Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Мінаєв та Корж проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Лятіф Гусейнов (<…>), Голова,

Ладо Чантурія (<…>),

Арнфінн Бордсен (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 25 листопада 2021 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено в той день:

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4. Заявники скаржилися на відсутність відповідних і достатніх підстав для тримання їх під вартою. У заяві № 82724/17 заявник також висунув скарги за пунктом 4 статті 5 Конвенції у зв’язку з тими самими фактами.

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

6. Заявники скаржилися на відсутність відповідних і достатніх підстав для тримання їх під вартою. Вони, прямо чи по суті, посилалися на пункт 3 статті 5 Конвенції, яка передбачає:

"Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті … має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання".

7. Суд повторює, що відповідно до його усталеної практики за пунктом 3 статті 5 Конвенції існування обґрунтованої підозри, що ув’язнений вчинив злочин, є умовою sine qua non для законності тривалого тримання під вартою, але зі спливом деякого часу цього вже недостатньо. У таких випадках Суд повинен встановити, чи продовжували інші підстави, наведені органами судової влади, виправдовувати позбавлення свободи. Якщо такі підстави були "відповідними" та "достатніми", Суд також повинен з’ясувати, чи продемонстрували компетентні національні органи влади "особливу ретельність" під час здійснення провадження. Суд також встановив, що органами державної влади має бути переконливо обґрунтовано будь-який період тримання під вартою, яким би коротким він не був. Вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи державної влади зобов’язані розглянути альтернативні засоби забезпечення її явки до суду. Вимога до суду надати "відповідні" та "достатні" підстави тримання під вартою - додатково до обґрунтованої підозри - застосовується вже при ухваленні першого рішення щодо тримання під вартою під час досудового розслідування, тобто "негайно" після затримання (див., серед інших джерел, рішення у справі "Бузаджи проти Республіки Молдова" [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], заява № 23755/07, пункти 87 та 102, від 05 липня 2016 року).

8. У керівній справі "Корбан проти України" (Korban v. Ukraine), заява № 26744/16, пункти 158-181, від 04 липня 2019 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9. Розглянувши всі наявні в нього матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі національні суди не навели відповідних і достатніх підстав для тримання заявників під вартою під час досудового розслідування.

10. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.

11. Щодо скарги за пунктом 4 статті 5 Конвенції у заяві № 82724/17 Суд вважає, що він розглянув основні юридичні питання, порушені в цій заяві. Таким чином, Суд доходить висновку, що ця скарга є прийнятною, але немає необхідності у винесенні окремого рішення стосовно неї (див. рішення у справі "Центр юридичних ресурсів в інтересах Валентина Кимпеану проти Румунії" [ВП] (<...>) [GC], заява № 47848/08, пункт 156, ЄСПЛ 2014 та, наприклад, рішення у справі "Намчил-Оол та інші проти Росії" [Комітет] (Namchyl-Ool and Others v. Russia) [Committee], заява № 29715/11 та 27 інших, пункт 22, від 10 червня 2021 року).