Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Ніколаєнко проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марія Елосегі (<…>), Голова,

Ґільберто Фелічі (<…>),

Катержіна Шімачкова (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 59342/19), яку 01 листопада 2019 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) громадянин України п. Олександр Олександрович Ніколаєнко (далі — заявник), 1982 року народження, що тримається під вартою у м. Новгород-Сіверському, та якого представляв п. А.Л. Яковлев — юрист, який практикує у м. Чернігові,

рішення повідомити Уряд України (далі — Уряд), який представляла його Уповноважений, пані М. Сокоренко з Міністерства юстиції, про скаргу за статтею 3 Конвенції на тримання заявника у металевій клітці під час судових засідань, та визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 05 грудня 2024 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Заява стосується тримання заявника у металевій клітці під час судових засідань всупереч статті 3 Конвенції.

2. З 2001 року заявник відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі за вбивство. Стверджуючи, що кримінальну справу щодо нього було сфальсифіковано, він подав скаргу на органи досудового розслідування, вимагаючи порушення кримінального провадження за цим фактом. Розслідування зупинялося та відновлювалося декілька разів після подання заявником скарг до суду на постанови слідчого.

3. Скарги заявника розглядав Деснянський районний суд міста Чернігова (далі — районний суд), який проводив відкриті засідання 04 і 14 березня 2019 року й 21 і 30 травня 2019 року та відмовив у задоволенні скарг заявника. Під час цих засідань заявника тримали у металевій клітці.

4. Уряд стверджував, що деякі зали судових засідань у районному суді були обладнані скляними кабінами, але ці зали були зайняті через проведення інших засідань у зазначені дати, і тому справа заявника слухалася у залі з кліткою.

5. Заявник скаржився на те, що поміщення його у металеву клітку під час судових засідань було принизливим і невиправданим, а також порушувало статтю 3 Конвенції.

А. Прийнятність

6. Уряд стверджував, що заявник не вичерпав національні засоби юридичного захисту, оскільки під час засідань він не скаржився суду на те, що його тримали у клітці.

7. Посилаючись на відповідні принципи своєї практики щодо правила вичерпання національних засобів юридичного захисту, наведені в рішенні у справі "Мокану та інші проти Румунії" [ВП] (Mocanu and Others v. Romania) [GC], заява № 10865/09 та 2 інші заяви, пункти 220–226, ЄСПЛ 2014 (витяги), та на доводи Уряду, наведені в пункті 4, Суд зазначає, що Уряд не пояснив, як запропонований засіб юридичного захисту міг бути ефективним на практиці, враховуючи той факт, що в районному суді у дати розгляду не було вільних зал судових засідань, обладнаних скляними кабінами.

8. Отже, Суд доходить висновку, що попереднє заперечення Уряду має бути відхилено, і вважає, що заява не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.