З метою дальшого вдосконалення військово-технічного співробітництва України з іноземними державами, забезпечення захисту національних інтересів, додержання міжнародних зобов'язань держави, визначення порядку регулювання міжнародних передач товарів військового призначення, відповідно до пункту 1 статті 106 Конституції України

1. Установити, що метою військово-технічного співробітництва України з іноземними державами є забезпечення національних інтересів і безпеки держави, оснащення Збройних Сил та інших військових формувань сучасним озброєнням і військовою технікою, іншими товарами військового призначення, розвиток експортного потенціалу військово-промислового комплексу, підвищення науково-технічного та технологічного потенціалу оборонної галузі України.

2. Військово-технічне співробітництво з іноземними державами здійснюється на засадах:

пріоритетності національних інтересів;

монополії держави на регулювання діяльності у сфері військово-технічного співробітництва;

додержання законодавства про державну таємницю;

додержання міжнародних зобов'язань України у сфері військово-технічного співробітництва;

підконтрольності та підзвітності центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, визначених у встановленому порядку як учасники військово-технічного співробітництва і наділених відповідними повноваженнями, та суб'єктів військово-технічного співробітництва;

захисту державою прав та законних інтересів учасників і суб'єктів військово-технічного співробітництва;

координації діяльності учасників військово-технічного співробітництва.

3. До військово-технічного співробітництва належать такі види діяльності:

інформаційний обмін;

укладання міжнародних договорів України та зовнішньоекономічних договорів (контрактів);

експорт та імпорт товарів військового призначення, у тому числі надання суб'єктами військово-технічного співробітництва консультаційних, маркетингових, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, юридичних послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності та одержання від них аналогічних послуг;

наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

співробітництво з міжнародними організаціями у військово-технічній сфері;

організація і проведення виставок, конкурсів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів щодо товарів військового призначення;

інші види діяльності у цій сфері, які не суперечать законодавству України та нормам міжнародного права.

4. Державне регулювання діяльності у сфері військово-технічного співробітництва здійснюється шляхом:

а) визначення напрямів військово-технічного співробітництва відповідно до політичних та економічних інтересів України;

б) встановлення заборони і обмежень на експортно-імпортні операції щодо товарів військового призначення з метою забезпечення безпеки і оборони, економічної стабільності, захисту внутрішнього ринку, збереження і зміцнення позицій України політичного і економічного характеру, додержання міжнародних зобов'язань про скорочення і ліквідацію озброєнь, про нерозповсюдження зброї масового ураження;

в) недопущення до участі у військово-технічному співробітництві підприємств, установ, організацій, якщо вони у випадках, передбачених законодавством, не мають спеціальних повноважень або дозволів чи висновків і не зареєстровані в установленому порядку у відповідних державних органах;

г) визначення випадків страхування експортних операцій щодо товарів військового призначення, а також кредитів, наданих українськими і/або міжнародними банками, банками іноземних держав чи за участю іноземного капіталу, спеціалізованими страховими акціонерними товариствами, контрольний пакет акцій яких належить державі.

5. З метою додержання учасниками і суб'єктами військово-технічного співробітництва вимог законодавства запроваджується державний контроль у цій сфері.

Державному контролю підлягають:

а) відповідність діяльності учасників і суб'єктів військово-технічного співробітництва меті і засадам цього співробітництва та законодавству України;