо механізму припинення безвізового режиму міститься, зокрема, рекомендація стосовно затвердження Національної стратегії повернення активів.

Європейська Комісія 17 червня 2022 р. ухвалила Висновок щодо надання Україні статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу, у якому в частині "Критерії для отримання членства", підрозділі 1.3 "Верховенство права", зокрема, наголошено на необхідності удосконалення законодавства в частині управління активами та прийняття Стратегії повернення активів.

Мета Стратегії полягає у:

підвищенні законодавчого, інституційного та операційного рівня ефективності:

- виявлення активів;

- розшуку активів;

- арешту та конфіскації активів;

запровадженні дієвих механізмів щодо:

- повернення активів в Україну;

- виплати компенсації, відшкодування збитків або шкоди, завданих Україні внаслідок вчинення кримінальних правопорушень;

- відшкодування збитків або шкоди, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Реалізація цієї Стратегії з урахуванням визначених завдань здійснюється протягом 2023-2025 років.

Пріоритетними завданнями для досягнення стратегічної цілі 1 є:

удосконалення національного законодавства щодо:

- здійснення заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування з метою забезпечення конфіскації майна, вартість якого відповідає доходам від кримінальних правопорушень (конфіскація вартості);

- забезпечення поширення правового режиму конфіскації необґрунтованих активів не тільки стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (що стосується активів корупційного походження), але і щодо випадків іншого незаконного походження активів, зокрема одержаних від вчинення інших правопорушень, та запровадження ефективного механізму конфіскації у цивільному процесі;

- узгодження згідно із законодавством порядку застосування спеціальної конфіскації (як заходу) і конфіскації майна (як санкції);

- розширення засобів виявлення та розшуку активів, одержаних від корупційних та інших злочинів, у кримінальних провадженнях та справах про визнання активів необґрунтованими та стягнення їх в дохід держави;

визначення шляхів та інструментів щодо:

- врегулювання питання повернення запитуючій стороні арештованих активів включно із законно придбаними активами або іншим майном у випадках, коли застосовується конфіскація коштів, що відповідає вартості такого майна;

- запровадження як заходу забезпечення кримінального провадження припинення операцій (заморожування) у розумінні чинних міжнародних договорів з метою тимчасової заборони передачі, перетворення, відчуження або тимчасового вступу у володіння таким майном, або тимчасового здійснення контролю над ним, необхідності надання повноважень з ініціювання такого заходу та визначення переліку державних органів, що матимуть такі повноваження.

Пріоритетними завданнями для досягнення стратегічної цілі 2 є: