Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Заікін проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<…>), Голова,

Маттіас Гуйомар (<…>),

Микола Гнатовський (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 06 квітня 2023 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено в той день:

1. Справу було розпочато за заявою, поданою 17 червня 2016 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція).

2. Заявника представляв п. О.В. Мицик — юрист, який практикує у м. Львові.

3. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).

4. Відомості про заявника та інформація щодо заяви наведені у таблиці в додатку.

5. Заявник скаржився на відсутність відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою. Він також висунув скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість кримінального провадження.

6. Заявник скаржився, головним чином, на відсутність відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою. Він посилався на пункт 3 статті 5 Конвенції.

7. Суд повторює, що відповідно до його усталеної практики за пунктом 3 статті 5 Конвенції існування обґрунтованої підозри, що ув’язнений вчинив злочин, є умовою sine qua non для законності тривалого тримання під вартою, але зі спливом деякого часу цього вже недостатньо. У таких випадках Суд повинен встановити, чи продовжували інші підстави, наведені органами судової влади, виправдовувати позбавлення свободи. Якщо такі підстави були "відповідними" та "достатніми", Суд також повинен з’ясувати, чи продемонстрували компетентні національні органи влади "особливу ретельність" під час здійснення провадження. Суд також встановив, що органами державної влади має бути переконливо обґрунтовано будь-який період тримання під вартою, яким би коротким він не був. Вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи державної влади зобов’язані розглянути альтернативні засоби забезпечення її явки до суду. Вимога до суду надати "відповідні" та "достатні" підстави тримання під вартою — додатково до обґрунтованої підозри — застосовується вже під час ухвалення першого рішення щодо тримання під вартою під час досудового розслідування, тобто "негайно" після затримання (див., серед інших джерел, рішення у справі "Бузаджи проти Республіки Молдова" [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), заява № 23755/07, пункти 87 та 102, від 05 липня 2016 року).

8. У керівній справі "Корбан проти України" (Korban v. Ukraine), заява № 26744/16, пункти 158–181, від 04 липня 2019 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9. Розглянувши всі наявні в нього матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі національні суди не навели відповідних і достатніх підстав для тримання заявника під вартою під час досудового розслідування.