Шановні народні депутати!

Події, які відбуваються в українському парламенті, викликають тривогу і справедливе невдоволення громадян. Потреби людей знову опинилися поза полем зору Верховної Ради. Парламентарії забули про своє ключове завдання: творити закони. Замість цього на порядку денному - безкінечна боротьба за владу.

Згаяно не один місяць роботи законодавчого органу. Проте ми втрачаємо набагато більше - віру громадян у майбутнє нашої країни.

Згоден з більшістю українців, які запитують: "Коли закінчиться цей безлад у парламенті? Коли ті, кого ми обрали, нарешті облишать чвари й почнуть працювати?"

Починаючи з 2 вересня, країна стала свідком фактичного союзу колишніх "непримиренних" опонентів. Блок Юлії Тимошенко, Партія регіонів та Комуністична партія злагоджено голосували, перерозподіляючи владні повноваження в своїх інтересах. Але марними виявилися сподівання, що так звана нова більшість з таким самим завзяттям візьметься за вирішення проблем суспільства. Зрештою, об'єднання Блоку Юлії Тимошенко і Партії регіонів так і не було скріплене підписами. Не бачу в цьому нічого дивного. Очевидно, особисті владні амбіції лідерів двох політичних сил не дозволили їм дійти згоди.

Безумовно, я на боці тих виборців, хто хотів би відновлення демократичної коаліції. Водночас неозброєним оком видно, що зусилля Блоку Юлії Тимошенко щодо повернення до демократичного формату більшості - не що інше, як політичний хід для збереження владних повноважень, і не мають на меті створення дієвої коаліції, яка об'єдналася б навколо національних пріоритетів.

Незважаючи на це, я надав ще один шанс для формування парламентської більшості. Повторюю: готовий сприйняти будь-яку коаліцію, утворену згідно з вимогами Конституції. Час спливає, його критично мало. Кожен день зволікання коштує країні занадто дорого.

Згоден, ще одні дочасні вибори - це стрес для країни. Проте не забуваймо, що позачергові вибори - це радикальний, але конституційний і цілком демократичний шлях розв'язання кризових ситуацій.

Якщо політичні сили виявляться не здатними досягти домовленості, не зуміють поставити національний та державний інтерес вище від особистих владних амбіцій та корпоративних інтересів, я як Президент скористаюся своїм конституційним правом і надам можливість народові сказати своє вирішальне слово.

Шановні депутати, шанс на порозуміння є. Покладаюся на вашу відповідальність за майбутнє України.