Відповідно до статті 150 Конституції України, статей 13, 41 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюсь до Конституційного Суду України з клопотанням щодо офіційного тлумачення положень пункту 26 частини першої статті 85, пункту 22 частини першої статті 106, частини п'ятої статті 126, статті 149 Конституції України.

Підставою для звернення до Конституційного Суду України є неоднозначність розуміння органами державної влади, посадовими особами названих положень Конституції України при вирішенні питань щодо скасування рішень про призначення (обрання) суддів.

Згідно з пунктами 26, 27 частини першої статті 85, частиною першою статті 128 Конституції України до повноважень Верховної Ради України віднесено призначення на посади та звільнення з посад третини складу Конституційного Суду України, обрання суддів безстроково.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 106, частини першої статті 128 Конституції України Президент України призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України, здійснює перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років.

Президент України та Верховна Рада України реалізовують названі Конституцією України владні повноваження шляхом видання відповідних актів про призначення суддів Конституційного Суду України на посади або про звільнення їх з таких посад (стаття 91, частина третя статті 106 Конституції України) .

Кваліфікаційні вимоги щодо суддів загальної юрисдикції, які призначаються на посаду вперше, визначено частиною третьою статті 127 Конституції України. При цьому за частиною п'ятою статті 127 Основного Закону України додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом. Такі вимоги на сьогодні визначені, зокрема, Законом України "Про судоустрій України".

Кваліфікаційні вимоги щодо суддів Конституційного Суду України визначено частиною третьою статті 148 Конституції України.

Частиною п'ятою статті 126 Конституції України визначено вичерпні підстави звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив. За статтею 149 Основного Закону України на суддів Конституційного Суду України поширюються, зокрема, підстави щодо звільнення з посади, передбачені статтею 126 Конституції України.

Отже, Конституція України наділяє Президента України та Верховну Раду України відповідними повноваженнями призначати чи обирати на посади суддів осіб, які відповідають вимогам, установленим Конституцією та законами України, а також звільняти суддів з посад з підстав, визначених Конституцією України.

Водночас після призначення та вступу особи на посаду судді можуть бути виявлені обставини, які унеможливлювали таке призначення (обрання) й існували на момент прийняття відповідного рішення, але про них не було відомо уповноваженому суб'єкту.

Так, після вступу особи на посаду судді може бути встановлено невідповідність цієї особи вимогам, визначеним частиною п'ятою статті 127, частиною третьою статті 148 Конституції України, законами України стосовно окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня, або факт порушення передбаченої законом процедури вступу на посаду судді.