1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, які підлягають звільненню, та осіб, звільнених з військової служби, на період до 2017 року, що додається.

2. Міністерству соціальної політики разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити і подати у шестимісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, які підлягають звільненню, та осіб, звільнених з військової служби, на період до 2017 року.

3. Визначити Міністерство соціальної політики державним замовником зазначеної Програми.

На початку 1992 року у Збройних Силах загальна кількість військовослужбовців та цивільного персоналу становила понад 900 тис. осіб, утримання яких могло призвести до серйозних соціальних наслідків та негативних процесів у державі. Тож було прийнято рішення про приведення структури, чисельності і оснащення Збройних Сил у відповідність з рівнем потенційних військових загроз та економічних можливостей України шляхом їх реформування. Одним із напрямів реформування є скорочення чисельності особового складу Збройних Сил. Станом на 31 грудня 2012 р. чисельність Збройних Сил відповідно до Закону України “Про чисельність Збройних Сил України на 2012 рік” становила близько 184 тис. осіб, у тому числі військового персоналу близько 139 тис. осіб.

Протягом 2013-2017 років із Збройних Сил, інших військових формувань (Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки), правоохоронних органів спеціального призначення (СБУ, Управління державної охорони, Держприкордонслужби) та Держспецтрансслужби (далі - військові формування) відповідно до поданих ними прогнозних показників передбачається звільнення понад 42 тис. військовослужбовців без урахування військовослужбовців строкової військової служби.

Військова служба має особливий характер, що передбачає володіння специфічними спеціальностями, ризики для життя, значні обмеження свободи (пересування, вибору місця проживання тощо), цілковите підпорядкування службової діяльності військовим статутам.

За період тривалої військової служби (десяти років і більше) переважна більшість військовослужбовців втрачає цивільну професію або кваліфікацію, більшість зв’язків із цивільним середовищем. У зв’язку з цим та істотними змінами соціального та правового статусу, умов діяльності і зовнішнього середовища особи, звільнені з військової служби, мають значні проблеми із входженням у цивільне життя.

Ураховуючи зазначене, згідно із законодавством певним категоріям військовослужбовців, які підлягають звільненню, та особам, звільненим з військової служби (далі - військовослужбовці), і членам їх сімей надані значні пільги, встановлені правові і соціальні гарантії та компенсації, серед яких передбачено їх право на соціальну та професійну адаптацію до умов життя в цивільному середовищі (далі - адаптація) за рахунок коштів державного бюджету.

Таке право визначено положеннями Законів України “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей” (пункт 9 статті 1, пункт 2 статті 3) та “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (пункт 5 статті 8).

Адаптацією військовослужбовців та членів їх сімей є соціальний процес їх активного пристосування до нових соціальних умов проживання в цивільному середовищі з ринковою системою відносин, який передбачає освоєння норм і правил такого середовища, оволодіння професією, спеціальністю, реалізацію прав, у тому числі на працю, формування нових правил поведінки і самоусвідомлення, що забезпечує комфортний перехід до нових умов життя.

Адаптація військовослужбовців та членів їх сімей включає такі основні складові:

психологічну - оволодіння системою цінностей (нормами, установками, зразками поведінки), культурою, які існують у цивільному середовищі, з метою виконання наявних у ньому вимог до особистості;

правову - освоєння правових норм, які регламентують соціальний і правовий статус особи, звільненої з військової служби, та членів її сім’ї, визначають їх права, обов’язки і можливості, а також оволодіння інформацією про державні органи, установи і організації, які можуть допомогти в освоєнні таких норм і реалізації своїх прав і можливостей;

професійну - залежно від професії спеціалізоване удосконалення наявних професійних знань, умінь і навичок або оволодіння новими та подальше успішне працевлаштування.

Адаптація військовослужбовців та членів їх сімей є одним із пріоритетів соціальної сфери військового будівництва, а також окремим напрямом державної соціальної політики. У Стратегії національної безпеки України “Україна у світі, що змінюється”, затвердженій Указом Президента України від 12 лютого 2007 р. № 105, в редакції Указу Президента України від 8 червня 2012 р. № 389, вирішення питань адаптації та соціальних гарантій для військовослужбовців, які звільняються, визначено як один з напрямів удосконалення системи забезпечення національної безпеки.

Протягом останніх десяти років право військовослужбовців на адаптацію реалізовувалося шляхом виконання:

Програми соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, на період до 2005 року, затвердженої Указом Президента України від 21 вересня 2002 р. № 849, яку було профінансовано з державного бюджету тільки у 2004 році в обсязі 600 тис. гривень. У зв’язку з цим здійснено перепідготовку за цивільними спеціальностями лише 1336 військовослужбовців та працевлаштовано 522 особи, звільнені з військової служби;

Державної програми соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, що підлягають звільненню, та осіб, звільнених з військової служби, на період до 2011 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 720 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 37, ст. 1474). При цьому із передбачених понад 21 млн. гривень на виконання Програми використано близько 1 млн. 700 тис. гривень тільки на професійне навчання за цивільними спеціальностями 615 військовослужбовців. У зв’язку з недостатнім фінансуванням Програми сприяння у працевлаштуванні звільнених військовослужбовців у рамках виконання Програми не здійснювалося.

Таким чином, протягом останніх десяти років внаслідок відсутності належного фінансування заходи щодо адаптації військовослужбовців фактично не здійснювалися, а чисельність військового персоналу тільки у Збройних Силах відповідно до законів України про чисельність Збройних Сил на відповідні роки з початку 2003 року до 2012 року включно скоротилася з 307,5 до 139 тис. осіб.

Водночас з метою розв’язання проблеми адаптації військовослужбовців та членів їх сімей в Україні реалізуються міжнародні проекти та програми, які фінансуються Організацією Північноатлантичного договору, Організацією з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) та Міністерством закордонних справ Королівства Норвегія (далі - міжнародні проекти), а саме:

програма “НАТО - Україна з перепідготовки військовослужбовців”, яка складається із:

- проекту НАТО з перепідготовки військовослужбовців у рамках річних національних програм співробітництва Україна - НАТО;

- проекту Трастового фонду НАТО з перепідготовки військовослужбовців у рамках Програми “Партнерство заради миру”;

проект ОБСЄ “Допомога в соціальній адаптації звільненим військовослужбовцям Збройних Сил України та інших військових формувань” у рамках Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України та ОБСЄ;

проект “Україна - Норвегія” (професійна перепідготовка звільнених у запас військовослужбовців Збройних Сил та інших силових структур, членів їх сімей та сприяння їх працевлаштуванню) в рамках Договору між Університетом Нурланда в м. Будьо (Королівство Норвегія) і благодійним фондом “Міжнародний фонд соціальної адаптації” (Україна).

Обов’язковою умовою реалізації міжнародних проектів в Україні є виконання відповідної державної цільової програми, а також її належне фінансування з державного бюджету.

Отже, досвід останніх десяти років свідчить, що єдиним дієвим механізмом реалізації положень законодавства і розв’язання проблеми адаптації військовослужбовців та членів їх сімей в Україні є виконання відповідної державної цільової програми.

На даний час така програма відсутня, тобто реалізувати своє право на адаптацію у повному обсязі військовослужбовці та члени їх сімей не мають можливості.