Шановний Український народе!

Дорогі співвітчизники!

Я говоритиму просто і відверто. 2 вересня 2008 року в українському парламенті де-факто була сформована нова коаліція Блоку Юлії Тимошенко, Партії регіонів і Партії комуністів.

Ця коаліція наполегливо працювала тридцять днів. Сформувала керівництво парламенту України, формувала щоденний план роботи українського парламенту, прийняла чимало законів, значна частина яких були неконституційні, на моє глибоке переконання, не українські і не демократичні, що змушувало мене частину цих законів ветувати.

Події другого вересня і ті рішення, які були прийняті у парламенті, безумовно, унеможливили існування демократичної коаліції. І 3 вересня, де-юре, було оголошено про розвал коаліції. Це - факт. Безумовно, він набагато складніший, аніж уявляється.

Нам потрібно ще багато-багато разів повертатися до 2 вересня 2008 року і дати повну відповідь, щоб це зрозуміла кожна людина, що тоді відбувалося у парламенті і за спиною тодішньої чинної коаліції.

2 вересня, по суті, розпочалася спроба демонтажу України і наших цінностей. Баланс влади. Національна безпека. Політичний курс. Мова. Це все стало мішенню спеціальних домовленостей.

Демократичну коаліцію, переконаний, глибоко переконаний, зруйнувало одне - людська амбіція. Людська амбіція однієї особи. Жадоба до влади, розходження в цінностях, у перевазі особистих інтересів над національними.

Коаліційна угода і коаліційні домовленості зруйновані, економічні реформи не проводяться, виборчі розрахунки переросли у тотальний соціальний популізм, який призвів до найвищої в Європі інфляції і зниження соціальних стандартів - заробітної плати, пенсії і багатьох інших соціальних програм.

У час потенційних зовнішніх небезпек в хід було запущено неукраїнські сценарії - безхребетні, і по суті ворожі. Бачимо й іншу небезпечну, ззовні занесену тенденцію - замах на розкол у національно-демократичних силах. Це - цвях, який свідомо забивають у наше тіло.