Відповідно до статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Порядку проведення грошової оцінки документів Національного архівного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2004 року N 1649,

1. Затвердити Методику грошової оцінки документів Національного архівного фонду, що додається.

2. Відділу формування Національного архівного фонду та діловодства Державного комітету архівів України (Сельченкова С.В.) забезпечити подання цього наказу в установленому порядку до Міністерства юстиції України для державної реєстрації.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Державного комітету архівів України Новохатського К.Є. і заступника Голови Фонду державного майна України Парфененка Д.М.

1. Ця Методика встановлює процедуру визначення вартості документів Національного архівного фонду (далі - НАФ), містить Примірну шкалу оцінок документів, механізм визначення їх рангу, Примірну шкалу цін документів за рангами, а також вимоги до оформлення результатів проведення грошової оцінки зазначених документів.

Методика є обов'язковою для застосування під час проведення грошової оцінки документів НАФ експертно-перевірними комісіями державних архівних установ, державних наукових установ, фондово-закупівельних комісій музеїв та експертно-оціночними комісіями бібліотек (далі - комісії), суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, а також під час рецензування оцінювачами та експертними радами саморегулівних організацій оцінювачів, які відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність здійснюють рецензування звітів про оцінку (актів оцінки) документів НАФ.

2. Відповідно до Методики оцінюються окремі документи, у тому числі у складі архівних справ, архівних фондів або архівних колекцій, їх частин з урахуванням специфіки цих об'єктів оцінки як рухомих речей, що є пам'ятками культури і джерелами історичної інформації.

Оцінка документів НАФ, що містять конфіденційну або таємну інформацію, проводиться з дотриманням вимог Закону України "Про інформацію" щодо режиму доступу до зазначеної інформації.

3. Процедура грошової оцінки документів НАФ комісією включає такі етапи:

оформлення документів для проведення грошової оцінки;

передавання документів, необхідних для проведення грошової оцінки;

проведення ідентифікації документів і у разі потреби їх атрибуції;

проведення попередньої індивідуальної грошової оцінки членами комісії;

проведення грошової оцінки комісією;

оформлення результатів грошової оцінки.

4. Рішення керівника відповідної державної архівної установи, державної наукової установи, музею, бібліотеки про проведення грошової оцінки документа НАФ приймається у формі наказу. Наказ видається у разі подання:

а) службової записки посадової особи державної архівної установи, державної наукової установи, музею, бібліотеки, що ініціює проведення грошової оцінки документа НАФ;

б) заяви власника або уповноваженої ним особи, а також особи, у якої документ перебуває на законних підставах, про проведення оцінки документа НАФ відповідною державною архівною установою, державною науковою установою, музеєм, бібліотекою із зазначенням мети її проведення.

5. Для проведення грошової оцінки у випадку, зазначеному в підпункті "б" пункту 4 цієї Методики, документ НАФ передається за актом приймання-передачі документів для здійснення грошової оцінки. Зазначений акт укладається представниками відповідної державної архівної установи, державної наукової установи, музею, бібліотеки, з одного боку, та замовником оцінки з другого за формою, наведеною у додатку 1 до цієї Методики. Крім об'єкта оцінки замовником оцінки можуть передаватися копії облікових документів (витяги з них), інші довідки архівної установи, яка провела державну реєстрацію документа НАФ, зокрема матеріали, що містять результати експертизи цінності зазначених документів, яка проводилася з метою внесення їх до НАФ, та інші. У разі оцінки документів НАФ, які віднесені до унікальних, додатково передається витяг із анотованих переліків документів, віднесених до унікальних.

6. До проведення попередньої індивідуальної грошової оцінки кожний експерт проводить ідентифікацію об'єкта оцінки - встановлення відповідності відомостей у вихідних даних характеристикам об'єкта оцінки. У разі потреби експерт може провести атрибуцію документа, яка полягає в дослідженні характеристик об'єкта оцінки, що становлять його інформаційну та історико-культурну цінність. Для цього експерт за необхідності опрацьовує джерела спеціальної та масової інформації, проводить інші дослідження. Крім того експерт проводить аналіз виявлених відомостей про ринкові ціни на подібні документи, досліджує попит, пропонування, факти продажу подібних об'єктів на внутрішньому та світовому ринках тощо.

7. Попередня індивідуальна експертна оцінка документів кожним членом комісії здійснюється за Примірною шкалою оцінок документів НАФ (далі - Примірна шкала), зазначеною у додатку 2 до цієї Методики. Експерт за Примірною шкалою визначає кількість балів документа, що оцінюється, за кожним критерієм.

Механізм визначення рангу документів полягає у заповненні експертом відповідних граф Таблиці визначення рангу документів НАФ, форма якої надана в додатку 3 до цієї Методики,* і визначає ранг документа шляхом підсумовування балів, внесених експертом до Таблиці.

Відповідно до встановленого рангу за Примірною шкалою цін документів НАФ, зазначеною у додатку 4 до цієї Методики, експерт робить висновок щодо вартості документа у письмовій формі, який разом із складеною Таблицею визначення рангу документів НАФ надається до комісії для прийняття рішення щодо оціночної вартості об'єкта оцінки.

8. Комісія на своєму засіданні опрацьовує результати попередньої індивідуальної грошової оцінки документа з дотриманням вимог, установлених пунктом 11 Порядку проведення грошової оцінки документів Національного архівного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2004 року N 1649 (далі - Порядок), і на підставі прийнятого протокольного рішення складає акт грошової оцінки документів Національного архівного фонду за формою, що зазначена в додатку 5 до цієї Методики.

9. Акт складається в двох примірниках, один з яких залишається у державній архівній установі, державній науковій установі, музеї, бібліотеці, що здійснювали грошову оцінку документів, другий за актом приймання-передавання передається замовнику оцінки разом з документом НАФ, що оцінювався.

Акт грошової оцінки документів НАФ за дорученням Держкомархіву затверджує керівник відповідної державної архівної установи, державної наукової установи, музею, бібліотеки, за рішенням якого створено комісію для проведення грошової оцінки документів.

Заповнені таблиці визначення рангу документів НАФ та висновки експертів - членів комісії про вартість документа, що оцінюється, а також протоколи засідань комісії додаються до примірника акта грошової оцінки, який залишається у державній архівній установі, державній науковій установі, музеї, бібліотеці, що здійснювали грошову оцінку документів.

За результатами проведеної оцінки у державній архівній установі, державній науковій установі, музеї, бібліотеці, що здійснювали грошову оцінку, оформлюється облікова картка грошової оцінки документа НАФ за формою, зазначеною у додатку 6 до цієї Методики. У разі наявності облікової картки на документ НАФ, складеної за результатами оцінки, проведеної раніше, до неї заноситься нова інформація про оціночну вартість документа із зазначенням дати оцінки.

10. Під час незалежної грошової оцінки документів НАФ, яку проводять суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання, використовують бази оцінки, що відповідають ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки проводиться відповідно до вимог Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 N 1440.

11. Вихідними даними для незалежної грошової оцінки документа НАФ можуть бути облікова документація (виписки з неї), довідковий апарат архіву, інші довідки архівної установи, яка провела державну реєстрацію документа НАФ, зокрема матеріали, що містять результати експертизи цінності зазначених документів, яка проводилася з метою внесення їх до НАФ, та інші.

12. Для проведення ідентифікації документа оцінювач досліджує матеріал носія інформації, зовнішні ознаки документа, виявляє особливості його оформлення, проводить дослідження його фізичного стану, встановлює відповідність відомостей, зазначених у вихідних даних, характеристикам об'єкта оцінки. У разі потреби експерт може провести атрибуцію документа, яка полягає в дослідженні характеристик об'єкта оцінки, що становлять його інформаційну та історико-культурну цінність.

При ідентифікації та атрибуції оцінювачем можуть використовуватися критерії, зазначені в пункті 8 Порядку та Примірній шкалі оцінок документів НАФ (додаток 2 до цієї Методики). У разі потреби до цієї роботи можуть залучатися відповідні спеціалісти та організації (установи), що мають необхідні знання та уповноважені проводити такі експертизи.

13. Незалежна грошова оцінка документів НАФ проводиться переважно із застосуванням порівняльного та доходного методичних підходів. Застосування методів витратного підходу не рекомендується у зв'язку з незначним впливом у більшості випадків матеріальних витрат, пов'язаних із створенням документа (носія інформації та інформації, яку він містить), на його вартість.

14. Під час незалежної оцінки методами порівняльного підходу опрацьовується інформація щодо цін продажу та пропонування вітчизняного та світового ринків на подібні за видами та хронологічною приналежністю документи. При формуванні сукупності елементів порівняння можуть використовуватися критерії, зазначені в пункті 8 Порядку та Примірній шкалі оцінок документів НАФ (додаток 2 до цієї Методики).

15. У разі застосування методів дохідного підходу для визначення очікуваного валового доходу від користування документом, що оцінюється, опрацьовується інформація про плату за користування подібними документами, яка склалася на ринку. Крім того оцінювач вивчає умови укладених користувачами з власниками подібних документів або уповноваженими ними юридичними чи фізичними особами угод на ринку. Зазначена інформація використовується для з'ясування умов користування подібними документами, які склалися на ринку у переважної більшості випадків передання їх в користування, і порівнянні їх з найбільш ймовірними умовами передачі в користування об'єкта оцінки, що враховується під час визначення його вартості.

16. Незалежна грошова оцінка документа НАФ оформлюється звітом про оцінку, що містить висновок про вартість документа, який оцінювався. Звіт про оцінку документа складається відповідно до вимог національних стандартів оцінки. До звіту про оцінку документа НАФ обов'язково додається копія свідоцтва про державну реєстрацію документів Національного архівного фонду встановленої форми та фотографія документа з відбитком штампа, який проставляється на документах НАФ, що пройшли державну реєстрацію, та їх описах. У разі оцінки документів НАФ, що віднесені до унікальних, до звіту про оцінку додатково додається копія витягу із схвалених відповідною експертно-перевірною комісією і затверджених анотованих переліків документів, віднесених до унікальних, або копія довідки із Державного реєстру національного культурного надбання.