1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2021—2025 роки, що додається.

2. Міністерству з питань стратегічних галузей промисловості разом з Державним космічним агентством, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2021—2025 роки.

3. Визнати таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 р. № 629 "Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2018—2022 роки" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 72, ст. 2441).

Космічна діяльність забезпечує реалізацію загальнодержавних інтересів у сфері національної безпеки та оборони, галузей, що визначають економічний розвиток, загальний науково-технічний та технологічний рівень, забезпечення сталого розвитку, а також сприяє поліпшенню якості життя громадян України.

Україна має статус космічної держави завдяки науковому, інженерному, виробничому потенціалу та ряду заходів, здійснених у 1992—2020 роках: міжнародні комерційні проекти, збереження важливих ланок розроблення та виробництва ракетно-космічної техніки, запуск українських супутників тощо.

Сучасна космічна економіка характеризується появою нових комерційних застосувань, залученням приватної ініціативи, впровадженням нових організаційних форм та посиленням конкуренції.

Аналіз космічних програм різних країн свідчить про розмаїтість обраних напрямів космічної діяльності — від здійснення повного циклу розроблення та використання космічних засобів до вибору вузького кола власних компетенцій.

Україна має великий досвід у сфері розвитку космічних технологій та повинна капіталізувати його відповідно до сучасних вимог та світових тенденцій.

Державна підтримка космічної галузі національної економіки відповідно до Закону України "Про космічну діяльність" та Стратегії національної безпеки України потребує встановлення оптимального балансу між джерелами фінансування з державного бюджету та іншими джерелами (кошти інвестиційних та інноваційних фондів, власні кошти підприємств). За відсутності належної державної підтримки космічної галузі програмним методом розробки конкурентоспроможної ракетно-космічної техніки стануть неможливими, внаслідок чого постраждають довгострокові соціально-економічні інтереси держави.

Основними причинами виникнення проблеми є:

відсутність загальної стратегії розвитку космічної діяльності;

недостатня ефективність системи державного управління космічною діяльністю, практична відсутність державного замовлення;

невиконання стратегічних проектів, започаткованих у попередні роки;

недостатня ефективність господарської діяльності державних підприємств, що займаються виробництвом ракетно-космічної техніки, старіння виробничої та дослідно-експериментальної бази;

недосконалість законодавчої бази, відсутність стратегії залучення приватного сектору, технологічних стартапів та міжнародних інвесторів для участі у світовій космічній діяльності та виробництві ракетно-космічної техніки для світового ринку;

різке скорочення кадрового потенціалу, відплив молоді та зниження престижності роботи у космічній галузі.

Проблеми, що виникли, мають системний характер, чинна модель космічної діяльності вичерпала себе; розв’язання зазначених проблем потребує застосування комплексу заходів, зокрема запровадження нового механізму управління, стратегічного планування, послідовної науково-технічної політики на основі сучасного програмного підходу.

Метою Програми є забезпечення ефективного використання космічного потенціалу і підвищення його впливу на розв’язання актуальних завдань соціально-економічного, екологічного, інформаційного, наукового та освітнього розвитку суспільства, забезпечення реалізації інтересів держави у сфері національної безпеки та оборони.

Можливі три варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант передбачає збереження наявних підходів до провадження космічної діяльності, мінімальну фінансово-політичну підтримку з боку держави, а також залучення незначних обсягів позабюджетних ресурсів. Наслідком цього буде швидке згортання космічної діяльності, зупинка фінансування космічних проектів, в тому числі відсутність національної системи дистанційного зондування Землі.

Другий варіант передбачає провадження космічної діяльності на комерційних засадах з виключно регуляторною функцією держави, розвиток тільки тих космічних технологій, що мають високий рівень комерційної привабливості на світовому ринку. Це призведе до втрати деяких технологій з технологічного ланцюжка створення ракетно-космічної техніки, а також відсутності державної підтримки перспективних досліджень.

Третій варіант (оптимальний) передбачає створення умов для забезпечення реалізації державних інтересів на національному і міжнародному рівні та досягнення економічної ефективності від провадження космічної діяльності шляхом розвитку власних компетенцій у стратегічно важливих напрямах, залучення приватних компаній та міжнародних інвестицій разом з фінансовою підтримкою з боку держави.

Реалізація оптимального варіанта дасть змогу забезпечити розв’язання першочергових державних завдань, розвиток інноваційних технологій, їх застосування у сферах високої соціальної значущості, активізацію міжнародної співпраці в інтересах виконання спільних ініціатив та проектів.