1. Погодитися з пропозицією Міністерства соціальної політики про схвалення Концепції створення та розвитку системи раннього втручання, що додається.

2. Міністерству соціальної політики разом із заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади в тримісячний строк розробити та подати Кабінетові Міністрів України проект плану заходів щодо реалізації Концепції, схваленої цим розпорядженням.

Відповідно до Конституції України сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Розвиток України як соціально орієнтованої держави потребує перегляду пріоритетів державної політики у сфері охорони сім’ї та дитинства, упровадження успішних методик світової практики, що спрямовуються на підтримку сімей з дітьми, які мають порушення розвитку або в яких існує ризик виникнення таких порушень, створення умов для розвитку дитини як у звичному, так і новому для неї середовищі.

Однією з успішних світових методик у зазначеному напрямі є розвиток системи раннього втручання.

Упровадження системи раннього втручання на національному та місцевому рівні вимагає вироблення єдиної цілісної Концепції створення та розвитку системи раннього втручання, яка поєднує медичну, психологічну, соціальну та освітню складові, спрямовується на раннє виявлення та профілактику порушень розвитку у дітей, поліпшення їх розвитку, підвищення якості життя, супровід і підтримку сімей з дітьми віком до чотирьох років, які мають порушення розвитку або в яких існує ризик виникнення таких порушень.

Внаслідок відсутності чіткого визначення відповідного напряму державної політики неможливо забезпечити наступність таких процесів підтримки сімей з дітьми:

раннього виявлення порушень розвитку в дитини;

надання сім’ї послуги раннього втручання;

переходу дитини в систему інклюзивного навчання в закладах дошкільної освіти.

За роки незалежності чисельність дитячого населення в Україні зменшилася на 57,6 відсотка, при цьому чисельність дітей з інвалідністю зросла більш як у два рази, тобто питома вага цієї категорії дітей збільшилася з 0,5 відсотка до 1,98 відсотка.

За даними ВООЗ, за останні 25 років дитяча смертність у світі знизилася більше ніж удвічі. При цьому в Україні смертність немовлят у рази перевищує такий показник не лише в найбільш розвинутих країнах, але і в сусідніх країнах центральної та східної Європи - членах ЄС (порівняно з Чехією - майже втричі; з Польщею - майже вдвічі; з Угорщиною - більше ніж удвічі). Основними причинами смерті немовлят в Україні є стани, що виникають у перинатальний період, а також вроджені аномалії та спадкова патологія. Особливе занепокоєння викликає смертність дітей (не лише немовлят, а і дітей віком до чотирьох років), спричинена зовнішніми чинниками, які можуть бути усунуті за умови якісного догляду за дітьми в сім’ї.

При цьому в Україні немає офіційних статистичних даних щодо чисельності дітей з порушеннями розвитку або ризиком виникнення таких порушень. Відповідно до результатів міжнародних досліджень у перші роки життя у 13-18 відсотків таких дітей виявляються затримки розвитку та ризики їх виникнення. Отже, в Україні більше ніж 250 тис. сімей з дітьми віком до чотирьох років потенційно потребують послуги раннього втручання, яка повинна надаватися відповідно до новітніх науково обґрунтованих методик і забезпечувати підвищення рівня компетентності та посилення здатності батьків сприяти розвитку дітей та їх щоденній активності.

На сьогодні в Україні функціонує велика кількість закладів різного відомчого підпорядкування та громадських об’єднань, благодійних, релігійних організацій (далі - організації недержавного сектору), що надають допомогу сім’ям з дітьми, які мають порушення розвитку або в яких існує ризик виникнення таких порушень. Разом з тим зазначені заклади не становлять єдиної комплексної системи, яка забезпечує належну міжгалузеву координацію та взаємодію, спрямовану на задоволення потреб таких дітей і їх сімей, переважно не мають належної матеріально-технічної бази і не забезпечені кваліфікованими кадрами.

Незабезпечення послугою раннього втручання сімей з дітьми, які її потребують, є причиною таких негативних суспільних явищ, як відмова батьків від дітей і залишення їх у закладах інституційного догляду та виховання, руйнування сімей, які не відмовилися від дитини, залишення матерів з такими дітьми наодинці із своїми проблемами, відсутність у них можливостей забезпечувати себе і дитину самостійно та постійне надання їм соціальних виплат і допомоги.

Раннє втручання є всесвітньо визнаною послугою, отримання якої максимально збільшує шанси дітей на реалізацію власного потенціалу, дає змогу максимально ефективно використовувати потенціал сім’ї для розвитку дитини та її підготовки до здобуття освіти в закладах освіти. Крім того, зазначеною послугою забезпечуються потреби сім’ї у професійній психологічній допомозі, а також повноцінна участь членів сім’ї в житті суспільства.

Результати міжнародних досліджень та світовий досвід свідчать про те, що раннє втручання найбільш ефективно забезпечує організацію допомоги дітям раннього віку і їх сім’ям, запобігає інвалідизації та інституціалізації дітей, сприяє соціальній інклюзії сімей. Послуга раннього втручання є економічно ефективною для суспільства. Відповідно до міжнародних досліджень 1 долар, який вкладено в послугу раннього втручання, дає змогу державі економити до 17 доларів у майбутньому.

У результаті реалізації протягом 2017-2019 років пілотного проекту "Створення системи надання послуги раннього втручання" для забезпечення розвитку дитини, збереження її здоров’я та життя" (далі - пілотний проект) відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 948 у Закарпатській, Львівській, Одеській та Харківській областях, що визначені для участі в пілотному проекті, понад 79 відсотків закладів незалежно від форми власності та відомчого підпорядкування станом на кінець 2018 року надавали послугу раннього втручання. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 р. № 350 "Деякі питання створення системи надання послуги раннього втручання для забезпечення розвитку дитини, збереження її здоров’я та життя" до реалізації пілотного проекту долучено також Вінницьку, Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Кіровоградську, Луганську області.

Станом на 1 січня 2021 р. у десяти пілотних областях послугу раннього втручання надавали 43 заклади, що належать до сфери управління Мінсоцполітики, МОЗ, МОН, та організації недержавного сектору. Послугу раннього втручання в пілотних областях отримували 1642 сім’ї, в тому числі 1671 дитина. При цьому потенційно потребують надання зазначеної послуги 18181 сім’я та 18328 дітей, що свідчить про більшу потребу населення пілотних областей.

Важливим кроком до популяризації послуги раннього втручання та її упровадження на рівні адміністративно-територіальних одиниць у закладах охорони здоров’я, соціального захисту, дошкільної освіти є розроблення цієї Концепції відповідно до Указу Президента України від 13 грудня 2016 р. № 553 "Про заходи, спрямовані на забезпечення додержання прав осіб з інвалідністю", Указу Президента України від 3 грудня 2019 р. № 875 "Про підвищення ефективності заходів у сфері прав осіб з інвалідністю" та з урахуванням положень Конвенції про права осіб з інвалідністю, ратифікованої Законом України від 16 грудня 2009 р. № 1767-VI.

Основною метою реалізації цієї Концепції є забезпечення створення та розвитку системи раннього втручання в Україні та встановлення права дітей з порушеннями розвитку або ризиком виникнення таких порушень і сімей з такими дітьми на отримання послуги раннього втручання, спрямованої на здоровий розвиток дитини в сім’ї та її успішну соціалізацію в суспільстві.

Реалізувати цю Концепцію передбачається до 2026 року.

Основними завданнями з реалізації цієї Концепції є:

забезпечення правового регулювання питань формування державної політики щодо створення та розвитку системи раннього втручання;