Представник Президента України у місті Києві І.М. Салій видав ряд розпоряджень, що прийняті ним з перевищенням повноважень і суперечать законодавству.

Розпорядженням від 9 липня 1992 року N 614 встановлено адміністративну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок і самовільне спорудження на них будівель. При цьому проігноровано той факт, що питання боротьби із зазначеними діяннями вже врегульовано законом - стаття 199 Кримінального кодексу України і стаття 97 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Даними актами передбачено кримінальну і адміністративну відповідальність.

Таким, що не відповідає вимогам закону, це розпорядження є і в частині визначення розміру плати за незаконне користування землею, оскільки воно суперечить статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Порядок же відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відповідно до статті 89 Земельного кодексу України встановлює Кабінет Міністрів України.

Всупереч статті 4 Закону України "Про систему оподаткування", підпункту 2 пункту 21 Положення про місцеву державну адміністрацію та статті 7 Закону України "Про Представника Президента України" прийняті розпорядження від 9 квітня 1992 року N 63, від 22 вересня 1992 року N 1118 та від 24 вересня 1992 року N 1125, якими встановлено місцевий збір за залучення іногородніх працівників та транзитний і готельний збори. Вирішення цих питань віднесено до виключної компетенції міської Ради народних депутатів.

Розпорядженням від 6 жовтня 1992 року N 1186 затверджено тарифи на користування легковими таксомоторами. Його прийнято з порушенням статті 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення", а також постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1992 року N 357, згідно з якою регулювання тарифів на перевезення пасажирів і багажу легковими таксомоторами віднесено до компетенції територіально-виробничих об'єднань автомобільного транспорту.