Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Л.С. проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ладо Чантурія (<…>), Голова,

Микола Гнатовський (<…>),

Уна Ні Райферті (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 82213/17), яку 26 листопада 2017 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) громадянка України Л.С. (далі — заявниця), 1940 року народження, що проживає у м. Нікополі, і яку представляв п. С.Є. Сиротенко — юрист, яка практикує у м. Харкові,

рішення повідомити про скаргу на непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження із заявницею Уряд України (далі — Уряд), який представляла його Уповноважений, пані Маргарита Сокоренко, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

рішення не розголошувати ім’я заявниці,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 24 жовтня 2024 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Заява стосується непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження із заявницею — сімдесятитрирічною жінкою на момент подій — вчиненого під час сімейного конфлікту. Як стверджується, жорстоке поводження відбулося у квартирі, що належала її колишній невістці та її синові. Вона скаржилася за статтями 3 і 13 Конвенції.

2. З матеріалів справи вбачається, що у 2006 році тодішня невістка заявниці, Д.О., виїхала з квартири. У 2010 році Д.О. і син заявниці С.А. розлучилися без поділу спільно набутого майна. У листопаді 2011 року заявниця переїхала у квартиру і з того часу продовжувала проживати в ній разом із С.А.

3. Згідно з твердженнями заявниці 17 травня 2014 року Д.О. та її онук С.Д., занесли до своєї кімнати деякі меблі та поміняли двері в кімнаті, встановивши металеві двері на замку. Того ж дня з 16 год. 00 хв. до 18 год. 30 хв. та в ніч з 18 на 19 травня 2014 року Д.О. зачиняла заявницю в її кімнаті, підсуваючи піаніно та залишаючи його перед дверима, щоб змусити її виїхати з квартири. Протягом зазначеного періоду часу заявниця не мала доступу до води, їжі чи туалету.

4. Вранці 19 травня 2014 року Д.О. та С.Д. завдали заявниці тілесні ушкодження голови та верхньої частини тіла й виштовхали її з квартири. Коли заявниця намагалася чинити опір, тримаючись за ручку дверей, С.Д. вдарив заявницю обутою ногою в живіт. Заявниця опинилася в загальному коридорі в домашньому одязі та босоніж. За викликом сусідів приїхала карета швидкої медичної допомоги. Працівники міліції приїхали та відібрали показання у заявниці, але не втрутилися. Заявниця намагалася потрапити у квартиру, але С.Д. схопив її за руку та ногу й штовхнув, від чого вона впала біля ліфта та вдарилася головою. Того ж дня інший син заявниці — С.С. — подав заяву про вчинене кримінальне правопорушення до міліції.

5. У ніч з 19 на 20 травня 2014 року заявницю оглянув лікар у лікарні, а 20 травня 2014 року — судово-медичний експерт за її власною ініціативою. Останній встановив, що у неї були численні забої та садна на голові, верхній частині тулуба та кінцівках.

6. Ще 20 травня 2014 року працівник міліції подав рапорт начальнику районного відділу міліції та попросив надати йому вказівки щодо телефонного дзвінка з лікарні, яким йому повідомили про тілесні ушкодження заявниці, а саме — закриту тупу травму грудної клітки та садно у лопатковій області зліва.

7. Того ж дня працівники міліції порушили кримінальне провадження за фактом жорстокого поводження із заявницею за статтею 125 (нанесення легких тілесних ушкоджень) Кримінального кодексу України.

8. 13 та 19 червня 2014 року заявниця подавала до міліції клопотання з проханням призначити судово-медичну експертизу її тілесних ушкоджень.

9. 20 червня 2014 року слідчий міліції призначив проведення судово-медичної експертизи. Згідно з висновком судово-медичного експерта від 11 липня 2014 року заявниці було нанесено чотирнадцять синців на обличчі та верхній частині тулуба, включаючи область лівої вилиці, праву щоку, різні області верхньої ділянки лівого плеча, внутрішню ділянку та задні ділянки її правого плеча, задню ділянку грудної клітки між правою лопаткою та п’ятим – сьомим ребрами, й внутрішню ділянку її лівого стегна. Експерт кваліфікував тілесні ушкодження як легкі.

10. 08 жовтня 2014 року працівник міліції допитав заявницю як потерпілу.

11. 29 квітня 2015 року працівники міліції закрили кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю corpus delicti. 29 липня 2015 року прокуратура скасувала цю постанову, давши вказівки працівникам міліції опитати сусідів заявниці П. та З., а також лікарів бригади швидкої медичної допомоги, які прибули на виклик про невідкладну допомогу 19 травня 2014 року.

12. 17 вересня 2015 року працівники міліції знову закрили кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю corpus delicti. 05 травня 2016 року цю постанову скасувала прокуратура, як незаконну. Того ж дня слідчого Л. замінив слідчий В.

13. 14 вересня 2016 року слідчий В. закрив кримінальне провадження. 30 листопада 2016 року прокурор скасував цю постанову, він повторив вказівки щодо опитування сусідів та лікарів бригади швидкої медичної допомоги. 04 травня та 23 серпня 2017 року прокурор повторно надавав свої вказівки.

14. 31 серпня 2017 року прокуратура звернулася до поліції з вимогою притягнути до дисциплінарної відповідальності слідчих Г. та Л. у зв’язку з неефективністю розслідування кримінального провадження.

15. 11 травня 2018 року прокуратура звернулася до начальника управління поліції щодо відсторонення слідчої К. від розслідування у зв’язку з її неефективністю.

16. 17 травня 2018 року прокурор надав слідчому П. вказівки щодо проведення слідчих дій у кримінальному провадженні.

17. 22 травня 2018 року прокуратура направила начальнику управління поліції листа, вказавши на неефективність розслідування кримінального провадження та необхідність притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчої К.

18. 05 серпня 2019 року прокуратура визнала неналежним розслідування кримінального провадження.

19. 15 серпня 2019 року прокуратура направила начальнику управління поліції листа, вказавши на неефективність розслідування кримінального провадження та необхідність притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого П.

20. 20 березня 2020 року слідчий П. закрив кримінальне провадження. 04 червня 2020 року Ленінський районний суд міста Дніпропетровська скасував цю постанову.