З мотивів невідповідності Конституції України Указом Президента України від 4 вересня 2009 року N 706 "Про зупинення дії пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року N 757-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року N 838-р" згідно з пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України зупинено дію:

пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року N 757-р "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)";

розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року N 838-р "Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість".

У зв'язку з цим та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106, статті 150 Конституції України, статей 13, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюсь до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність названого положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року N 757-р "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)" (опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" від 15 липня 2009 року N 125), а також розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року N 838-р "Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість" (опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" від 25 липня 2009 року N 133).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року N 757-р "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)" передбачено, що для упорядкування податкового обліку платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання; у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", реєстрація платників податку на додану вартість анулюється (пункт 2).

Кабінет Міністрів України розпорядженням від 17 липня 2009 року N 838-р "Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість" доручив Державній податковій адміністрації України під час адміністрування податку на додану вартість віднести до найвищого ступеня ризику факт подання платником податку податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період, складеної з урахуванням податкових накладних, виписаних в іншому, ніж звітний, податковий період; під час проведення камеральних перевірок показників податкової звітності з податку на додану вартість враховувати, що коригування або уточнення платником податку показників декларації, пов'язане з несвоєчасним включенням сум податкової накладної до складу податкового зобов'язання або податкового кредиту, за відповідний звітний податковий період є виправданим у разі, коли воно здійснюється протягом двох місяців з дати настання граничного строку подання відповідної декларації; у разі коригування або уточнення платником податку показників декларації в обсязі 10 або більше відсотків загальної суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, задекларованих у відповідному податковому періоді, провести за участю підрозділів податкової міліції протягом місяця з дня його здійснення перевірку достовірності сум податку на додану вартість, нарахованого і сплаченого на всіх етапах поставки товарів (робіт, послуг).

Названі положення розпоряджень Кабінету Міністрів України не відповідають Конституції України, виходячи з такого.

Відповідно до Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина перша статті 67) ; система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92) .

Як відзначив Конституційний Суд України у Рішенні від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005 у справі про податкову заставу, виконання конституційного обов'язку, передбаченого статтею 67 Конституції України, реалізується сплатою кожним податків і зборів. Встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключною прерогативою закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, конституційні положення про обов'язковість закріплення у законі порядку сплати податків і зборів поширюються і на податок на додану вартість.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 23 червня 2009 року N 15-рп/2009 у справі про тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита, загальновизнаними елементами правового механізму регулювання податків і зборів (обов'язкових платежів) є суб'єкт або платник податку, об'єкт оподаткування, одиниця оподаткування, джерело сплати податку, податкова ставка, податковий період, строки та порядок сплати податку, податкова квота, податкові пільги.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету визначено Законом України "Про податок на додану вартість". Пунктом 11.4 статті 11 цього Закону визначено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" окремим законом з питань оподаткування цим податком, а також передбачено пріоритет названого Закону у разі врегулювання правил оподаткування податком на додану вартість іншим законом України.