1. Схвалити Стратегію зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року, що додається.

2. Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у місячний строк Кабінетові Міністрів України план заходів щодо реалізації Стратегії, схваленої цим розпорядженням.

За оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН агроресурсний потенціал України дає змогу виробляти сільськогосподарську продукцію в обсягах, що забезпечують продуктами харчування не менш як 450-500 млн. осіб. Сьогодні ці можливості використовуються не більше ніж на третину, хоча Україна в повному обсязі забезпечує свою продовольчу безпеку, є найбільшим виробником та експортером соняшникової олії, третім світовим експортером кукурудзи, четвертим - ячменю, шостим - соєвих бобів, сьомим - курятини.

Недостатній рівень використання наявного агроресурсного потенціалу обмежується рядом факторів, головним із яких є неоптимальні умови природного вологозабезпечення на більш як половині території України, які постійно погіршуються у зв’язку з глобальними змінами клімату.

Внаслідок цього в умовах степу та значної частини лісостепу ефективне землеробство без зрошення стало практично неможливим, сформувалася загроза прогресуючого опустелювання земель та перетворення таких регіонів у депресивні. У зоні полісся умови стали сприятливими для вирощування невластивих для цього регіону сільськогосподарських культур (кукурудза, соя, ріпак, соняшник), але максимальне використання потенціалу сортів і гібридів можливе лише за одночасного регулювання водного режиму ґрунтів.

Застосування зрошення та дренажу дає змогу незалежно від погодних умов підвищити врожайність сільськогосподарських культур у два-три рази порівняно з богарними умовами.

У 2017 році фактично поливалося менше 500 тис. гектарів, а двостороннє водорегулювання здійснювалося на площі понад 250 тис. гектарів, що становить менш як 20 відсотків наявних площ зрошення та менш як 10 відсотків наявних площ дренажу.

В умовах, що склалися, відновлення зрошення та дренажу є ключовим інструментом розвитку аграрного сектору економіки та нарощування експортного потенціалу України, мінімізації впливу клімату на процеси соціально-економічного розвитку регіонів.

Стан меліоративного землеробства за рівнем використання наявних потужностей інженерної інфраструктури зрошення та дренажу може бути охарактеризований як кризовий із загрозою погіршення.

Фінансування зрошення та дренажу в Україні проводиться через Держводагентство за рахунок двох джерел: коштів з державного бюджету та надходжень від оплати послуг водокористувачами. Загальний бюджет Держводагентства в 2017 році становив 2,2 млрд. гривень, з яких 80 відсотків припадає на зрошення та дренаж. Близько 50 відсотків цих витрат фінансується державою, решта - водокористувачами.

У зоні осушення, де стан використання потенціалу наявної інфраструктури дренажних систем значно гірший порівняно із зрошенням, такі системи фактично повністю утримуються за рахунок коштів державного бюджету.

Аналіз стану фінансування зрошення та дренажу свідчить, що зменшення бюджетних витрат на експлуатацію та технічне обслуговування інженерної інфраструктури меліоративних систем, а в перспективі і повна відмова від бюджетного фінансування, можливі лише на основі значного розширення площ зрошення та водорегулювання за одночасної оптимізації експлуатаційних витрат.

В Україні обліковується 5485,3 тис. гектарів меліорованих земель, зокрема 2178,3 тис. гектарів зрошуваних і 3307 тис. гектарів осушуваних земель з відповідною меліоративною інфраструктурою.

Наявні водогосподарська та меліоративна інфраструктури (забезпеченість водними ресурсами, пропускна здатність магістральних та розподільних каналів, кількість та продуктивність різних за призначенням насосних станцій тощо) є достатніми для забору та подачі води для поливу не менш як 1,5-1,8 млн. гектарів, відведення надлишкових вод у весняний період з території площею понад 3 млн. гектарів та водорегулювання на площі понад 1 млн. гектарів.

Проблемами, які потребують розв’язання, є:

неспроможність зрошувальних і дренажних систем виконувати функції з ресурсного та продовольчого забезпечення держави в роки з несприятливими погодними умовами через вкрай низький рівень використання наявного потенціалу;

недосконалість законодавства з питань управління водними ресурсами та меліорації земель, внаслідок чого залишаються неврегульованими питання, що визначають умови та можливості сталого функціонування на засадах децентралізації шляхом залучення до управління та експлуатації водокористувачів як основи поступового переведення зрошення та дренажу на самофінансування;

недосконалість системи управління водними ресурсами та меліорацією земель, для якої притаманні високий ступінь централізації, практично повна відстороненість водокористувачів від управління та формування тарифів на послуги з подачі та відведення води, недостатній рівень фінансування через відсутність коштів у державному бюджеті за одночасної неможливості залучення інвестицій на здійснення заходів з модернізації, реконструкції наявної інфраструктури та розширення площ поливу і площ водорегулювання;

неврегульованість механізмів використання внутрішньогосподарських систем.

Метою Стратегії є визначення стратегічних напрямів державної політики щодо зрошення та дренажу, забезпечення сталого екозбалансованого розвитку землеробства в Україні.

Мета Стратегії досягатиметься шляхом:

реформування системи державного управління щодо зрошення та дренажу на засадах інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом та з урахуванням необхідності відокремлення функції управління водними ресурсами (зокрема реалізації державної політики, планування водокористування та розподілу води між користувачами) від функції управління інфраструктурою водного господарства;

збереження та відтворення родючості ґрунтів, захисту територій та населених пунктів від шкідливої дії води, досягнення та підтримання доброго стану районів річкових басейнів;

відновлення та збільшення площ зрошуваних земель, дренажних систем;

стимулювання механізму державно-приватного партнерства;

участі заінтересованих сторін у процесі прийняття рішень у відповідній сфері державної політики;

створення передумов для підвищення конкурентоспроможності національного сільськогосподарського виробництва на світовому ринку;

поліпшення якості надання послуг із зрошення та дренажу і прозорості формування тарифів;

підтримки наукових досліджень, підготовки кваліфікованих кадрів.

Ця Стратегія базується на таких основних принципах:

визнання важливої ролі зрошення та дренажу для забезпечення сталого розвитку сільського господарства та сільських територій;

відокремлення функції управління водними ресурсами від функції управління інфраструктурою водного господарства та надання послуг;

здійснення управління водними ресурсами на засадах інтегрованого управління за басейновим принципом;

здійснення управління гідротехнічною інфраструктурою послідовно в межах гідрографічних одиниць;

перебування основних об’єктів інфраструктури зрошення та дренажу у державній власності;

здійснення управління основними об’єктами інфраструктури зрошення та дренажу у суспільних інтересах;

забезпечення належного розподілу водних ресурсів;

добровільне об’єднання в організації водокористувачів - самофінансовані самоврядні неприбуткові організації, що надають своїм членам послуги із зрошення та дренажу;

провадження діяльності організації водокористувачів у межах визначеної зони обслуговування та закріпленої за ними частини меліоративної системи.

Реалізація Стратегії спрямована на відновлення потенціалу зрошувальних та дренажних систем з метою подальшого нарощування площ поливу та водорегулювання як основи досягнення максимального рівня ефективності та екологічної безпеки сільськогосподарського виробництва.

Реалізація Стратегії за напрямом реформування державного управління зрошення та дренажу здійснюватиметься шляхом:

впровадження інтегрованих підходів в управлінні зрошувальними та дренажними системами на засадах басейнового принципу управління водними ресурсами. Під час впровадження таких підходів передбачається реалізація завдань, визначених Законом України від 4 жовтня 2016 р. № 1641-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом";

реформування державної системи управління водними ресурсами та водогосподарсько-меліоративним комплексом. Цей шлях передбачає поетапну реорганізацію та реформування системи управління згідно з принципами Стратегії та з урахуванням концептуальних засад реформування управління водними ресурсами.

Оптимізація структури експлуатаційних водогосподарських організацій має здійснюватися з урахуванням технологічних особливостей та специфіки водогосподарсько-меліоративного комплексу з дотриманням вимог забезпечення гідравлічної зв’язаності та технологічної цілісності меліоративних систем.

Перегляд повноважень державних структур у частині формування та реалізації ними державної політики з управління водогосподарськими та меліоративними системами має здійснюватися відповідно до цілей Стратегії.

Завдання 1. Нарощення потенціалу зрошення та дренажу, зокрема:

створення та розвиток власних виробничих потужностей з виробництва насосного обладнання, засобів поливу (дощувальних машин різних типів, засоби краплинного зрошення; запірно-регулююча та запобіжна арматура, засоби автоматизації технологічних процесів подачі, розподілу та відведення води тощо) та систем дистрибуції і дилерства продукції як власного, так і закордонного виробництва;

нормативно-правове регулювання питань формування тарифів на послуги з подачі та відведення води, водорегулювання, захисту від процесів підтоплення ґрунтовими та затоплення поверхневими водами;

удосконалення системи моніторингу зрошуваних та осушуваних земель, поверхневих та підземних вод, технічного стану зрошувальних та дренажних систем;

розширення та поглиблення наукових досліджень і розробок як обов’язкової складової постійного підвищення технічного рівня та удосконалення технологій управління зрошувальними та дренажними системами, зміцнення експериментальної та лабораторної бази науково-дослідних, проектних установ та організацій;

організація підготовки та перепідготовки кадрів.

Завдання 2. Модернізація міжгосподарських мереж, зокрема:

заміна насосно-силового обладнання на головних насосних станціях, станціях підкачки та дренажних станціях, а також здійснення заходів із влаштування протифільтраційних облицювань на каналах;

оснащення міжгосподарських систем сучасними засобами обліку води та автоматизації процесів водоподачі, водорозподілу та водовідведення, які можуть облаштовуватися на водозабірних спорудах вузлів підготовки води з метою доведення показників її якості до встановлених вимог.

Перелік та черговість виконання заходів з модернізації визначаються індивідуально для кожної системи за результатами технічної інвентаризації та енергоаудиту, за наявності попиту у сільськогосподарських товаровиробників на розширення площ зрошення та з урахуванням стану використання потенціалу зрошувальних систем.

Завдання 3. Модернізація внутрішньогосподарських зрошувальних систем, яка передбачає модернізацію працюючих систем та відновлення працездатності пошкоджених, що не втратили свій ресурс.

Модернізація працюючих систем здійснюється з метою підвищення енергоефективності зрошувальних систем.

Право визначення пріоритетності та обсягів робіт з модернізації працюючих внутрішньогосподарських систем має належати сільськогосподарським товаровиробникам, які на даний час їх експлуатують. При цьому головними будуть такі види робіт:

заміна старих типів дощувальних машин високого тиску на сучасні типи низьконапірних, переважно з електроприводом, широкозахватних дощувальних машин колового, фронтального та іподромного типів або системи краплинного зрошення;

ремонт або заміна (в разі потреби) трубопровідної мережі;

заміна насосно-силового обладнання на станціях підкачки.

Заходи з модернізації працюючих систем не потребують значних капіталовкладень і, як правило, за умови врегулювання питань прав власності або використання на насосних станціях підкачки та внутрішньогосподарських мереж будуть фінансуватися самими сільськогосподарськими товаровиробниками.

Відновлення працездатності пошкоджених систем, що не втратили свій ресурс, потребуватиме:

заміни обладнання насосних станцій та влаштування вузлів обліку води на насосних станціях підкачки;

повної або часткової заміни трубопроводів і запірно-регулюючої арматури на них;

придбання сучасних засобів поливу (низьконапірні дощувальні машини або системи краплинного зрошення);

влаштування протифільтраційних облицювань та регулюючих споруд на відкритій мережі внутрішньогосподарських та міжгосподарських каналах нижчого рівня;

будівництва акумулюючих ємностей (у разі потреби).

Модернізація шляхом відновлення працездатності пошкоджених систем, що не втратили свій ресурс, потребуватиме досить значних капіталовкладень і вимагатиме залучення сторонніх інвестицій. При цьому інвесторами можуть виступати міжнародні фінансові інституції (Світовий Банк, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку) і фінансові установи окремих держав, заінтересованих в поставках сільськогосподарської продукції.

Залучення зовнішніх інвестицій потребуватиме вирішення питань передачі в користування, управління та технічне обслуговування внутрішньогосподарських мереж, модернізація яких проводиться організаціями водокористувачів.

Здійснення заходів з модернізації за таким варіантом може відбуватися за двома основними напрямами:

суб’єкт господарювання державної форми власності, який є власником зазначених мереж, виконує функції з управління та експлуатації;

організації водокористувачів здійснюють заходи з відновлення і модернізації непрацюючих внутрішньогосподарських мереж з переважним правом їх подальшого використання.

За першим напрямом інвестиції на модернізацію залучає держава, за другим - організації водокористувачів.

Роботи з модернізації шляхом відновлення працездатності пошкоджених систем, що не втратили свого ресурсу, разом із модернізацією на міжгосподарських системах будуть становити найбільшу частку серед комплексу робіт, спрямованих на відновлення зрошення.

Завдання 4. Будівництво нових внутрішньогосподарських зрошувальних систем на міжгосподарських зрошувальних системах.

Введення додаткових площ зрошення в результаті будівництва нових внутрішньогосподарських зрошувальних систем із застосуванням найсучасніших техніко-технологічних і конструктивних рішень та обладнання дасть можливість створити системи з найвищим рівнем економічної ефективності та екологічної безпечності їх функціонування. Одночасно такий захід дасть змогу максимально знизити вартість подачі води для зрошення. Зазначені нові системи зрошення як конструктивно, так і технологічно будуть максимально відповідати вимозі щодо забезпечення "гнучкого" (за потребою водокористувачів) режиму водоподачі.

Зазначені заходи мають передбачати:

модернізацію головних насосних станцій;

модернізацію головних та розподільних каналів із здійсненням протифільтраційних заходів;

заміну насосно-силового обладнання на станціях підкачки;

будівництво акумулюючих ємностей.

У складі робіт з будівництва нових зрошувальних систем окремо необхідно розглядати роботи з будівництва нових рисових систем. Додаткова потреба в їх будівництві виникла у зв’язку з анексією Автономної Республіки Крим. Такі роботи насамперед мають передбачатися в Херсонській, Одеській та Миколаївській областях. Це дасть змогу не лише компенсувати втрати потужностей з вирощування рису від анексії Автономної Республіки Крим, а і значно наростити обсяги його виробництва завдяки застосуванню новітніх технологій вирощування з використанням краплинного зрошення. Виконані в Україні Інститутом рису та Інститутом водних проблем і меліорації дослідження свідчать, що перехід на вирощування рису з використанням краплинного зрошення дозволить отримувати врожаї цієї культури на рівні 10-12 тонн з 1 гектара за витрат води 9-10 тис. куб. метрів на 1 гектар, тобто вдвічі менших порівняно з технологією затоплення.

Модернізація за всіма напрямами потребуватиме інвестицій в розмірі близько 3 млрд. доларів США і дасть можливість додаткового проведення поливів на загальній площі близько 1180 тис. гектарів. Незважаючи на значний обсяг потреби в коштах, проекти з відновлення та розвитку систем зрошення є інвестиційно привабливими у зв’язку з коротким строком їх окупності.

Завдання 5. Відновлення дренажних систем у зоні осушення.

Технічний стан дренажних систем у зоні осушення характеризується переважно двома станами - задовільним, за якого системи перебувають в робочому (працездатному) стані і можуть виконувати свої функції в проектному режимі, і незадовільним, за якого відновлення працездатності дренажних систем буде можливим лише завдяки здійсненню заходів із модернізації.

До першочергових заходів з модернізації дренажних систем належать роботи з розширення функціональних можливостей таких систем регулювання водного режиму ґрунту протягом усього періоду вегетації.

Завдання 6. Модернізація працюючих дренажних систем.

За експертними оцінками, загальна площа дренажних систем різних типів, на яких першочергово мають бути здійснені заходи з модернізації в частині розширення їх функціональних можливостей, може становити 350 тис. гектарів.

Завдання 7. Модернізація непрацюючих дренажних систем.

Черговість та обсяги робіт з відновлення працездатності непрацюючих дренажних систем мають визначатися на основі даних інвентаризації з урахуванням можливості виконання цими системами функції захисту територій та населених пунктів від процесів підтоплення та затоплення.