1. Схвалити Концепцію Державної цільової регіональної програми розвитку Українського Придунав’я на 2014-2017 роки, що додається.

Визначити Одеську облдержадміністрацію державним замовником Програми.

2. Одеській облдержадміністрації разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади підготувати і подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової регіональної програми розвитку Українського Придунав’я на 2014-2017 роки.

Українське Придунав’я, до складу якого входять місто обласного значення Ізмаїл, а також Болградський, Ізмаїльський, Кілійський, Ренійський і Татарбунарський райони Одеської області, розташоване у Дунай-Дністровському межиріччі Придунав’я, є специфічною територією з унікальними географічними, історичними та етнічними особливостями (спільний кордон з Республікою Молдова та Румунією, наявність великих річок - Дунаю та Дністра, приморське розташування).

Станом на 1 січня 2013 р. на території Українського Придунав’я проживає 324,9 тис. осіб, щільність населення становить 49 жителів на 1 кв. кілометр, що на третину менше, ніж у середньому по області і державі загалом.

Українське Придунав’я має стратегічне значення завдяки вигідному географічному розташуванню і наявності значного транспортно-транзитного потенціалу - трьох морських торговельних портів, Українського Дунайського пароплавства, судноплавного ходу Дунай - Чорне море, залізниці, аеропорту. Через Чорне море і внутрішні водні шляхи Придунав’я забезпечується вихід до Білорусі та Росії, країн Кавказького і Каспійського регіонів.

Сприятливі кліматичні умови, земельні та водні ресурси є основою для розвитку агропромислового комплексу, зокрема овочівництва, виноробства та рибного господарства.

Крім очевидних переваг в Українському Придунав’ї існує ряд економічних, соціальних та екологічних проблем.

Зокрема, спостерігається економічне відставання Українського Придунав’я від інших районів Одеської області. Так, у 2012 році показник обсягу реалізованої сільськогосподарської продукції (товарів, послуг) на одну особу в районах Українського Придунав’я був нижчий, ніж середнє значення в області, у тому числі в Ренійському районі - більше ніж у чотири рази, Кілійському - більше ніж у 1,8 раза. Подібна ситуація склалася з рівнем середньомісячної заробітної плати найманого працівника, яка, зокрема, у Татарбунарському районі становила 1269 гривень, Ізмаїльському - 1300, Болградському - 1402 гривні, що нижче за середнє значення в районах області. Проблемами м. Ізмаїла і Ренійського району є заборгованість із заробітної плати, яка на 1 січня 2013 р. становила 681 тис. і 1722 тис. гривень відповідно.

Рівень зареєстрованого безробіття у 2012 році становив у Болградському районі 3,1 відсотка (в Одеській області - 1 відсоток), в Ізмаїльському - 1,2, Кілійському - 1,7, Ренійському - 1,7, Татарбунарському - 1,6 відсотка.

Для придунайських районів характерною є депопуляція як наслідок природного та міграційного скорочення чисельності населення. Природне скорочення населення характерне для всіх районів за винятком Ізмаїльського, зокрема у Болградському районі - 1,4 проміле; Кілійському - 2,3, Ренійському - 1,3, Татарбунарському - 2 проміле.

Проблемами, що стримують економічний розвиток Українського Придунав’я, є:

недостатньо розвинена транспортна інфраструктура;

складний стан морегосподарського комплексу;

відсутність розвинутої промисловості, зокрема рибної галузі;

залежність від постачання електроенергії з-поза меж України;

низький рівень водо- та газозабезпечення;

складна екологічна ситуація;

незадовільний стан навчальних закладів та закладів охорони здоров’я.

З метою розв’язання проблем Українського Придунав’я прийнята Програма комплексного розвитку Українського Придунав’я на 2004-2011 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. № 428 (далі - Програма) (Офіційний вісник України, 2004 р., № 14, ст. 973; 2008 р., № 48, ст. 1561).

За результатами виконання зазначеної Програми залишилися невирішеними питання щодо:

будівництва каналу глибоководного суднового ходу р. Дунай - Чорне море до проектної осадки суден (7,2 метра);

відновлення потужностей приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство". Потужний морегосподарський комплекс Дунайського регіону втрачає значні обсяги вантажів та вантажоперевезень внаслідок істотного скорочення експортно-імпортних та транзитних вантажопотоків, зокрема, обсяги його вантажних перевезень зменшилися з 2,4 млн. тонн у 2010 році до 1,4 млн. тонн у 2012 році. Необхідно також завершити будівництво корпусів морських суховантажних суден, що здійснюється судноплавною компанією зазначеного товариства. Крім того, існує потреба у будівництві поромних комплексів;

будівництва сучасної автостради Одеса - Рені. Основні залізничні та автомобільні магістралі, які частково проходять через територію Республіки Молдова, не відповідають європейським вимогам до швидкісних магістралей і мають обмежену пропускну спроможність;

розвитку підприємств переробної та харчової промисловості (молочні, рибообробні заводи, м’ясокомбінати тощо), зокрема їх технічної та технологічної модернізації, а також відновлення належного функціонування галузі рибного господарства, у якій зайнята значна кількість населення;

створення власних електроенергетичних генеруючих потужностей, оскільки на сьогодні південні райони Одеської області отримують електроенергію з Республіки Молдова;

завершення газифікації населених пунктів. На сьогодні Кілійський та Татарбунарський райони залишаються негазифікованими (55 населених пунктів), у Болградському районі не газифіковано сім сіл, в Ізмаїльському - 15 (загальна чисельність населення у зазначених населених пунктах становить 92, 2 тис. осіб);

водозабезпечення. Місцеві природні водні джерела не відповідають екологічним та санітарним нормам. Жителі 44 населених пунктів Кілійського і Татарбунарського районів споживають привізну воду. Рівень забезпечення централізованого водопостачання сільських населених пунктів є вкрай низьким. При цьому дефіцит питної води становить 50 відсотків. Водопровідно-каналізаційне господарство перебуває у незадовільному технічному стані;