Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Колєсніков проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Івана Джеліч (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Арнфінн Бордсен (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 988/13), яку 19 грудня 2012 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Ігор Васильович Колєсніков (далі - заявник),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про скарги за пунктами 1, 3 і 4 статті 5 Конвенції та визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 16 червня 2022 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується стверджуваного незаконного та необґрунтованого тримання заявника під вартою під час досудового розслідування та стверджуваної відсутності ефективного судового перегляду законності тримання його під вартою всупереч пунктам 1, 3 та 4 статті 5 Конвенції.

2. Заявник народився у 1964 році та проживає в м. Києві. Його представляла пані Л.М. Кічужинець - юрист, яка практикує в м. Києві.

3. Уряд представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.

4. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

5. 07 листопада 2008 року слідчий міліції порушив кримінальну справу (далі - перша справа) за підозрою у вчиненні шахрайства в особливо великих розмірах (далі - шахрайство за обтяжуючих обставин) у формі "фінансової піраміди", потерпілими якої стали клієнти ТОВ "Кінгз Кепітал", ПП "Кінгз Кепітал" та деяких інших підприємств (далі - підприємства "Кінгз Кепітал"). З огляду на велику кількість потерпілих, характер злочинної діяльності підозрюваних і той факт, що стверджувані злочини були вчинені на території всієї країни, органи державної влади утворили групу слідчих з різних регіонів України.

6. 15 грудня 2008 року та 25 лютого 2009 року проти заявника було порушено нові кримінальні справи, оскільки було виявлено нові факти шахрайства. Згодом ці нові справи були об’єднані з першою справою.

7. 20 січня 2009 року Ш., слідчий ГСУ МВС України, виніс постанову про притягнення заявника як обвинуваченого у вчиненні шахрайства за обтяжуючих обставин і оголосив його в розшук. Обвинувачення полягали в тому, що заявник у змові з Г., Б., С., Л. та Є. у 2007 році створив шахрайську схему щодо заволодіння коштами клієнтів підприємств "Кінгз Кепітал". Використовуючи цю схему, заявник та його спільники у період із серпня по листопад 2008 року ошукали тринадцять осіб, зазначених у постанові слідчого.

8. 28 січня 2009 року Печерський районний суд міста Києва (далі - Печерський суд) задовольнив подання слідчого та надав дозвіл на затримання заявника, який, як стверджувалося, переховувався.

9. 09 квітня 2009 року слідчий управління УМВС України у Черкаській області порушив нову кримінальну справу щодо заявника та осіб, перелічених у постанові Ш. від 20 січня 2009 року, за підозрою у вчиненні шахрайства за обтяжуючих обставин стосовно клієнтів підприємств "Кінгз Кепітал" (далі - друга справа).

10. Згідно з твердженнями заявника він ніколи не переховувався і 28 травня 2009 року сам з’явився у відділ міліції.

11. 28 травня 2009 року його допитали як обвинуваченого в межах першої справи та звільнили під підписку про невиїзд.

12. 04 червня 2009 року слідчий Ш. звернувся до Печерського суду з поданням про зміну обраного заявнику запобіжного заходу на взяття під варту на тій підставі, що заявник без дозволу порушував умови підписки про невиїзд з м. Києва і перешкоджав розслідуванню першої справи.

13. 05 червня 2009 року Печерський суд задовольнив подання слідчого та змінив обраний заявнику запобіжний захід на взяття під варту. Суд зазначив, не вказавши деталей, про тяжкість вчиненого заявником злочину та наявність підстав вважати, що, знаходячись на волі, він матиме можливість впливати на свідків, тобто перешкоджати встановленню істини та виконанню процесуальних рішень у справі. Суд не встановив строк тримання заявника під вартою. Того ж дня заявника затримали та згодом помістили до Київського слідчого ізолятора (далі - Київське СІЗО).

14. 27 липня 2009 року Печерський суд відмовив у задоволенні подання слідчого про продовження строку тримання заявника під вартою до чотирьох місяців. Суд вказав на відсутність доказів, які б підтвердили наявність намірів заявника ухилитися від слідства, а сам лише ступінь тяжкості злочину не могла виправдати подальше тримання його під вартою. Також суд постановив змінити обраний заявнику запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд. 03 серпня 2009 року Апеляційний суд міста Києва скасував цю постанову Печерського суду та направив подання слідчого на новий розгляд.

15. 28 липня 2009 року слідчий Ш. порушив ще одну кримінальну справу за підозрою у шахрайстві за обтяжуючих обставин, вчиненому щодо клієнтів підприємств "Кінгз Кепітал" (далі - третя справа).

16. 29 липня 2009 року Ч., слідчий ГСУ УМВС України, який діяв у межах розслідування третьої справи, склав протокол затримання заявника о 12 год. 55 хв. того дня у Київському СІЗО за підозрою у вчиненні шахрайства за обтяжуючих обставин з метою попередження його переховування від слідства та суду.

17. 03 серпня 2009 року в межах розслідування третьої справи Ш. пред’явив заявнику обвинувачення у вчиненні шахрайства за обтяжуючих обставин. Обвинувачення полягали в тому, що заявник у змові з особами, зазначеними в постанові від 20 січня 2009 року, та паном А. у 2007 році створив "фінансову піраміду" з метою обману клієнтів підприємств "Кінгз Кепітал", і з жовтня 2006 року по жовтень 2008 року ошукав ще 17 осіб, зазначених у постанові слідчого.

18. Того ж дня, діючи в межах першої справи, Ш. склав протокол затримання, в якому було зазначено, що він затримав заявника о 15 год. 40 хв. у Київському СІЗО за підозрою у вчиненні шахрайства за обтяжуючих обставин з метою попередження його переховування від слідства та суду.

19. Того ж дня Ш. в межах розслідування третьої справи звернувся з поданням до Шевченківського районного суду міста Києва (далі - Шевченківський суд) з проханням обрати заявнику запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

20. 05 серпня 2009 року Шевченківський суд відмовив у задоволенні подання Ш. про обрання заявнику запобіжного заходу у виді взяття під варту. Суд зазначив, що подання слідчого було необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи не було достатньо доказів, що заявник міг перешкоджати встановленню істини у справі, або ухилятися, або продовжити свою злочинну діяльність.

21. 06 серпня 2009 року Ш., діючи в межах третьої справи, виніс постанову про звільнення заявника з Київського ізолятора тимчасового тримання (далі - Київський ІТТ), де на той момент перебував заявник, під підписку про невиїзд. Заявник підписав відповідний документ. Це відбулося у зв’язку із закінченням первинного 72-годинного строку затримання заявника без ухвали суду.

22. Згідно з твердженнями заявника насправді його не звільнили, а того ж дня під охороною перевезли з м. Києва до м. Черкаси.

23. Того ж дня (06 серпня 2009 року) слідчий СУ УМВС України в Черкаській області Н., який діяв у межах другої справи, порушеної 09 квітня 2009 року, склав протокол затримання, в якому зазначив, що о 15 год. 50 хв. він затримав заявника на вулиці, де був розташований Київський ІТТ, за підозрою у вчиненні шахрайства за обтяжуючих обставин, з метою попередження його переховування від слідства та суду. В якості підстави для затримання був підкреслений такий пункт типового протоколу затримання: "коли очевидці, в тому числі потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин".

24. Того ж дня він пред’явив заявнику обвинувачення у вчиненні шахрайства за обтяжуючих обставин. Обвинувачення полягали в тому, що заявник у змові з особами, зазначеними в поданні від 03 серпня 2009 року, у 2007 році організував "фінансову піраміду" та ввів в оману велику кількість клієнтів підприємств "Кінгз Кепітал".

25. 07 і 14 серпня 2009 року Соснівський районний суд міста Черкаси (далі - Соснівський суд) виносив постанови про продовження строку тримання заявника під вартою до десяти та п’ятнадцяти днів відповідно. Необхідність підготовки документів, зокрема про стан здоров’я заявника, та ймовірність його переховування були наведені як підстави у цих постановах.

26. 21 серпня 2009 року Соснівський суд постановив обрати заявнику запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк два місяці в межах другої справи. Суд зазначив, що заявник обвинувачувався у вчиненні тяжкого злочину, оскільки його дії спричинили шкоду потерпілим в особливо великих розмірах, і вона не була відшкодована. Суд зауважив, що заявнику було пред’явлено обвинувачення у вчиненні масштабного і багатоепізодичного злочину, який вчинявся протягом тривалого періоду часу, і це підтверджувало загальний висновок, що він становив певну небезпеку й у випадку звільнення міг ухилитися або перешкоджати встановленню істини у справі. Іншого обґрунтування у постанові суд не навів. Згідно з твердженнями заявника 08 вересня 2009 року Апеляційний суд Черкаської області залишив цю постанову без змін.

27. 26 серпня 2009 року Печерський суд знову відмовив у задоволенні подання слідчого, направленого в межах першої справи, про продовження строку тримання заявника під вартою до чотирьох місяців. 01 вересня 2009 року Апеляційний суд міста Києва скасував цю постанову та направив подання слідчого до Печерського суду на новий розгляд.

28. 22 вересня 2009 року Ш. виніс постанову про об’єднання першої, другої і третьої справ в одне провадження та продовження розслідування об’єднаних матеріалів справи.

29. 25 вересня 2009 року Печерський суд задовольнив подання слідчого, направлене в межах об’єднаної справи, та продовжив строк тримання заявника під вартою до чотирьох місяців, починаючи з 05 червня 2009 року. У своєму обґрунтуванні суд зазначив, що заявник обвинувачувався у вчиненні особливо тяжкого злочину і, знаходячись на волі, міг переховуватися, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжити свою злочинну діяльність.

30. 29 вересня 2009 року Апеляційний суд міста Києва (далі - Київський апеляційний суд) задовольнив подання слідчого та продовжив строк тримання заявника під вартою до п’яти місяців. Суд зазначив, що підстави для зміни запобіжного заходу заявника були відсутні, а органи досудового розслідування потребували додаткового часу для завершення розслідування. Суд також зазначив, що, ухвалюючи постанову, він взяв до уваги дані про особу заявника, характер обвинувачення і необхідність запобігти його спробам ухилитися або перешкодити встановленню істини у справі.

31. 12 жовтня 2009 року Шевченківський суд ухвалив постанову про тримання заявника під вартою в межах третьої справи, порушеної 28 липня 2009 року (див. пункт 15). У своєму обґрунтуванні суд зазначив, що заявник обвинувачувався у вчиненні особливо тяжкого злочину і, перебуваючи на волі, міг ухилятися, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжити свою злочинну діяльність. Суд не зазначив дату, з якої мав обраховуватися строк тримання заявника під вартою, і не зазначив дату закінчення такого строку. В матеріалах справи відсутні відомості про оскарження заявником цієї постанови.

32. Під час розслідування суди продовжували строк тримання заявника під вартою 28 жовтня 2009 року, 05 лютого, 04 березня, 23 квітня, 25 червня, 27 вересня та 29 листопада 2010 року, а також 28 березня 2011 року. В останню дату строк було продовжено до 05 серпня 2011 року. Підставами для продовження строку тримання заявника під вартою були тяжкість пред’явлених йому обвинувачень, ймовірність ухилення або перешкоджання встановленню істини у справі, необхідність надати органам державної влади додаткового часу для завершення розслідування та відсутність підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу.

33. 27 липня 2011 року матеріали справи разом з обвинувальним висновком були направлені до суду першої інстанції для розгляду по суті.

34. 25 серпня 2011 року суддя Дніпровського районного суду міста Києва провів підготовче засідання (далі - суд першої інстанції). Суддя призначив справу до розгляду. Він також залишив заявника під вартою та відмовив у задоволенні клопотання про зміну його запобіжного заходу, не зазначивши підстав для такого рішення та не встановивши строк тримання заявника під вартою.

35. 18 лютого, 18 березня, 21 травня та 08 жовтня 2013 року суд першої інстанції відхиляв клопотання заявника про зміну запобіжного заходу, вказавши аналогічні формулювання, що заявник був взятий під варту з метою запобігти продовженню ним злочинної діяльності, ухиленню або перешкоджанню встановленню істини у справі, і що ознак зміни обставин не було.

36. 27 квітня 2015 року суд першої інстанції змінив запобіжний захід на підписку про невиїзд та звільнив заявника.

37. На момент обміну зауваженнями сторін (жовтень 2015 року) справа досі перебувала на розгляді у суді першої інстанції.

38. Стаття 156 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (чинного на момент подій) передбачала, що максимальний строк тримання під вартою під час досудового розслідування не повинен перевищувати два місяці. Однак суддя мав повноваження продовжити строк тримання під вартою під час досудового розслідування за відповідним поданням.

39. Заявник скаржився на незаконність, необґрунтованість та надмірну тривалість тримання його під вартою під час досудового розслідування. Він посилався на пункти 1 і 3 статті 5 Конвенції, які передбачають:

"1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

...

(c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

...

3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має... бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання".

А. Прийнятність

40. Суд зазначає, що ці скарги не є ані явно необґрунтованими, ані неприйнятними з будь-яких інших підстав, перелічених у статті 35 Конвенції. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.

В. Суть

1. Пункт 1 статті 5 Конвенції

41. Заявник стверджував, що тримання його під вартою з 05 серпня по 25 вересня 2009 року та з 05 грудня 2010 року і надалі було свавільним і незаконним. Він також доводив, що порушення численних кримінальних справ на підставі одного й того ж положення Кримінально-процесуального кодексу України, і його подальші затримання 29 липня, 03 і 06 серпня 2009 року були усього лише додатковим приводом, аби не звільняти його з-під варти.

42. Уряд стверджував, що повторні затримання заявника та подальше тримання його під вартою були проведені згідно з чинними положеннями законодавства і ґрунтувалися на обґрунтованій підозрі у вчиненні ним кримінальних правопорушень. Крім того, Уряд стверджував, що повторні затримання заявника та подальше додаткове тримання його під вартою були застосовані в межах різних проваджень, які на той момент розслідувалися окремо з огляду на складність відповідної справи.