Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Падагуц проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ладо Чантурія (<…>), Голова,

Стефані Моро-Вікстром (<…>),

Микола Гнатовський (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 62818/16), яку 24 жовтня 2016 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Іван Андрійович Падагуц (далі - заявник), 1995 року народження. На момент подання заяви він тримався під вартою у м. Дніпро і його представляв п. С.М. Довгаль - юрист, який практикує у м. Дніпро,

рішення повідомити про заяву Уряд України (далі - Уряд), який представляла його Уповноважений, пані М. Сокоренко,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 06 червня 2024 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується скарги заявника, висунутої по суті за пунктом 4 статті 5 Конвенції, на порушення процесуальних гарантій під час провадження щодо продовження строку тримання його під вартою під час досудового розслідування.

2. З 04 березня 2015 року заявника тримали під вартою за підозрою у розбої та вбивстві, вчинених за попередньою змовою групою осіб. Суд неодноразово продовжував строк тримання його під вартою. Зокрема, 24 травня 2016 року Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області (далі - міський суд) продовжив строк тримання заявника під вартою до 16 год. 30 хв. 23 липня 2016 року.

3. Згідно з наданою Урядом інформацією 23 липня 2016 року о 12 год. 00 хв. міський суд за відсутності підозрюваних та їхніх захисників призначив засідання, яке мало бути проведено у режимі відеоконференції того ж дня о 16 год. 30 хв. Канцелярія міського суду надіслала SMS-повідомлення захиснику заявника, проінформувавши його про дату та час проведення засідання. Уряд зазначив, що SMS-повідомлення було доставлено представнику заявника о 16 год. 27 хв. 25 липня 2016 року.

4. Уряд також стверджував, що заявник відмовився брати участь у згаданому засіданні. Жодних причин для такої відмови наведено не було.

5. 23 липня 2016 року міський суд провів засідання, під час якого продовжив строк тримання заявника під вартою до 21 вересня 2016 року. Міський суд зазначив у своїй ухвалі, що заявник відмовився брати участь в засіданні у режимі відеоконференції, а його захисник відмовився з’явитися у судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи. Міський суд постановив свою ухвалу після того, як заслухав аргументи прокурора на користь тримання заявника під вартою. Суд посилався на тяжкість пред’явлених заявнику обвинувачень, у тому числі обвинувачення у вчиненні злочину, за який передбачалося можливе обрання заявнику покарання у виді довічного позбавлення волі. Міський суд також зазначив - без обґрунтування вимоги - що застосування альтернативних, менш суворих, запобіжних заходів не перешкодило б заявникові переховуватися від суду та впливати на свідків, обвинувачених та інших учасників провадження. Ухвала міського суду оскарженню не підлягала.

6. Уряд стверджував, що скарга заявника була явно необґрунтованою, і запропонував Суду визнати її неприйнятною. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

7. Заявник підтримав свою скаргу у тому вигляді, в якому вона була викладена у формулярі заяви. Зокрема, він зазначив, що: заперечував проти проведення засідання у режимі відеоконференції без участі його захисника; його захисник не був повідомлений про дату та час проведення засідання; участь захисника у провадженні була обов’язковою з огляду на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачувався заявник; і приміщення слідчого ізолятора, де він тримався під вартою, не мало обладнання для забезпечення його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

8. Уряд стверджував, що міський суд забезпечив заявнику гарантії за пунктом 4 статті 5 Конвенції. Заявнику була надана можливість взяти участь у судовому засіданні, але він відмовився, не навівши пояснень. Уряд також стверджував, що захисник заявника не з’явився до міського суду 23 липня 2016 року без будь-яких пояснень, і суд першої інстанції вирішив провести засідання за відсутності захисника у зв’язку з необхідністю розглянути питання про тримання заявника під вартою з огляду на тяжкість пред’явлених йому обвинувачень.