Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Павлишин проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ладо Чантурія (<...>), Голова,

Стефані Моро-Вікстром (<...>),

Микола Гнатовський (<...>), судді,

та Мартіна Келлер (<...>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 25093/17), яку 20 березня 2017 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Юрій Миколайович Павлишин (далі - заявник), 1972 року народження, що проживає у м. Одесі, і якого представляв п. О.О. Згода - юрист, який практикує у м. Одесі,

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд), який представляла виконувач обов’язків Уповноваженого, на останніх етапах провадження пані А.-Т. Пєтухова, про скаргу щодо ефективності розслідування жорстокого поводження із заявником, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 11 липня 2024 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується стверджуваного непроведення ефективного розслідування тверджень заявника про жорстоке поводження з ним, вчинене його сусідами на очах у його неповнолітніх дітей. Заявник скаржився за статтею 3 Конвенції.

2. Увечері 17 лютого 2012 року заявник був надворі і спостерігав за двома своїми неповнолітніми дітьми, які каталися на санчатах біля багатоквартирного будинку, де вони проживали. Його сусідка, пані Р., вигулювала собаку неподалік без намордника або повідця. Собака кинувся на семирічного сина заявника, і між пані Р. та заявником виник словесний конфлікт. Пані Р. нецензурно лаялася на заявника, який вдарив її долонею по губах. Пані Р. зателефонувала своєму чоловікові, пану Р., який прийшов і вдарив заявника ззаду по лівому стегну дерев’яною палицею. Заявник і пан Р. впали на землю, билися, а пані Р. била заявника по голові металевим ошийником. Заявник відпустив пана Р., і пара пішла.

3. 17 лютого 2012 року заявник поскаржився до міліції, вказавши пана та пані Р. як нападників. 10 червня 2013 року, 13 лютого 2017 року, 03 липня 2018 року, 15 липня 2019 року, 10 лютого, 25 квітня, 17 жовтня та 14 грудня 2022 року, 07 лютого, 10 травня, 26 травня та 31 липня 2023 року заявник неодноразово звертався до міліції (згодом - поліції) з клопотанням допитати пана та пані Р. Він надав працівникам міліції їхні домашню та робочу адреси та номерний знак автомобіля, яким вони користувалися.

4. Працівники міліції призначили судово-медичні експертизи заявника, що були проведені 19 березня 2012 року, 18 лютого 2013 року та 12 липня 2013 року, під час яких були задокументовані легкі тілесні ушкодження. Сторони не надали Суду копії першого та третього актів цих судово-медичних експертиз. Відповідно до письмової відповіді директора Міської клінічної лікарні № 11 Одеської міської ради від 10 липня 2023 року на запит Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини заявника оглянули в цій лікарні 18 лютого 2012 року о 00 год. 05 хв. і діагностували струс мозку. У нього були такі тілесні ушкодження як забій, гематоми та різана рана на голові, а також забій м’яких тканин лівого стегна. Відповідно до наданих заявником документів він проходив амбулаторне лікування протягом двадцяти двох днів.

5. 23 лютого, 13 березня та 16 листопада 2012 року працівники міліції відмовляли у порушенні кримінальної справи. 05 березня та 09 листопада 2012 року відповідно прокуратура скасувала перші дві постанови. 21 грудня 2012 року Київський районний суд міста Одеси скасував третю постанову.

6. 23 січня 2013 року було порушено кримінальне провадження за частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України (заподіяння умисних легких тілесних ушкоджень).

7. У межах розслідування працівники міліції відібрали показання у семи осіб, п’ятьох осіб було допитано як свідків, у тому числі дружину заявника та двох його дітей. Пан і пані Р. не були допитані, оскільки вони тимчасово виїхали з багатоквартирного будинку. Невідомо, чи працівники міліції шукали їхню машину або вжили будь-яких заходів, щоб знайти їх на робочих місцях.

8. У період з травня 2014 року по грудень 2022 року кримінальне провадження тричі закривалося - 21 травня 2014 року, 02 листопада 2018 року та 27 липня 2020 року. 22 вересня 2016 року Київський районний суд міста Одеси скасував першу постанову про закриття провадження. 06 червня 2014 року та 07 серпня 2019 року працівники поліції за власною ініціативою відновлювали кримінальне провадження, однак будь-яких процесуальних дій проведено не було. 01 березня 2022 року Київський районний суд міста Одеси скасував третю постанову про закриття провадження та поновив досудове розслідування.

9. 12 грудня 2022 року провадження було закрито у зв’язку з відсутністю доказів.