Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Близнюк проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<…>), Голова,

Лятіф Гусейнов (<…>),

Маттіас Гуйомар (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 20789/14), яку 05 березня 2014 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянка України пані Галина Федорівна Близнюк (далі - заявниця),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про заяву,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 20 травня 2021 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується скарг заявниці за статтею 2 Конвенції щодо смерті її сина за підозрілих обставин, до якої, як стверджувалося, були причетні представники держави, та непроведення ефективного розслідування цих подій.

2. Заявниця народилася у 1940 році і проживає у м. Кам’янське (попередня назва м. Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області, Україна.

3. Уряд представляв його Уповноважений - п. І. Ліщина з Міністерства юстиції.

4. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

5. 11 серпня 2001 року о 18 год. 15 хв. та о 19 год. 00 хв. тридцятичотирирічного сина заявниці двічі зупиняли два різні патрулі міського відділу Державної автомобільної інспекції Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - ДАІ) за порушення правил дорожнього руху під час керування автомобілем. Вони склали два протоколи про адміністративне правопорушення щодо сина заявниці, які були підписані одними і тими самими понятими. Оскільки були наявні ознаки алкогольного сп’яніння, сина заявниці двічі, о 18 год. 30 хв. і о 19 год. 55 хв., доставляли до Міського наркологічного диспансеру міста Дніпропетровська (далі - диспансер), де лікар-нарколог встановлювала, що він перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння; під час дослідження рівень концентрації алкоголю у сечі він становив 2,66‰ та 3,7‰ відповідно. Обидва рази сина заявниці відпускали після проходження медичного огляду. Згідно з твердженнями працівників міліції та лікаря-нарколога після другого медичного огляду син заявниці відмовився від медичної допомоги.

6. У другій половині наступного дня працівники ДАІ отримали повідомлення про залишений на проїжджій частині автомобіль і після прибуття близько 19 год. 00 хв. виявили сина заявниці мертвим у своєму автомобілі. Труп оглянули та не виявили жодних видимих тілесних ушкоджень. Згідно з актом судово-медичного дослідження трупа від 18 вересня 2001 року син заявниці помер внаслідок гострої форми ішемічної хвороби серця, ускладненої гострим розладом кровообігу в міокарді; також була виявлена внутрішня кровотеча. До того ж були виявлені садна на лівій нозі, які виникли від дії тупих предметів або предметів з обмеженими контактуючими поверхнями, але не були пов’язані зі смертю. Крім того, було встановлено, що на момент смерті син заявниці перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння, оскільки рівень концентрації алкоголю в крові становив 3‰. Водночас двоє експертів комісії частково не погодились із наведеним в акті висновком, зазначивши у своєму висновку під час повторної судово-медичної експертизи, що смерть сина заявниці була спричинена гострою ішемічною хворобою серця внаслідок алкогольної інтоксикації.

7. Одразу після смерті сина заявниці прокуратура Красногвардійського району міста Дніпропетровська (далі - місцева прокуратура) розпочала проведення дослідчої перевірки.

8. Свідки К. та З.О. засвідчили, що 11 серпня 2001 року близько 19 год. 00 хв. бачили, як працівники міліції зупинили автомобіль сина заявниці, надягнули на нього наручники та провели до службового автомобіля; ці свідки також засвідчили, що наступного дня вони бачили, як син заявниці спав в автомобілі. Свідки Ч., П. і З.І. засвідчили, що вранці 12 серпня 2001 року бачили, як син заявниці відкривав капот автомобіля та сидів за кермом.

9. У вересні 2001 року заявниця звернулася з вимогою провести повноцінне розслідування за фактом смерті її сина. Зокрема, вона стверджувала, що працівники міліції побили її сина та змусили вжити спиртні напої, а лікар-нарколог не надала йому належної медичної допомоги. До того ж заявниця сумнівалася, що її син, який згідно з її твердженнями вів здоровий спосіб життя, міг вжити таку велику кількість спиртних напоїв добровільно без будь-якого втручання працівників міліції. Згодом під час допиту вона підтримала зазначені твердження.

10. Працівники міліції, які вперше зупинили автомобіль сина заявниці, засвідчили, що 11 серпня 2001 року о 18 год. 15 хв. зупинили сина заявниці у зв’язку з проїздом на червоний сигнал світлофора; оскільки він перебував у стані алкогольного сп’яніння, його доставили до диспансеру для медичного огляду, а потім відпустили. Працівники міліції, які вдруге зупинили автомобіль сина заявниці, засвідчили, що через сорок п’ять хвилин вони намагалися зупинити сина заявниці у зв’язку з його повторним проїздом на червоний сигнал світлофора; оскільки він не зупинився, вони почали його переслідування; коли син заявниці зрештою зупинився, він відмовився виходити з автомобіля, тому його витягли з нього, надягнули наручники, доставили до диспансеру, а потім знову відпустили. Працівники міліції заперечили будь-яке жорстоке поводження із сином заявниці; вони пояснили, що в диспансері він був у свідомості, виконував вказівки лікаря-нарколога, але відмовився від запропонованої медичної допомоги.

11. Лікар-нарколог засвідчила, що 11 серпня 2001 року сина заявниці двічі доставляли до диспансеру для визначення рівня концентрації алкоголю в сечі; він поводився належним чином; відмовився від медичної допомоги, оскільки згідно з його твердженнями добре почувався. Пізніше лікар-нарколог підтримала зазначені показання та додатково засвідчила встановлення нею, що син заявниці перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння, оскільки під час дослідження рівень концентрації алкоголю в сечі становив 2,66‰ та 3,7‰; незважаючи на зазначене, стан його здоров’я був задовільним.

12. Свідок Р. засвідчив, що ввечері 11 серпня 2001 року бачив, як працівники міліції зупинили автомобіль сина заявниці, витягнули його з автомобіля та провели до службового автомобіля, після чого поїхали; вранці 12 серпня 2001 року він бачив, як син заявниці оглядав свій автомобіль, відкривав капот і сідав до нього.

13. Свідки Р.І., Р.Л. і С. засвідчили, що ввечері 11 серпня 2001 року бачили, як працівники міліції витягнули сина заявниці з його автомобіля та побили гумовими кийками; згідно з їхніми показаннями згодом на нього надягнули наручники та провели до службового автомобіля.

14. Згідно з листом бюро судово-медичної експертизи від 03 грудня 2003 року син заявниці помер приблизно за дві-чотири години до огляду його тіла 12 серпня 2001 року о 19 год. 10 хв.; виявлені на його тілі легкі тілесні ушкодження утворилися незадовго до смерті, і навряд чи були спричинені ударами гумовими кийками, якими користувалися працівники міліції.

15. Свідок З.В. засвідчив, що ввечері 11 серпня 2001 року бачив, як працівники міліції надягнули наручники на сина заявниці біля його автомобіля та провели його до службового автомобіля; згідно з його показаннями вони не мали гумових кийків і не били сина заявниці.

16. Згідно з листом ДАІ від 19 червня 2006 року на момент подій працівникам міліції не видавалися гумові кийки.

17. Згідно з листом бюро судово-медичної експертизи від 19 березня 2007 року син заявниці помер внаслідок гострої форми ішемічної хвороби серця, ускладненої гострим порушенням кровообігу в міокарді на фоні тяжкої алкогольної інтоксикації.

18. У період з вересня 2001 року до січня 2012 року місцева прокуратура винесла понад двадцять постанов про відмову в порушенні кримінальної справи. Однак усі ці постанови були скасовані прокуратурою міста Дніпропетровська (далі - міська прокуратура), прокуратурою Дніпропетровської області, Красногвардійським районним судом міста Дніпропетровська, Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська (далі - Бабушкінський суд) та Апеляційним судом Дніпропетровської області (далі - апеляційний суд), оскільки були наявні суперечливі докази щодо причини та обставин смерті сина заявниці, а перевірка характеризувалася істотними недоліками, зокрема:

(i) акт судово-медичного дослідження трупа від 18 вересня 2001 року суперечив висновкам експертів за результатами розгляду цього акта у частині щодо причини смерті сина заявниці, у зв’язку з цим слід було провести комплексну судово-медичну експертизу, але цього зроблено не було;

(ii) не були перевірені твердження заявниці про відсутність у її сина захворювання серця, яке стало причиною смерті;

(iii) були проігноровані показання свідків про побиття сина заявниці працівниками міліції;

(iv) необхідно було встановити, чи існувала загроза життю сина заявниці у зв’язку з підвищенням рівня концентрації алкоголю в сечі до 3,7‰, а також причини та періоду такого підвищення;

(v) не було встановлено механізм утворення легких тілесних ушкоджень на тілі сина заявниці;

(vi) протоколи про адміністративні правопорушення, складені різними працівниками міліції патрульно-постової служби з 45-хвилинним проміжком, були підписані тими самими понятими, яких потрібно було знайти та допитати;

(vii) у тілі сина заявниці було виявлено ознаки внутрішньої кровотечі, походження якої з’ясовано не було.

19. 16 січня 2013 року міська прокуратура порушила кримінальне провадження за фактом перевищення влади працівниками міліції.

20. 14 лютого та 11 квітня 2013 року були проведені судово-медичні експертизи; результати яких підтвердили висновки первинного дослідження. Зокрема, у висновку від 14 лютого 2013 року зазначалося, що стан сильного алкогольне сп’яніння сина заявниці міг призвести до серцевої недостатності, внаслідок якої він помер; з огляду на характер і локалізацію легких тілесних ушкоджень на тілі сина заявниці вони могли утворитися одночасно внаслідок падіння колінами на тверду поверхню, наприклад, асфальт; щодо внутрішньої кровотечі вона мала природну причину. До того ж згідно з висновком від 11 квітня 2013 року не було встановлено жодного причинно-наслідкового зв’язку між смертю сина заявниці та ненаданням йому медичної допомоги напередодні. Під час останньої експертизи були додатково виявлені патологічні зміни в серцево-судинній системі; у зв’язку з цим було зазначено, що серцево-судинні захворювання могли не проявлятися протягом життя, особливо у молодому віці, і могли не спричиняти помітного погіршення стану здоров’я, тому пацієнти могли не потребувати медичної допомоги або не знати про існування таких захворювань.

21. Тим часом 26 лютого 2013 року заявниці було надано статус потерпілої та допитано. Вона підтримала свої попередні твердження.

22. 24 квітня 2013 року міська прокуратура закрила кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю у діях складу злочину. Зазначалося, що смерть сина заявниці була спричинена гострою ішемічною хворобою серця на фоні тяжкої алкогольної інтоксикації; докази причетності працівників міліції були відсутні. Стосовно свідків, які говорили про побиття сина заявниці працівниками міліції гумовими кийками, у відповідній постанові вказувалося, що їхні показання суперечили іншим наявним доказам, і, крім того, вони пізніше стверджували, що, оскільки відповідні події відбулися давно, вже не могли чітко їх пригадати. 20 травня 2013 року Бабушкінський суд і 03 червня 2013 року апеляційний суд залишили зазначену постанову без змін. Ухвалою від 09 вересня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовив у відкритті касаційного провадження.

23. 27 квітня 2013 року слідчий відділ Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - слідчий відділ міліції) порушив кримінальне провадження за фактом стверджуваного ненадання сину заявниці медичної допомоги.

24. 25 вересня 2013 року було проведено судово-медичну експертизу. Було встановлено, що, незважаючи на високий рівень концентрації алкоголю в сечі, перебуваючи у диспансері, син заявниці був у свідомості. Він виконував всі необхідні медичні процедури, спілкувався з лікарями та працівниками міліції, підписував медичні документи, але відмовився від медичної допомоги. У зв’язку з тим, що смерть сина заявниці настала майже через добу після останнього огляду лікарем-наркологом і на момент смерті рівень концентрації алкоголю в крові становив 3‰, було висловлено припущення, що після виходу з диспансеру він продовжив вживати спиртні напої і не звертався до медичних закладів. На підставі цього було зроблено висновок, що лікар-нарколог не міг нести відповідальність за смерть сина заявниці.

25. У період з листопада 2013 року по березень 2020 року слідчий відділу міліції неодноразово закривав кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю в діях складу злочину. Однак усі ці постанови були скасовані Бабушкінським та апеляційним судами. Зокрема, національні суди зазначили, що органи досудового розслідування не встановили місце проживання та додатково не допитали лікаря-нарколога, її колегу К., яка проводила дослідження сечі сина заявниці, та працівників міліції щодо поведінки заявника після огляду і необхідності надання йому невідкладної медичної допомоги.

26. Як вбачається з наявних матеріалів справи, кримінальне провадження у зв’язку з цим досі триває.

27. Заявниця скаржилася на причетність представників держави до смерті її сина та непроведення ефективного розслідування у зв’язку з цим. Заявниця посилалася на статті 2, 6 та 13 Конвенції.

28. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи, вважає, що зазначені скарги мають розглядатися відповідно до статті 2 Конвенції (див. рішення у справі "Ігор Шевченко проти України" (Igor Shevchenko v. Ukraine), заява № 22737/04, пункт 38, від 12 січня 2012 року). Відповідна частина цього положення передбачає: