1. Схвалити Стратегію державної політики з питань здорового та активного довголіття населення на період до 2022 року, що додається.

2. Міністерству соціальної політики разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект плану заходів з реалізації Стратегії, схваленої цим розпорядженням.

На даний час Україна входить до 30 найстаріших країн світу за часткою осіб віком від 60 років: у 2015 році така частка становила 21,8 відсотка загальної чисельності населення, а частка осіб віком від 65 років і старше - 15,5 відсотка загальної чисельності населення. Згідно з національним демографічним прогнозом на період до 2025 року частка осіб віком понад 60 років становитиме 25 відсотків загальної кількості населення, віком 65 років і старше - 18,4 відсотка, у 2030 році - понад 26 відсотків та понад 20 відсотків відповідно.

Невідворотність демографічного старіння вимагає адекватної реакції суспільства на зміни соціально-демографічних умов життєдіяльності населення та наслідки прискореного старіння. Соціально-економічні наслідки демографічного старіння пов’язані насамперед із скороченням чисельності осіб працездатного віку, збільшенням демографічного та економічного, отже, податкового навантаження на осіб працездатного віку, збільшенням попиту на соціальні та медичні послуги серед громадян похилого віку. Старіння населення найбільше впливатиме на публічні фінанси (зокрема, пенсійні кошти), ринок праці, системи охорони здоров’я та соціальних послуг. Прискорене зростання частки громадян похилого віку в загальній кількості населення впливає також на загальну зміну потреб в освітніх, житлово-комунальних і транспортних послугах, на структуру взаємодії на рівні громад.

Ця Стратегія визначає пріоритетні напрями щодо протистояння демографічним змінам, передбачає комплексні заходи щодо підтримки громадян похилого віку, забезпечення їх активної участі в суспільному розвитку, підвищення якості життя, захисту прав громадян похилого віку.

Низька якість життя громадян похилого віку та загострення соціально-економічних викликів, зумовлених старінням населення, спричинені як факторами загального характеру (зокрема, погіршенням економічної ситуації, що істотно обмежує фінансові можливості виконання державою прийнятих соціальних зобов’язань, і відсутністю цілісної державної стратегії розв’язання проблем громадян зазначеної категорії та забезпечення їх активної участі в суспільному розвитку), так і специфічними факторами, що зумовлюють виникнення, зокрема, таких проблем громадян похилого віку, як:

низький рівень добробуту внаслідок недостатнього рівня пенсійного забезпечення та недосконалості системи державних соціальних стандартів і гарантій; відсутності комплексних програм адресної соціальної підтримки, спрямованих на виявлення та розв’язання конкретних проблем осіб і сімей; недостатньої поінформованості щодо можливостей участі у програмах соціальної підтримки, у тому числі виконуваних недержавними організаціями; недооцінки потенціалу громадян похилого віку як споживачів із стабільними і прогнозованими потребами, врахування яких відкриває нові можливості для розвитку внутрішнього споживчого ринку;

незадовільний стан здоров’я та низький рівень доступності якісної медичної допомоги внаслідок низького рівня медичного обслуговування та профілактики захворюваності протягом усього життя людини; низький рівень поінформованості щодо здорового способу життя у похилому віці, шляхів досягнення здорового та активного довголіття, а також можливостей отримання геріатричної допомоги; недостатній розвиток відповідної медико-соціальної інфраструктури;

низький рівень соціальної та економічної активності внаслідок недостатньої освітньо-професійної мобільності робочої сили, недостатнього розвитку інститутів і традицій самоосвітньої діяльності та постійної освіти впродовж усього життя у поєднанні з консервативною структурою зайнятості та негнучкістю ринку праці; існування в суспільній свідомості уявлень про старіння населення як виключно негативного процесу, з яким треба боротися, а також стереотипів щодо громадян похилого віку, які формують негативне ставлення до них і є основою для їх дискримінації в різних сферах життя.

Розроблення, прийняття та виконання Стратегії сприятиме розв’язанню проблем старіння населення і використанню можливостей його здорового та активного довголіття.

Метою Стратегії є забезпечення досягнення адаптованих для України Цілей сталого розвитку, схвалених лідерами країн на засіданні Генеральної асамблеї ООН у вересні 2015 року, створення сприятливих умов для здорового та активного довголіття, забезпечення адаптації суспільних інститутів до подальшого демографічного старіння та розбудови суспільства рівних можливостей.

З метою раціонального використання державних ресурсів передбачено концентрацію зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадськості, бізнесу на таких пріоритетах:

поліпшення умов для самореалізації громадян похилого віку та їх участі у процесах розвитку суспільства;

забезпечення здоров’я та благополуччя громадян похилого віку;

створення середовища, сприятливого для активного життя таких громадян;

створення системи захисту прав громадян похилого віку.

Умови для самореалізації та участі громадян похилого віку у процесах розвитку суспільства планується створювати шляхом:

стимулювання продовження трудової діяльності та забезпечення гнучкого режиму робочого часу для працівників похилого віку, сприяння їх волонтерській діяльності;

поліпшення умов праці для запобігання необґрунтованому скороченню періоду трудової діяльності та погіршенню стану здоров’я працівників;

модернізації пенсійної системи, спрямованої на посилення її фінансової спроможності та забезпечення гідного рівня пенсій в умовах демографічних змін;

посилення адресності програм соціальної допомоги малозабезпеченим категоріям осіб, забезпечення доступності товарів і послуг першої необхідності для соціально вразливих громадян похилого віку;

сприяння ініціативам з обміну досвідом і знаннями між поколіннями, розширення можливостей для передачі накопиченого досвіду працівниками похилого віку;

формування політики навчання впродовж життя з метою залучення громадян похилого віку до участі в освітніх процесах, розширення можливостей оволодіння новими професійними та загальноосвітніми навичками, зокрема, у сферах сучасних комунікацій, комп’ютерної та інформаційної грамотності;

сприяння ресоціалізації громадян похилого віку, в тому числі внутрішньо переміщених осіб, у життя громади.

Збереження здоров’я та забезпечення добробуту громадян похилого віку планується реалізувати за такими напрямами:

заохочення до здорового способу життя осіб усіх вікових груп як умови здорового та активного довголіття, у тому числі сприяння фізичній активності громадян похилого віку;

підвищення рівня поінформованості громадян похилого віку, зокрема, громадянського суспільства в цілому щодо здорового та активного довголіття, якості життя в похилому віці, профілактики захворювань та надання геріатричної допомоги, формування у громадян похилого віку, їх родичів, помічників/доглядальників навичок збереження здоров’я та догляду за хворими;