1. Схвалити Концепцію Державної цільової соціальної програми розвитку професійної (професійно-технічної) освіти на 2022-2027 роки, що додається.

Визначити державним замовником Програми Міністерство освіти і науки.

2. Міністерству освіти і науки разом з іншими заінтересованими органами державної влади розробити та подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової соціальної програми розвитку професійної (професійно-технічної) освіти на 2022-2027 роки.

Державна цільова соціальна програма розвитку професійної (професійно-технічної) освіти на 2022-2027 роки (далі - Програма) спрямована на модернізацію системи професійної (професійно-технічної) освіти відповідно до сучасних і перспективних потреб ринку праці, міжнародних стандартів і практик для забезпечення реалізації права громадян на якісну та доступну професійну (професійно-технічну) освіту, створення умов для формування і розвитку актуальних професійних компетентностей особи, що необхідні для її успішної професійної діяльності та самореалізації.

Україна має позитивний досвід вирішення актуальних питань щодо розвитку професійної (професійно-технічної) освіти. З 2016 року за рахунок коштів державного бюджету (350 млн. гривень) на базі діючих закладів професійної (професійно-технічної) освіти утворено 184 навчально-практичні центри галузевого спрямування.

Водночас залишається низка актуальних проблем, які потребують розв’язання:

застаріла матеріально-технічна база закладів професійної (професійно-технічної) освіти;

неефективне багаторівневе управління професійною (професійно-технічною) освітою;

невідповідність освітніх програм, рівня якості підготовки здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти вимогам роботодавців та потребам особистості;

відсутність запроваджених на постійній основі аналізу та моніторингу потреб ринку праці, зокрема на місцевому рівні;

низька активність бізнесу та закладів професійної (професійно-технічної) освіти в процесі реалізації програм і проектів державно-приватного партнерства;

низький рівень престижності професійної (професійно-технічної) освіти в Україні;

низький рівень забезпечення доступності до здобуття професійної (професійно-технічної) освіти для осіб з особливими освітніми потребами, зокрема з інвалідністю;

низький рівень оплати праці та плинність кадрів закладів професійної (професійно-технічної) освіти;

неадаптованість освітніх програм і строків навчання до потреб здобувачів освіти з урахуванням реалізації права на освіту впродовж життя;

недостатня кількість суб’єктів для підтвердження результатів навчання, отриманих шляхом неформальної та інформальної освіти з більшості професій.

Усупереч зростанню потреб ринку праці у кваліфікованих кадрах відповідно до Середньострокового прогнозу потреби у фахівцях та робітничих кадрах на ринку праці на 2020-2024 роки спостерігається суттєве зменшення обсягів регіонального замовлення в закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Обсяг підготовки кваліфікованих робітників за кошти місцевих бюджетів протягом 2016-2019 років знизився на 16 відсотків.

Одним із шляхів забезпечення ефективної реалізації децентралізації системи управління професійною (професійно-технічною) освітою було визначено утворення регіональних рад професійної (професійно-технічної) освіти, однак їх ефективність стосовно впливу на прийняття управлінських рішень на місцевому (регіональному) рівні залишається вкрай низькою.

Повільно вирішується питання про передачу майна закладів професійної (професійно-технічної) освіти із державної в комунальну власність. Так, з 2016 року Урядом прийнято рішення про передачу цілісних майнових комплексів 124 державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти у спільну власність територіальних громад (20 відсотків загальної кількості, що підлягають передачі). Пасивність органів державної влади на місцевому рівні щодо прийняття цілісних майнових комплексів закладів професійної (професійно-технічної) освіти пов’язана, насамперед, із необхідністю забезпечення повного фінансування розвитку інфраструктури закладів професійної (професійно-технічної) освіти з місцевих бюджетів в умовах їх обмежених фінансових ресурсів.

За даними дослідження Світового банку "Навички для сучасної України", майже 70 відсотків підприємств, які брали участь в опитуванні, підтвердили, що випускники закладів загальної середньої, вищої та професійної (професійно-технічної) освіти не володіють практичними навичками або сучасними знаннями, і понад 58 відсотків відзначили невідповідність сформованих навичок випускників потребам роботодавців.

Недостатньо динамічно відбувається і модернізація освітнього простору: оновлення змісту професійної (професійно-технічної) освіти з урахуванням стрімких техніко-технологічних змін у галузях економіки, впровадження інноваційних технологій в освітній процес, технічне переоснащення закладів професійної (професійно-технічної) освіти, створення гнучких траєкторій для опанування повних/часткових кваліфікацій, затребуваних роботодавцями компетентностей.

Крім того, негативними чинниками, що гальмують розвиток системи професійної (професійно-технічної) освіти, є неконкурентна заробітна плата педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти, слабка їх мотивація до впровадження нових освітніх технологій, низька якість підготовки педагогічних кадрів і відсутність системної роботи з формування кадрового резерву (як на керівні посади, так і на посади викладачів, майстрів виробничого навчання закладів професійної (професійно-технічної) освіти).

Нерозвиненість механізмів державно-приватного партнерства та соціального діалогу у сфері професійної (професійно-технічної) освіти призводить до недостатньої зацікавленості приватних партнерів в управлінні розвитком професійної (професійно-технічної) освіти та модернізації інфраструктури закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

Критичною є ситуація, що пов’язана із забезпеченням інформаційної, архітектурної та транспортної доступності до освітнього процесу в закладах професійної (професійно-технічної) освіти для різних категорій здобувачів освіти, зокрема осіб з особливими освітніми потребами, інвалідністю. Це суттєво гальмує процес розвитку інклюзивної професійної (професійно-технічної) освіти, а отже, унеможливлює конкурентоспроможність зазначеної категорії здобувачів освіти на ринку праці.

Результати дослідження Міжнародної організації праці "Перехід молоді від навчання до стабільної роботи" підтверджують непрестижність отримання професійної (професійно-технічної) освіти для молоді (майже 62,3 відсотка респондентів не були готові переорієнтуватися з отримання вищої освіти на отримання професійної (професійно-технічної) освіти).

Зменшення чисельності учнівського контингенту закладів професійної (професійно-технічної) освіти (із 315,6 тис. осіб у 2014 році до 240,7 тис. осіб у 2020 році) відбулося внаслідок скорочення частки молоді віком 15-24 роки в загальній чисельності постійного населення (із 11,3 відсотка до 9,5 відсотка), а також у зв’язку з неефективною профорієнтаційною роботою та недостатньою популяризацією робітничих професій.

До основних причин виникнення зазначених проблем належать:

відсутність системного підходу до вирішення питань щодо розвитку професійної (професійно-технічної) освіти та недостатнє врахування потреб, інтересів, можливостей різних категорій здобувачів освіти (зокрема молоді з особливими освітніми потребами) залежно від професії, що отримується, статі, віку, місця проживання, стану здоров’я, відсутність децентралізованої моделі управління та фінансування системи професійної (професійно-технічної) освіти, орієнтованої на результати;

недостатній рівень фінансування професійної (професійно-технічної) освіти, незначні інвестиції в її модернізацію, відсутність актуальних деталізованих даних про стан ринку праці, що зумовлено недостатнім рівнем співпраці та міжсекторальної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, закладів професійної (професійно-технічної) освіти з бізнесом, інститутами громадянського суспільства, установами, що співпрацюють із системою професійної (професійно-технічної) освіти;

невідповідність компетентностей випускників закладів професійної (професійно-технічної) освіти сучасним вимогам до суспільного життя та ринку праці, повільні темпи впровадження інновацій у професійній (професійно-технічній) освіті, низький рівень забезпечення закладів професійної (професійно-технічної) освіти сучасними засобами навчання (підручники, навчальні посібники, симулятори, тренажери тощо), застарілість і неефективність програм із підвищення кваліфікації для педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а також відсутність механізмів їх мотивації до інноваційної педагогічної діяльності та низький розмір заробітної плати;

невідповідність рівня володіння керівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти інструментами стратегічного управління, проектного менеджменту, маркетингу, кластерного підходу сучасним вимогам;

відсутність можливостей для обміну професійним досвідом на міжнародному рівні;

низький розмір стипендіального забезпечення здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти;

недосконалість системи професійної орієнтації та професійного консультування учнівської молоді та дорослих, у тому числі осіб з інвалідністю, недостатнє врахування та забезпечення інклюзивного підходу під час організації освітнього процесу в закладах професійної (професійно-технічної) освіти, що знижує престижність здобуття професійної (професійно-технічної) освіти;

інертність щодо зміни ставлення до професійної (професійно-технічної) освіти як до другорядної ланки освіти, недостатнє розуміння її ролі як чинника економічного розвитку держави.

Метою Програми є створення умов для якісної підготовки кваліфікованих кадрів відповідно до пріоритетів державної освітньої політики, що орієнтована на розвиток і самореалізацію особистості, її участь у суспільному житті та інтеграцію в нього, а також рівного доступу до професійної (професійно-технічної) освіти і забезпечення потреб економіки у кваліфікованих кадрах.

Пріоритетними завданнями Програми є:

удосконалення системи професійної (професійно-технічної) освіти з урахуванням міжнародних стандартів і практик, сучасних і перспективних потреб ринку праці;

запровадження удосконаленої моделі фінансування діяльності закладів професійної (професійно-технічної) освіти з урахуванням реальних потреб у фінансуванні для забезпечення освітнього процесу;