З мотивів невідповідності Конституції України Указом Президента України від 30 квітня 2009 року N 284 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року N 420-р" згідно з пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року N 420-р "Про деякі заходи щодо поліпшення медичного обслуговування громадян".

У зв'язку з цим та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України, статей 13, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюся до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність названого акта Кабінету Міністрів України, на даний час не опублікованого.

Пунктом 1 цього розпорядження Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства охорони здоров'я України щодо надання державним та комунальним закладам охорони здоров'я права за власним бажанням громадян:

які проходять лікування, на забезпечення за відповідну плату виділення ліжко-місця підвищеної комфортності та персонального доглядальника, створення належних соціально-побутових умов;

на проведення на їх замовлення за відповідну плату за межами закладів охорони здоров'я консультування, діагностування, лікування, забору біологічного та іншого матеріалу для клініко-діагностичних та інших досліджень за умови, що вони спроможні за станом здоров'я самостійно відвідувати відповідні заклади (установи).

Зазначене не відповідає статті 49 Конституції України, за якою у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно. Це є складовою одного з основних конституційних прав громадян - права на охорону здоров'я, медичну допомогу, доступне для всіх медичне обслуговування, що гарантується державою.

Запроваджуючи надання медичної допомоги за відповідну плату, Кабінет Міністрів України фактично поставив одержання громадянами життєво необхідної медичної допомоги у залежність від їх фінансових можливостей, чим порушив і положення статті 24 Конституції України, за якою громадяни мають рівні конституційні права та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками, зокрема, майнового стану.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою в Рішенні від 29 травня 2002 року N 10-рп/2002 у справі про безоплатну медичну допомогу, індивід, який отримує безоплатну медичну допомогу у державних закладах охорони здоров'я, не повинен відшкодовувати її вартість ні у вигляді будь-яких платежів, ні у будь-якій формі незалежно від часу надання медичної допомоги.

Уведення розпорядженням Кабінету Міністрів України, що розглядається, зазначених обмежень конституційних прав громадян не відповідає також приписам частини другої статті 21 Конституції України, відповідно до якої права людини є невідчужуваними та непорушними, та частини першої статті 64 Основного Закону держави, за якою конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.