1. Схвалити Концепцію Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки, що додається.

Визначити Міністерство інфраструктури державним замовником Програми.

2. Міністерству інфраструктури разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади у тримісячний строк розробити та подати Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки.

Мережа автомобільних доріг загального користування протяжністю 169,5 тис. кілометрів (з них 49,2 тис. кілометрів автомобільних доріг державного значення) та щільністю 281 кілометр на 1 тис. кв. кілометрів в основному відповідає темпам розвитку національної економіки. Проте транспортно-експлуатаційний стан переважної більшості автомобільних доріг є незадовільним, зокрема 97 відсотків усіх автомобільних доріг мають високу зношеність та потребують капітального або поточного ремонту.

За оцінками експертів Світового економічного форуму, Україна займає 132 місце в світі за рівнем розвитку автомобільних доріг. Крім того, понад 9,6 тис. мостів за технічними параметрами не відповідають вимогам сучасних норм і фактичному навантаженню, 1923 мости потребують термінового ремонту, а 86 мостів перебувають в аварійному стані.

Такий стан автомобільних доріг загального користування і мостів не забезпечує повною мірою швидке, комфортне, економічне та безпечне перевезення пасажирів і вантажів, розвиток транзитних перевезень, створює соціальну напругу в суспільстві, знижує конкурентоздатність вітчизняної економіки, ставить під загрозу подальший соціально-економічний розвиток держави та її інтеграцію до європейської спільноти.

Основною причиною незадовільного стану автомобільних доріг є низький рівень фінансування дорожньої галузі, який за останні роки становить 10-14 відсотків необхідної потреби у ремонті та утриманні мережі автомобільних доріг.

У 2013 році розроблено та затверджено Державну цільову економічну програму розвитку автомобільних доріг загального користування на 2013-2018 роки, виконання якої протягом 2013-2015 років припинено через суттєве недофінансування. У ці роки фактично припинено роботи з будівництва автомобільних доріг, обсяги робіт з поточного середнього ремонту в десятки разів зменшено, ямковість ліквідовано несвоєчасно та не на всіх дорогах. Як наслідок, стан доріг погіршився до катастрофічного. Навіть активізація в 2016 році ремонтно-будівельних робіт на автомобільних дорогах не дала змоги здійснити заходи, передбачені зазначеною Програмою.

Проблема недостатнього фінансування посилюється ще і тим, що з 2015 року не передбачено видатки на розвиток дорожньої галузі, а заплановані в загальному фонді державного бюджету витрати на розвиток автомобільних доріг, як правило, недофінансовувалися Казначейством.

Крім того, є цілий ряд проблем в дорожньому господарстві України:

наявність зруйнованих внаслідок військових дій на сході України ділянок автомобільних доріг та мостів;

велика кількість об’єктів незавершеного будівництва;

швидке руйнування дорожніх конструкцій, спричинене збільшенням вагових навантажень від транспортних засобів, інтенсивністю руху, на які існуюча мережа доріг не розрахована;

відсутність ефективної незалежної системи контролю якості;

монополізм держави в сфері експлуатаційного утримання автомобільних доріг;

відсутність на державному рівні довгострокової стратегії розвитку автомобільних доріг.

У зв’язку з прийняттям законодавчих актів щодо децентралізації системи управління автомобільними дорогами та утворенням Державного дорожнього фонду з 2018 року розв’язання даних проблем можливе за умови розроблення Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки з урахуванням досвіду провідних держав світу та соціально-економічних пріоритетів розвитку регіонів і держави в цілому.

Метою Програми є створення сучасної мережі автомобільних доріг загального користування державного значення, яка дозволить поліпшити якість та збільшити обсяг вантажних і пасажирських перевезень, розширити можливості реалізації транзитного потенціалу країни та покращити інвестиційний клімат, забезпечити ефективність транспортних послуг та збільшити використання потенціалу вітчизняної промисловості.

Можливі два варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант передбачає збереження існуючої ситуації (обмеженість фінансових ресурсів на розвиток та утримання автомобільних доріг, неритмічне фінансування, хаотичне планування виконання робіт на об’єктах дорожнього будівництва, високий рівень суб’єктивізму, відсутність об’єктивної інформації щодо стану автомобільних доріг).

Перевагою такого варіанта є економія коштів державного бюджету, які протягом п’яти років можуть спрямовуватися на інші цілі Державного бюджету України, в тому числі на пенсійне та соціальне забезпечення громадян.

Негативною стороною цього варіанта є зниження конкурентоздатності вітчизняної економіки та зростання соціальної напруги в суспільстві, внаслідок чого можливе гальмування євроінтеграційних процесів у країні.

Другий, оптимальний варіант, передбачає фінансування чітко визначених завдань та заходів розвитку автомобільних доріг за рахунок коштів державного бюджету, кредитних коштів та коштів концесіонерів.

Перевагою такого варіанта є зменшення навантаження на державний бюджет за рахунок диверсифікованих джерел фінансування, формування стабільних джерел фінансування дорожнього господарства, покращення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг під контролем держави та стрімкий розвиток ринкових відносин у дорожній галузі. Цей варіант насамперед забезпечить розвиток вітчизняного виробництва, збереження і створення нових робочих місць, збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів.