В СРСР, до складу якого на основі добровільного об'єднання і рівноправності з іншими союзними республіками входить Українська Радянська Соціалістична Республіка, пам'ятки історії та культури є надбанням народу. Радянська держава, дотримуючись ленінських принципів ставлення до культурної спадщини, створює всі умови для збереження і ефективного використання пам'яток в інтересах комуністичного будівництва.

Пам'ятки історії та культури народів СРСР відображають матеріальне і духовне життя минулих поколінь, багатовікову історію нашої Батьківщини, боротьбу народних мас за її свободу і незалежність, революційний рух, встановлення і розвиток Радянської соціалістичної держави.

У пам'ятках історії та культури втілені видатні події Великої Жовтневої соціалістичної революції, громадянської і Великої Вітчизняної воєн, трудові подвиги робітничого класу, колгоспного селянства та інтелігенції, братерська дружба народів нашої країни, героїчна боротьба радянського народу за побудову соціалізму і комунізму.

Пам'ятки історії та культури народів СРСР становлять невід'ємну частину світової культурної спадщини, свідчать про величезний вклад народів нашої країни в розвиток світової цивілізації.

В СРСР пам'ятки служать цілям розвитку науки, народної освіти і культури, формування високого почуття радянського патріотизму, ідейно-морального, інтернаціонального та естетичного виховання трудящих.

Охорона пам'яток - важливе завдання державних органів і громадських організацій. Бережне ставлення до пам'яток історії та культури - патріотичний обов'язок кожного громадянина СРСР.

Радянське законодавство покликане активно сприяти поліпшенню справи охорони і використання пам'яток історії та культури, дальшому зміцненню законності в цій галузі.

Пам'ятками історії та культури є споруди, пам'ятні місця і предмети, зв'язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність.

Усі пам'ятки історії та культури, які знаходяться на території Української РСР, охороняються державою.

Законодавство Української РСР про охорону і використання пам'яток історії та культури регулює суспільні відносини в галузі охорони і використання пам'яток з метою забезпечення їх схоронності для нинішнього і майбутніх поколінь, ефективного використання для наукового вивчення і пропаганди пам'яток в інтересах комуністичного виховання трудящих.

Законодавство Союзу РСР і Української РСР про охорону і використання пам'яток історії та культури складається з Закону СРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" і видаваних відповідно до нього інших актів законодавства Союзу РСР, цього Закону та інших актів законодавства Української РСР про охорону і використання пам'яток історії та культури.

Пам'ятки історії та культури перебувають у власності держави, а також колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій і в особистій власності громадян.

Всі виявлені на території Української РСР об'єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність і не мають власника або власник яких невідомий чи в силу закону втратив на них право, переходять у власність держави, якщо інше не передбачено законом.

Продаж, дарування або інше відчуження пам'яток історії та культури допускається з обов'язковим попереднім повідомленням державних органів охорони пам'яток. При продажу пам'яток держава має переважне право купівлі.

До пам'яток історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать:

- пам'ятки історії - будинки, споруди, пам'ятні місця і предмети, зв'язані з найважливішими історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, революційним рухом, з Великою Жовтневою соціалістичною революцією, громадянською і Великою Вітчизняною війнами, соціалістичним і комуністичним будівництвом, зміцненням міжнародної солідарності, а також з розвитком науки і техніки, культури і побуту народів, з життям видатних політичних, державних, військових діячів, народних героїв, діячів науки, літератури і мистецтва;

пам'ятки археології - городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам'яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів;

пам'ятки містобудування і архітектури - архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також зв'язані з ними твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти;

пам'ятки мистецтва - твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного та інших видів мистецтва;

документальні пам'ятки - акти органів державної влади і управління, інші письмові і графічні документи, кінофотодокументи і звукозаписи, а також стародавні та інші рукописи й архіви, записи фольклору і музики, рідкісні друковані видання.

До пам'яток історії та культури можуть бути віднесені й інші об'єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність.

Державне управління в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами обласних, районних, міських, районних у містах, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами охорони пам'яток відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Спеціально уповноваженими державними органами охорони пам'яток історії та культури в Українській РСР є Міністерство культури Української РСР, Державний комітет Ради Міністрів Української РСР у справах будівництва, Головне архівне управління при Раді Міністрів Української РСР та їх органи на місцях, а також інші державні органи, до компетенції яких законодавством Союзу РСР і Української РСР віднесено здійснення зазначених функцій.

Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону і використання пам'яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам'яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам'яток історії та культури.

Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам'яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Компетенція спеціально уповноважених державних органів охорони пам'яток історії та культури (частина друга статті 7) визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також положеннями про ці органи, затверджуваними у встановленому порядку.

Вказівки спеціально уповноважених державних органів охорони пам'яток з питань, віднесених до їх компетенції, є обов'язковими для всіх міністерств, державних комітетів, відомств, підприємств, організацій і установ, а також для громадян.

Державний контроль за охороною і використанням пам'яток історії та культури має своїм завданням забезпечити виконання всіма міністерствами, державними комітетами і відомствами, державними, кооперативними, іншими громадськими підприємствами, організаціями, установами і громадянами обов'язків по додержанню встановленого порядку охорони, використання, обліку і реставрації пам'яток, а також інших правил, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Державний контроль за охороною і використанням пам'яток історії та культури здійснюється Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами та спеціально уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Охорона і використання пам'яток природи та інших об'єктів навколишнього природного середовища, зв'язаних з пам'ятками історії, археології, містобудування та архітектури, здійснюються державними органами охорони пам'яток за погодженням в необхідних випадках з іншими заінтересованими органами.

Професійні спілки, організації молоді, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, наукові товариства, творчі спілки й інші громадські організації, а також громадяни сприяють державним органам у здійсненні заходів по охороні, використанню, виявленню, обліку, реставрації пам'яток історії та культури і поширенню знань про них.

Громадські організації беруть участь у роботі, спрямованій на забезпечення схоронності пам'яток історії та культури, відповідно до статутів (положень) цих організацій і законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Українське товариство охорони пам'яток історії та культури сприяє залученню широких верств населення до активної і безпосередньої участі в охороні пам'яток, здійснює пропаганду пам'яток і законодавства про їх охорону та використання, активно сприяє роботі державних органів охорони пам'яток, здійснює громадський контроль за їх схоронністю, використанням, ремонтом і реставрацією, а також проводить іншу роботу відповідно до Статуту товариства і законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Органи і установи науки, народної освіти та культури беруть активну участь у пропаганді й популяризації пам'яток історії та культури серед населення, сприяють вивченню цих пам'яток дітьми та молоддю, залучають громадян до їх охорони.

Державні і кооперативні підприємства, організації й установи сприяють відповідним органам охорони пам'яток в роботі по охороні і використанню пам'яток історії та культури.

Підприємства, організації й установи можуть встановлювати шефство над пам'ятками історії та культури з метою забезпечення їх схоронності та благоустрою прилеглої до них території.

Пам'ятки історії та культури, незалежно від того, в чиїй власності вони перебувають, підлягають державному облікові.

Відповідно до Закону СРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" державний облік пам'яток історії та культури здійснюється в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР.

З метою організації обліку і охорони пам'яток історії та культури нерухомі пам'ятки поділяються на пам'ятки загальносоюзного, республіканського і місцевого значення.

Віднесення пам'яток історії та культури до категорії пам'яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення провадиться відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Переліки пам'яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Переліки пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об'єктів з переліків пам'яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР.

Внесення об'єктів у переліки пам'яток історії та культури і виключення з них провадяться за поданням спеціально уповноважених державних органів охорони пам'яток історії та культури.

Державний облік пам'яток історії та культури, що знаходяться в музеях, бібліотеках, архівах, в інших організаціях і установах, провадиться в порядку, який визначається законодавством Союзу РСР про музейний і архівний фонди СРСР.

Предмети старовини, твори образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, будівлі, рукописи, колекції, рідкісні друковані видання, інші предмети і документи, що перебувають в особистій власності громадян і становлять значну історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, визнаються пам'ятками історії та культури і підлягають державному обліку з метою найповнішого виявлення пам'яток і сприяння у забезпеченні їх схоронності.

Громадяни, в особистій власності яких перебувають пам'ятки історії та культури, зобов'язані додержувати правил охорони, використання, обліку і реставрації пам'яток.

Пам'ятки історії та культури використовуються в цілях розвитку науки, народної освіти і культури, патріотичного, ідейно-морального, інтернаціонального та естетичного виховання.

Використання пам'яток історії та культури в господарських і інших цілях допускається, якщо це не завдає шкоди схоронності пам'яток і не порушує їх історико-художньої цінності.

Надання пам'яток історії та культури в користування державним, кооперативним, іншим громадським підприємствам, організаціям, установам, а також іншим організаціям і особам для наукових, культурно-освітніх, туристських та інших цілей здійснюється в порядку і з додержанням умов, які визначаються законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Користування пам'ятками історії та культури здійснюється на підставі відповідних охоронних зобов'язань.