З мотивів невідповідності Конституції України Указом Президента України від 21 липня 2008 року N 643 "Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2008 року N 558" згідно з пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2008 року N 558 "Деякі питання державного управління у сфері міграційної політики".

У зв'язку з цим та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106, статті 150 Конституції України, статей 13, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюсь до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність зазначеного акта Кабінету Міністрів України, опублікованого в Офіційному віснику України (2008 р., N 46, ст. 1495).

Постановою від 18 червня 2008 року N 558 Кабінетом Міністрів України з метою оптимізації системи державного управління у сфері міграції на Міністерство внутрішніх справ України покладено виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції в межах, визначених законодавством про біженців, та з координації діяльності центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної міграційної політики до законодавчого визначення протягом одного року питання, пов'язаного з утворенням відповідного центрального органу виконавчої влади (пункт 1).

Зазначеною постановою також перейменовано Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб у Державний департамент міграційної служби (пункт 2). Пунктом 3 постанови до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України передано пункти тимчасового розміщення біженців; до складу Державного департаменту міграційної служби - органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, утворені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2004 року N 700.

Постанову N 558 видано Кабінетом Міністрів України всупереч положенням Конституції України. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і мають відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України) . Вимога верховенства Конституції України як Основного Закону держави є основою принципу верховенства закону. Визначальна роль закону в правовій системі держави, в діяльності всіх суб'єктів права, насамперед державних органів і посадових осіб, є гарантією законності як однієї з основних ознак правової і демократичної держави, якою відповідно до статті 1 Основного Закону держави є Україна. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України) . За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом (частина, третя статті 17 Конституції України) . За приписом пункту 22 частини першої статті 85 Основного Закону держави до повноважень Верховної Ради України належить затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України. Пункт 10 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України визначаються засади регулювання міграційних процесів.