Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Лисенко та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Карло Ранцоні (<…>), Голова,

Мартіньш Мітс (<…>),

Марія Елосегі (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 16 травня 2024 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).

3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4. Заявники скаржилися за статтею 3 Конвенції на непроведення органами державної влади ефективного розслідування жорстокого поводження з ними, вчиненого приватними особами.

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

6. Суд зазначає, що заявник помер 11 червня 2016 року, під час розгляду справи у Суді. Донька заявника, пані Оксана Валеріївна Сіроджа, висловила бажання підтримати заяву від імені свого батька. Суд зазвичай дозволяє близьким членам родини підтримати заяву, якщо вони мають законний інтерес, коли первинний заявник помер після подання заяви до Суду (див. рішення у справі "Мюррей проти Нідерландів" [ВП] (Murray v. the Netherlands) [GC], заява № 10511/10, пункт 79, від 26 квітня 2016 року, ухвали щодо прийнятності у справах "Мальхоус проти Чеської Республіки" [ВП] (Malhous v. the Czech Republic) [GC], заява № 33071/96, ЄСПЛ 2000-XII, та "Ларіоновс і Тесс проти Латвії" (Larionovs and Tess v. Latvia), заяви № 45520/04 і № 19363/05, пункт 172, від 25 листопада 2014 року). Суд вважає, що пані Сіроджа має законний інтерес у розгляді заяви від імені свого покійного батька, і повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, вимагає продовжити розгляд справи (див., серед інших джерел, рішення у справі "Майленський проти Росії" (Maylenskiy v. Russia), заява № 12646/15, від 04 жовтня 2016 року). Проте у цьому тексті посилання робитиметься на заявника.

7. Заявники скаржилися на непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами. Вони посилалися, прямо чи по суті, на статтю 3 Конвенції.

8. Насамперед Суд зазначає, що відповідне жорстоке поводження підпадає під сферу дії статті 3 Конвенції. Суд нагадує, що стаття 3 Конвенції вимагає від органів державної влади проведення ефективного офіційного розслідування стверджуваного жорстокого поводження, навіть якщо таке поводження було вчинено приватними особами (див. рішення у справах "M.C. проти Болгарії" (M.C. v. Bulgaria), заява № 39272/98, пункт 151, ЄСПЛ 2003-XII, та "Денис Васільєв проти Росії" (Denis Vasilyev v. Russia), заява № 32704/04, пункт 99, від 17 грудня 2009 року). Мінімальні стандарти ефективності, наведені у практиці Суду, включають у себе вимоги, що розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а уповноважені органи державної влади повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Менешева проти Росії" (Menesheva v. Russia), заява № 59261/00, пункт 67, ЄСПЛ 2006-III).

9. Процесуальні вимоги статті 3 Конвенції виходять за межі стадії досудового розслідування, коли розслідування призводить до вжиття юридичних дій у національних судах: провадження в цілому, у тому числі стадія судового розгляду, має відповідати вимогам статті 3 Конвенції. Це означає, що національні суди за жодних обставин не повинні допускати випадків, за яких завдані тілесні та моральні страждання залишатимуться безкарними. Це важливо для збереження громадської впевненості у принципі верховенства права і його підтримки, а також у попередженні будь-яких ознак толерантності органів державної влади до незаконних дій або співучасті у них (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Оккали проти Туреччини" (Okkali v. Turkey), заява № 52067/99, пункт 65, ЄСПЛ 2006-XII (витяги)).

10. Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що органи державної влади, які були уповноважені порушити та розслідувати кримінальні справи, насправді не намагалися оперативно та ретельно розслідувати їх, встановити факти та за потреби притягнути до відповідальності винних осіб. Конкретні недоліки наведено у таблиці в додатку.

11. У керівній справі "Мута проти України" (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, від 31 липня 2012 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

12. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі розслідування не відповідало критеріям ефективності.

13. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції.

14. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі "Побокін проти України" (Pobokin v. Ukraine), заява № 30726/14, від 06 квітня 2023 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку заявникам у заявах № 2637/17 і № 42164/21, а також відхиляє будь-які додаткові вимоги, висунуті заявником у заяві № 2637/17. Стосовно заявника у заяві № 41399/15, то Суд не нічого присуджує, оскільки спадкоємиця заявника не висунула вимог щодо справедливої сатисфакції відповідно до правила 60 Регламенту Суду.

1. Вирішує об’єднати заяви.

2. Оголошує, що пані О.В. Сіроджа, донька заявника у заяві № 41399/15, має locus standi у провадженні.

3. Оголошує заяви прийнятними.

4. Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з непроведенням ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами.

5. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам у заявах № 2637/17 і № 42164/21 суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

6. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції у заяві № 2637/17.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 06 червня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.