Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Кузьменко проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<…>), Голова,

Катержіна Шімачкова (<…>),

Микола Гнатовський (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 21 березня 2024 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою, поданою 21 квітня 2016 року, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція).

2. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).

3. Відомості про заявника та інформація щодо заяви наведені в таблиці у додатку.

4. Заявник скаржився на незаконне тримання під вартою. Він посилався на пункт 1 статті 5 Конвенції.

5. Уряд стверджував, що скаргу заявника було подано поза межами шестимісячного строку, який мав обчислюватися з 05 серпня 2015 року. Суд вважає, що заявник дотримався відповідного строку (див. рішення у справі "Рудніченко проти України" (Rudnichenko v. Ukraine), заява № 2775/07, пункти 61 і 72, від 11 липня 2013 року, (див. таблицю в додатку)). Тому Суд відхиляє заперечення Уряду.

6. Суд повторює, що стаття 5 Конвенції разом зі статтями 2, 3 та 4 Конвенції гарантує основні серед фундаментальних прав, які захищають фізичну недоторканність особи, і тому важливість цієї статті є першочерговою. Її головною метою є запобігання свавільному або несправедливому позбавленню свободи (див. рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], заява № 23755/07, пункт 84, ЄСПЛ 2016 (витяги) з подальшими посиланнями).

7. Коли постає питання про "законність" взяття під варту, у тому числі, чи було дотримано "порядок, встановлений законом", Конвенція по суті посилається на національне законодавство та встановлює зобов’язання забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Однак лише дотримання національного законодавства недостатньо: окрім того, пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті захисту особи від свавілля (див. рішення у справі "С., В. та А. проти Данії" [ВП] (S., V. and A. v. Denmark) [GC], заяви № 35553/12, № 36678/12 та № 36711/12, пункт 74, від 22 жовтня 2018 року, з подальшими посиланнями).

8. У керівній справі, зазначеній у таблиці в додатку, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів чи аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тримання заявника під вартою не відповідало пункту 1 статті 5 Конвенції.