1. Схвалити Концепцію Державної цільової екологічної програми моніторингу довкілля, що додається.

Визначити Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів замовником Програми.

2. Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів разом з іншими заінтересованими органами розробити та подати в шестимісячний строк після припинення чи скасування воєнного стану Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової екологічної програми моніторингу довкілля.

Екологічна ситуація в Україні є вкрай складною, навантаження на навколишнє природне середовище зростає. Забруднення та виснаження природних ресурсів, зокрема внаслідок збройної агресії Російської Федерації, продовжує загрожувати здоров’ю населення, екологічній безпеці та економічній стабільності держави.

Недостатньо уваги приділяється охороні земельних ресурсів, їх нераціональне використання та деградація призводить до знищення ландшафтів, обміління та зникнення малих річок. Скорочуються площі зелених насаджень у населених пунктах, не здійснюються заходи із забезпечення науково обґрунтованого відтворення та ощадливого використання тваринного та рослинного світу, нераціонально використовуються водні ресурси, триває їх забруднення та виснаження.

Неналежна організація та проведення геологічних довгострокових і систематичних спостережень за сучасними природними та антропогенними екзогенними та ендогенними геодинамічними процесами з метою виявлення змін і небезпечних тенденцій, що відбуваються в земній корі, можуть створювати потенційну чи реальну загрозу щодо виникнення кризових або надзвичайних ситуацій на певних територіях, призводити до забруднення надр, завдавати значних збитків економіці держави та загрожувати здоров’ю населення. У більшості міст за окремими показниками спостерігається високий рівень забруднення атмосферного повітря.

Така незадовільна екологічна ситуація зумовлена рядом факторів, зокрема неефективним функціонуванням державної системи моніторингу навколишнього природного середовища (далі - система моніторингу довкілля), створеної відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

З огляду на зазначене проблемами функціонування системи моніторингу довкілля, на розв’язання яких спрямована Державна цільова екологічна програма моніторингу довкілля (далі - Програма), є:

невідповідність нормативно-технічного та нормативно-правового і організаційного забезпечення системи моніторингу довкілля сучасним вимогам;

відсутність цілісності єдиних мереж спостережень, а для деяких підсистем системи моніторингу довкілля їх повна відсутність;

застаріле методичне забезпечення спостережень, відбору та аналізу проб;

відсутність єдиних вимог до обробки даних і формування сумісних між собою інформаційних технологій із зберігання, обробки та обміну даними та інформацією;

відсутність аналізу екологічного стану навколишнього природного середовища та прогнозування його змін;

необхідність забезпечення відкритості інформації про стан навколишнього природного середовища.

Міжнародний досвід організації систем моніторингу довкілля, зокрема автоматизованих, свідчить про велику зацікавленість органів виконавчої влади різних країн у розвитку національних систем моніторингу довкілля, а також про високу економічну та соціальну ефективність таких систем.

У періодичному міжнародному виданні International Environmental Technology зазначено, що забезпечення проведення моніторингу, зокрема моніторингу водних ресурсів та атмосферного повітря в країнах ЄС і США, динамічно розвивається із використанням найсучасніших розробок (портативні прилади, обладнання, витратні матеріали, аналітичні процедури спеціалізованих лабораторій, складні автоматизовані системи моніторингу довкілля, використання комп’ютерних систем, які працюють в режимі реального часу, що забезпечує високу ефективність і можливість прогнозування небезпечних ситуацій тощо), які дають змогу проводити комплексні вимірювання в неперервному автоматичному режимі.

Концепція моніторингу ґрунтів Словаччини передбачає спостереження в рамках широкої програми (близько 50 показників) за ґрунтами, водою і рослинами. Моніторинговий цикл такої програми складає три - п’ять років, вона узгоджена із спеціальною мережею контролю забруднення навколишнього природного середовища. Дані експортуються за допомогою ARC/INFO в єдину географічну мережу. В останні роки Словаччина робить активні кроки для гармонізації своєї системи з системами сусідніх країн і в цілому із європейськими підходами.

Протягом 2008-2012 років фінансово-організаційне забезпечення функціонування системи моніторингу довкілля здійснювалося в рамках Державної цільової екологічної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. № 1376 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 93, ст. 3403), однак наступний дев’ятирічний період (2013-2022 роки) характеризувався відсутністю нормативно-правового врегулювання питань щодо функціонування та подальшого розвитку системи моніторингу довкілля. Це призвело до неналежного проведення моніторингу навколишнього природного середовища.

До основних проблем слід віднести недосконале законодавче врегулювання питання щодо функціонування системи державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Ще однією проблемою для системи моніторингу довкілля є суспільне нерозуміння реального природоохоронного та економічного ефекту (користі) її функціонування. Адже система моніторингу довкілля спрямована на примноження як природо-ресурсного потенціалу України, так і забезпечення екологічної безпеки, санітарно-епідеміологічного благополуччя населення.

Окрему увагу необхідно приділити наслідкам надзвичайних ситуацій природного характеру, що все частіше трапляються на території України, лише у 2020 році завдані збитки від зазначених явищ сягнули, за різними оцінками, 18 млрд. гривень.

Окрім того, від початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації фіксуються злочини проти довкілля. Так, за шість місяців війни їх зафіксовано більше 2 тис. і нараховано збитків на 395 млрд. гривень.

Належна економічна оцінка всіх негативних факторів і ризиків, що ґрунтується на даних про навколишнє природне середовище, безсумнівно, продемонструє потужний природоохоронний і соціально-економічний ефект від ефективної діяльності системи моніторингу довкілля.

Вирішення зазначених проблем можливе завдяки системним програмним методам, зокрема шляхом затвердження та реалізації Державної цільової екологічної програми моніторингу довкілля, визначення основних заходів щодо спрямування даних системи моніторингу довкілля на задоволення інформаційних потреб державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища, оновлення методологічної бази підсистем державного моніторингу довкілля, удосконалення загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення прийняття управлінських рішень та доступу до екологічної інформації та її мережі.

Метою Програми є розбудова цілісної системи моніторингу довкілля, підвищення ефективності її функціонування для підтримання екологічної рівноваги на території України, забезпечення конституційного права людини на безпечне довкілля.

Можливі два варіанти розв’язання проблеми.

Перший передбачає підтримку наявної системи моніторингу довкілля без втручання в її функціональну структуру. Системне інформаційне наповнення шляхом розроблення нормативно-правових актів з метою приведення їх у відповідність із законодавством.