Кабінетом Міністрів України 14 березня 2007 року видано постанову N 449 "Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку і реконструкції централізованих систем водопостачання та водовідведення".

За затвердженим цією постановою Порядком використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку і реконструкції централізованих систем водопостачання та водовідведення, 65 відсотків від 200 млн. грн., що передбачені у Законі України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" за програмою "Розвиток та реконструкція централізованих систем водопостачання та водовідведення", мають бути спрямовані:

в обсязі 69388 тис. грн. - на виконання заходів, що визначені Програмою реформування та розвитку водопровідно-каналізаційного господарства Донецької області на 2005-2009 роки і період до 2015 року;

в обсязі 31590 тис. грн. - на виконання заходів, що визначені Програмою реформування та розвитку водопровідно-каналізаційного господарства Луганської області на 2004-2006 роки і період до 2010 року;

в обсязі 29022 тис. грн. - на виконання заходів щодо підвищення надійності, ефективності і безпеки водопостачання м. Харкова та інших населених пунктів Харківської області на 2000-2010 роки.

Решта ж бюджетних коштів (70000 тис. грн.) розподіляється між іншими регіонами України пропорційно величині відношення чисельності населення у кожному регіоні до його загальної чисельності в Україні.

Таким чином, при визначенні механізму використання коштів державного бюджету на здійснення заходів щодо розвитку і реконструкції централізованих систем водопостачання та водовідведення Кабінет Міністрів України застосував до регіонів України різний підхід. Це обмежує права населення більшості областей України, які отримають із Державного бюджету України на відповідні цілі менше коштів з розрахунку на одну особу, ніж Донецька, Луганська та Харківська області.

Таке рішення Кабінету Міністрів України не відповідає нормам статті 21 Конституції України, згідно з якими усі люди є рівні у правах, частини другої статті 24 Конституції України, за якими не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознакою місця проживання.